Не було жодної книжки ні в читальному залі, ні в абонементі, про які йдеться у вироку – Шаріна

У Росії Міщанський суд Москви визнав колишнього директора Бібліотеки української літератури Наталію Шаріну винною в поширенні екстремістської літератури і в розтраті у великому розмірі. Її засудили до чотирьох років позбавлення волі умовно. Раніше держобвинувачення просило засудити Шаріну до п’яти років умовного терміну.

Справа проти 59-річної Наталії Шаріної була порушена наприкінці жовтня 2015 року. Після обшуку в Бібліотеці української літератури в Москві її затримали, а через два дні суд відправив її під домашній арешт. У листопаді 2016 року в Міщанському суді почалися слухання у її справі. За версією звинувачення, колишній директор бібліотеки придбала і розмістила у відкритому доступі книжки, визнані екстремістськими. Йдеться, наприклад, про книжки українських письменників Дмитра Корчинського і Дмитра Павличка, про дитячий журнал «Барвінок». Усього в матеріалах справи – близько 25 книжок і журналів, в яких, на думку російської прокуратури, «містяться принизливі характеристики» і даються «негативні оцінки» росіянам.

Друге звинувачення Шаріній стосується розтрати у великому розмірі. З першого епізоду випливає, що Шаріна у 2011 році з коштів Бібліотеки української літератури перерахувала близько 300 тисяч рублів на рахунок приватного адвоката, чим заподіяла бібліотеці збитків. Відповідно до другого епізоду, Наталія Шаріна взяла на посаду юрисконсультів двох осіб, які, як вважає обвинувачення, не виконували своїх обов’язків, але їм платили зарплату. Всього, за підрахунками слідчих, Шаріна заподіяла шкоду Бібліотеці української літератури на 3,5 мільйони рублів. Потерпіла сторона подала цивільний позов щодо свого колишнього директора на суму 2 мільйони 380 тисяч рублів.

Наталія Шаріна в суді. Листопад 2016 року

Під час дебатів сторін 29 травня в Міщанському суді прокурор Людмила Баландіна попросила призначити Шаріній 5 років умовного терміну, заборонити їй протягом трьох років обіймати посади, пов’язані з суспільно-політичною діяльністю і на держслужбі, та підтримала цивільний позов.

Захист Шаріної назвав звинувачення в розтраті «цинічними» і пояснив, що послуги адвоката і найм нових співробітників були узгоджені з керівництвом директора бібліотеки.

Звинувачення в екстремізмі адвокати Шаріної також вважають безпідставними. «Самого лише факту перебування де-небудь екстремістських матеріалів недостатньо для того, щоб когось визнати винним у скоєнні злочину», – сказав адвокат Іван Павлов під час дебатів сторін. Він додав, що Шаріна ніколи не володіла українською мовою, тому не могла зрозуміти, що написано у книжках.

Іван Павлов

Сама підсудна також просила суд її виправдати – вона провини не визнає. «Я не вважаю себе винною в будь-чому. Усі люди, які створювали бібліотеку, – відомі люди… і ось не минуло й 15 років, як маленька жменька людей бібліотеку зруйнувала. Прошу виправдати мене і не задовольняти цивільний позов», – цитує Наталію Шаріну агентство «Інтерфакс». Раніше Шаріна заявляла, що у неї є підстави вважати, що оперативники восени 2015 року підкинули до бібліотеки «цілий пакунок книжок», які потім «дістали на обшук». «На цих книжках не було бібліотечного штампу», – пояснювала Шаріна.

За словами адвоката Івана Павлова, захистові під час судового процесу так і не дали презентувати відео, яке доводить, що книжки були підкинуті. Детальніше про те, як відбувався цей судовий розгляд, напередодні оголошення вироку Іван Павлов розповів в інтерв'ю Радіо Свобода.

– Звичайно, вдалося не все, що планувалося, бо суд не став досліджувати деякі докази, на які ми посилалися. Зокрема, ми хотіли дослідити відеозапис, який я отримав за своїм запитом із бібліотеки в перші дні, після обшуку ще. Це відеозапис із камер спостереження, на ньому видно, що до приміщення бібліотеки заходили люди з великими торбами, незрозуміло, що в них було, вхід і вихід був практично неконтрольований до приміщення бібліотеки. Водночас частина свідків стверджувала, що вони бачили, як під час обшуку особи вкидали деякі книжки. Суд відмовив нам у клопотанні про залучення цих відеозаписів і дослідженні їх в судовому засіданні. Але, з іншого боку, були допитані свідки, тому не можна сказати, що суд знехтував повністю всіма нашими процесуальними правами. Нам вдалося, я вважаю, надати достатню кількість доказів для того, щоб виправдати Наталію Шаріну.

– Наскільки позиція державного обвинувачення, на вашу думку, була сильна? Я пам’ятаю, що були свідки з їхнього боку, які свідчили на користь Наталії Шаріної.

