Нині в Угорщині і в багатьох країнах світу відзначають 61-і роковини революції 1956 року. Чим актуальні ці події для посткомуністичної Європи і що про це думають угорці та українці, які живуть у цій країні?
Пейтер Кертес
Акторові Пейтеру Кертесу, який нині є лауреатом національної премії Марі Ясаї в галузі театрального мистецтва, було 13 років, коли в Угорщині почалося антикомуністичне повстання.
Порівнюючи зараз ті події в Будапешті 1956 року і Революцію гідності в Києві, він знаходить чимало паралелей.
Два народи скинули радянське ярмо. У випадку угорців чаша терпіння переповнилася, адже їм зверху постійно вказували, що можна робити, а чого не слідПейтер Кертес
«Два народи скинули радянське ярмо. У випадку угорців чаша терпіння переповнилася, адже їм зверху постійно вказували, що можна робити, а чого не слід. Ми хотіли бути вільними, бо цього прагне кожний народ – свободи і незалежності. Отож 1956 рік у цьому сенсі є спільним світоглядним надбанням, адже кожен протестний виступ у сусідніх державах підсилював і підтримував ці прагнення. У часи визначення спільної мети народи у духовному смислі стають одним цілим», – зазначив у розмові з Радіо Свобода митець.
Бійці сидять на вершині танку з революційним прапором у Будапешті під час повстання проти радянського угорського комуністичного режиму в 1956 році
Свобода угорців тривала недовго
За словами Кертеса, 13-літнім він дуже добре запам’ятав період запеклих вуличних сутичок, зливи пострілів і навалу радянських танків. Які почуття виникали у підлітка при цьому?
Роберт Ґараї
«Коли стріляють, дитина боїться, але, як на мене, то дорослі – також. Тоді я ще не дуже розбирався в цих подіях, і лише старшим дізнався, що воно й до чого. На жаль, свобода угорців тривала недовго, але урок 1956 року (для влади – ред.) був у тому, що не можна продовжувати у тому дусі, що й раніше, з власним народом. До певної міри, кайдани нам ослабили», – пригадує Пейтер Кертес.
Що ж до паралелей із Євромайданом, то їх – безліч! Рушійним мотивом цих повстань є виступ проти сваволі правлячих еліт та впливу іноземної владиРоберт Ґараї
На думку його колеги, актора Роберта Ґараї, основним мотивом визвольної революції угорців 1956 року і Революції гідності українців є потяг цих двох народів до реальної свободи, з якої закономірно витікають прагнення демократичних перетворень, людської взаємоповаги і єдності.
«Вияв поваги однієї людини до іншої – таке можливе тільки в умовах справді вільної вітчизни. Що ж до паралелей із Євромайданом, то їх – безліч! – вважає угорський актор. – Мета кожної революції такого плану – зміни на краще в житті пересічної людини. Це дуже характерна риса як для революції 1956 року в Угорщині, так і для подій на Майдані майже чотири роки тому. Рушійним мотивом цих повстань є виступ проти сваволі правлячих еліт та впливу іноземної влади».
Тіла на вулиці Будапешта після придушення угорського повстання, 1956 рік
Наші революції подібні – Юрко Кравченко
Центр української культури, освіти й документації у Будапешті другий рік поспіль включає до своїх культурно-мистецьких програм вечори пам’яті героїв революції 1956 року в Угорщині.
Юрко Кравченко
Голова Всеугорського органу національного самоврядування українців (ДОСУУ) Юрко Кравченко пояснює це так: «Українці дуже часто порівнюють революцію 1956 року в Угорщині з Євромайданом. І це – правда. Дуже багато співпадінь. Угорськомовні телевізійники із Закарпаття навіть зняли на цю тему документальний фільм із наведенням історичних паралелей про осінь 1956 року в Угорщині та події на Майдані-2. Там дуже добре їх видно, але з тією лише різницею, що Майдан переміг одразу; щоправда, треба ще трохи часу, щоб цю перемогу відчув увесь український народ. 1956 рік, як виглядало спочатку, закінчився поразкою, але пройшов час, і тепер ми розуміємо, що це була перемога. Тому я думаю, що для нас, українців, дуже важливо пам’ятати про цю дату, тому що в нас дуже подібна історія».
Революція гідності. Київ, майдан Незалежності, 19 лютого 2014 року
Голова ДОСУУ Юрко Кравченко визнав, що проведення таких вечорів, на перший погляд, трохи виходить за рамки вже усталених культурницьких традицій Центру, не порушуючи, але тематично доповнюючи їх. Адже, на його думку, український народ із власного досвіду знає, що означає бути поневоленим іноземною державою і якою високою може стати ціна свободи.