Щастя українців у грошах, але не тільки – соціологи

Щастя пересічного українця певною мірою залежить від економічних показників, але передусім все ж від соціальних, впевнені соціологи. Так, пріоритетним показником називають гармонію в особистому житті. А війна має далеко не такий сильний вплив на щастя українців, як можна припустити на основі міжнародних рейтингів.

Що крім заздрості сусіда робить українця щасливим? | Ранкова Свобода. Частина 3

За результатами дослідження Київського міського інституту соціології, яке буде представлене завтра в рамках Міжнародної конференції «Люди передусім: якість життя і добробут у постсоціалістичних економіках», у травні 2017 року щасливими себе вважала половина українців, нещасним – кожен п’ятий. Як не дивно, окупація Криму та війна на Донбасі не привели до істотного падіння рівня щастя українців, йдеться у дослідженні КМІС.

«Навіть на самому Донбасі, де не проходили бойові дії, рівень щастя не змінився. Якщо брати показники щастя, то вони були у довоєнному році 60%, в лютому 2014 року – 59%. Через рік зменшились на 5% – 54%. Далі рівень щастя не падає», – наводить цифри генеральний директор КМІС Володимир Паніотто. За його висновками, війна не заважає людям почуватись щасливими, якщо не торкається їх безпосередньо.

Українці мають ще власні соціальні фактори щастя, говорить психолог Наталія Глухенька. До них належить заздрість: «якщо мені заздрять, значить, я успішний, а отже – щасливіший», впевнена вона.

Наталія Глухенька

На думку психологині, це відчуття базується на несамодостатності та невпевненості у собі, адже мірилом стають не здобутки і цінності, а здатність «обігнати» решту.

«Тому можна бачити, наприклад, в Україні, яка є за економічними показниками не аж такою розвиненою, дуже багато дорогих машин, бачити людей, які вбираються у брендові вбрання, які демонструють речі, які би показали їхній достаток», – говорить Глухенька.

Заступник директора Інституту соціології НАНУ Євген Головаха зауважує на це, що потяг українців до статусних речей є якраз ознакою належності їх до європейського ментального простору, в якому щастя може вимірюватись досягненнями: «Маються на увазі статусні досягнення, до яких належить, до речі, і матеріальний статус людини, її матеріальне забезпечення. В цьому сенсі ми дуже схожі на європейців».

Євген Головаха

Головаха звертає увагу на те, що найщасливішими в Європі вважаються північні держави – наприклад, Данія чи Норвегія. На його переконання, це пов’язано саме з тим, що в цих країнах люди мають більше можливостей для досягнення успіху.

Цього року міжнародний індекс щастя World Happiness Report відвів Україні аж 132 місце, тоді як у 2013 році країна була на 87-му.

Соціальний психолог Вадим Васютинський пояснює це тим, що поняття щастя дуже невизначене і може суттєво вирізнятись для представників європейських і азійських, заможних чи бідних країн.

Вадим Васютинський

Міжнародні рейтинги, наголошує він, закономірно беруть до уваги війну та економічні незгоди, проте можуть не враховувати ефемерне відчуття, що пересічний українець тепер має більше механізмів впливу на власне життя і країну. А це для багатьох піднімає рівень задоволеності життям, вважає соціопсихолог.

«Відомо, що рівень щастя традиційно високий у заможних північно-європейських країнах і у бідній Індії. А у країнах із середнім достатком виявляється нижчим. Але, з іншого боку, в деяких європейських країнах із високим рівнем щастя – найвищий рівень самогубств. А самогубства аж ніяк не є ознакою щасливості», – аргументує Васютинський.

Щастя визначається мікросередовищем – Головаха

Володимир Паніотто визнає, що економічне становище є достатньо суттєвим показником щастя. На це, зокрема, вказують деякі моменти кореляції, які простежували соціологи протягом незалежності України.

Володимир Паніотто

«В 2001 році були щасливими 38%. За суб'єктивним показником бідності – 52% населення казали, що їм не вистачає на їжу. Потім до 2008 року рівень щастя досить суттєво зростав, до фінансової кризи він став майже 60%. В той же час почалося економічне зростання і навіть до цього, коли тіньова економіка почала працювати і рівень бідності знизився до 12%», – згадує Паніотто.

Однак, зауважує він, навіть після 2008 року, коли рівень добробуту почав знижуватись, рівень щастя зростав і надалі. Максимум, за словами дослідника, прийшовся на 2010 рік – 65%. Паніотто пов’язує це з результатами президентських виборів, внаслідок яких Віктор Янукович змістив Віктора Ющенка.

«Половина населення отримала президента, якого вони хотіли, а інша половина не була дуже сильно розчарована тим, що пішов президент, якого ця половина хотіла раніше», – пояснює експерт. Тим не менш, додає він, ключовими суб’єктивними показниками, які визначають рівень щастя, є соціальні.

Із цією тезою згоден і Євген Головаха. Він впевнений, що дослідження показували б набагато більшу частину нещасних людей, якби основним мірилом щастя був економічний добробут.

«Оскільки українці дуже високо цінують свої родини, друзів, тобто своє безпосереднє оточення, з яким вони спілкуються, це для них дуже важливий показник того, що інтегрально визначає їхнє відчуття щастя», – каже він. Таким чином, саме мікросередовище середньостатистичного українця визначає, чи почувається він щасливим.

«Наприклад, якщо в людини злагода із близькими, але вона бідна, вона має більше шансів бути щасливою, ніж багата людина, в якої великі негаразди з найближчим оточенням», – впевнений соціолог.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі