Українським ЗМІ не так загрожує владна цензура, як «війни» олігархів – Кабачій

Українська журналістика стає дедалі впливовішою, а відтак і небезпечнішою. Про це в ефірі Радіо Свобода сказав експерт Інституту масової інформації Роман Кабачій. Водночас, додав експерт, довіру аудиторії до українських ЗМІ серйозно підривають інформаційні атаки Росії, яка вже три роки веде інформаційну війну проти України. З нагоди Дня журналіста Радіо Свобода розпитало експерта про рівень свободи ЗМІ в Україні в умовах війни.

​– Згідно із дослідженням соціологічної служби Центру Разумкова, в Україні знижується довіра до ЗМІ. Частка довіри-недовіри схиляється у бік недовіри. Чому соціологи останнім часом фіксують зниження довіри населення до преси, до журналістів?

– З одного боку, це об’єктивний фактор, тому що ми перебуваємо в стані інформаційної війни з Росією. І один із напрямків гібридної війни Росії полягає у тому, щоб руйнувати довіру до будь-яких ЗМІ. Таке собі кліше, що брешуть усі. Тобто якщо брешуть російські ЗМІ, то мусять брехати і українські.

З іншого ж, дуже багато в чому українські ЗМІ самі шкодять собі, женучись за «лайками», бавлячись у «гарячі заголовки», розміщуючи замовні матеріали, так звану «джинсу».

Роман Кабачій

– Як на тлі гонитви за поширеннями, переглядами, коментарями залишатися гідними професії й дотримуватися журналістських стандартів?

– Є ЗМІ, які дотримуються журналістських стандартів, але це ЗМІ, які дозволяють собі бути такими. Цей дозвіл дає або їхня незалежна позиція щодо власника, або гранти, тобто зовнішні вливання. Натомість, коли редакційна політика залежить від власника-олігарха чи від якоїсь ідеологічної позиції, тоді складно говорити про дотримання професійних стандартів.

– У рейтингу міжнародної організації «Репортери без кордонів» за індексом свободи ЗМІ у 2017 році Україна посіла 102-е місце, піднявшись на 5 позицій порівняно з минулим роком. У той же час у дослідженні зазначалося, що власники видань здійснюють тиск на журналістів. У такій ситуації більше загроз від цензури провладної, в умовах війни це іноді може бути виправдано. Чи більша залежність від власника?

– Про владу у цьому випадку можна не говорити, можливо, тиск у чомусь проявляється відносно головних телеканалів. Але переважно українські ЗМІ залежать від думки власника та від «воєн» між олігархами, які використовують ЗМІ як власні мечі. Як, приклад, ЗМІ, що належать Ігореві Коломойському, ополчилися проти Саакашвілі і відверто його критикували. І такого досить багато.

Щодо рейтингів, варто зауважити, що іноді міжнародні організації включають Україну разом з окупованими територіями (Донбасу) і з Кримом і рахують рейтинги, включаючи порушення свободи слова там. Тобто Україна відповідає за те, за що не має змоги відповідати. Тому рейтинги в даному разі – річ суб’єктивна.

– Побутує думка, що умовах війни журналісти мають обмежити себе у критиці влади, військового командування. Війна справді накладає на журналістів підвищену самоцензуру?

– Деякі журналісти визнають, що їм важко бути об’єктивними, оскільки вони мають громадянську позицію. Але зазвичай це не надто впливає, бо я знаю деяких міжнародних журналістів, які стають більшими українцями, ніж ми самі. Але і це досить індивідуальна позиція.

З іншого боку, є загрози, коли ми можемо занадто критикувати ситуацію в армії, приміром, говорячи про надмірний алкоголізм в армії. Але в цьому випадку Україна більше виграє, розставляючи крапки над «і», ніж програвала б, не розставляючи їх. У нас досить активна громадянська журналістика.

– Іноді пресу називають «четвертою владою». Чи можна так говорити про українську журналістику, наскільки її роль вагома?

– Дуже довго українські ЗМІ боролися з тим, що після розслідувань – з нашої влади, як «з гуски вода». Але сьогодні можна сказати, що журналістика впливає. Тому що порушуються справи і ведуться розслідування, і це впливає на те, що збільшилися загрози для журналістів. Тобто бути четвертою владою для журналістів наразі важко і небезпечно.

ПОВНИЙ ЕФІР «РАНКОВОЇ СВОБОДИ»:

​