– Ви знаєте, я вважаю, що не було жодного свідка, який би щось суттєве для звинувачення приніс у справу. Таких свідків просто не було, та й бути не може, бо ми говорили про те, що звинувачення досі не спромоглося взагалі конкретизувати, які саме дії Наталії Шаріної є кримінальними. Це питання було актуальним як на етапі попереднього слідства, так і під час судового слідства, ми неодноразово звертали на це увагу. Тим більше якщо пояснення не конкретне, то і довести його стороні обвинувачення буде досить складно.

А ось коментар Івана Павлова після засідання суду:

– Ця справа – «клондайк» із точки зору порушення тих положень Європейської конвенції (про права людини – ред.), тих стандартів, які в ній закріплені. Звичайно, те, що ми подали скаргу на домашній арешт, не є якимось кінцевим результатом. Будуть інші скарги. Нам доведеться, на жаль, пройти цією дорогою до кінця. Вирок, який сьогодні був оприлюднений, не набув чинності. Це лише думка суду першої інстанції. І саме так до нього і треба ставитися. Безумовно, цей вирок буде оскаржений. У 10-денний термін буде принесена так звана коротка скарга. А після того, як ми ознайомимося з протоколом судового засідання, викладемо повністю ту аргументацію, яка спрямована на скасування цього ганебного, на мій погляд, для Росії вироку.

Сама Наталя Шаріна так прокоментувала рішення суду в інтерв’ю Радіо Свобода:

– Я уважно вислухала все, що сьогодні зачитали. Мені незрозуміла 282-а стаття, про яку ми говорили. 282-а стаття – це розпалювання ворожнечі і ненависті. Це якісь певні дії. Мені здавалося, що під час судового розгляду, який тривав понад 7 місяців, жоден зі свідків не навів фактів, ні, власне кажучи, державний обвинувач не пояснив конкретно, які ж дії я здійснила. Не було жодної книжки ні в читальному залі, ні в абонементі, про які йдеться у вироку. Я настільки здивована і вражена всією цією ситуацією, що це треба осмислити. Це абсолютно неможливо, коли ти опиняєшся на лаві підсудних тільки за те, що є директором Бібліотеки української літератури… Власне, що прозвучало в державному обвинуваченні, прокурор, по суті, нам лекцію цілу прочитала з приводу політики… І все стало зрозуміло під час дебатів. Фактично держобвинувач у своєму виступі визнала, що це по суті політичний процес. Тому я не просто обурена! 35 років мого життя тільки в цій професії… Після університету у мене тільки одна професія була, яку я люблю, в якій, я вважаю, я фахівець. І ось так взяти і в кінці мого життя, що називається, просто все це зіпсувати…

Ми згадуємо «справу лікарів», згадуємо 1937 рік. На жаль, ми, напевно, будемо згадувати це як показник 2017 року. Хочу повторити, що мені соромно. У той день, коли мене заарештували, 28 жовтня 2015 року, я сказала, що мені соромно за те, що якісь люди, які мають, напевно, певну владу, які хочуть поставити собі якісь галочки, отримати чергову зірку і т. д. – ось це мені дуже прикро. Я думаю, що треба просто в цій ситуації розбиратися і зупиняти цих людей.

Колишній директор Бібліотеки української літератури в Москві отримала чотири роки умовно (відео)

У політичному підґрунті «бібліотечної справи» впевнена і Вікторія Івлєва – журналіст, правозахисник, член асоціації «Вільне слово». Івлєва побувала на багатьох засіданнях суду у справі Наталії Шаріної і розповіла Радіо Свобода про свій діалог із державним обвинувачем на цьому процесі.

– Промова прокурора на дебатах абсолютно чітко позначила політичне підґрунтя всього цього процесу. Вона цього і не приховувала. Я її запитала: «Коли ви востаннє були в Україні?» Просто цікаво по-людськи. Вона мені сказала, що це до справи не має стосунку. Я кажу: «Ну, як же, ви такі звинувачення щодо України висуваєте… – про підйом нацизму, бозна про що». Вона говорить: «Я це все взяла зі свідчень. Ви просто дуже погано знайомі зі справою, на відміну від мене». На моє запитання, коли вона була в Україні, Людмила Олексіївна Баландіна так і не відповіла».

У лютому 2017 року адвокати Наталії Шаріної звернулися до Європейського суду з прав людини зі скаргою на умови її домашнього арешту.

Претензії до Бібліотеки української літератури з’явилися ще в 2010 році – тоді там двічі відбувалися обшуки. У МВС Росії заявляли, що серед відвідувачів бібліотеки нібито поширювалася література з елементами екстремізму. Серед підозрілих видань були названі газета «Нацiя i держава», а також видання «Хай ненавидять, аби любили». До поширення видань могла мати стосунок українська націоналістична організація УНА-УНСО, заявляли російські правоохоронні органи. Наталія Шаріна в інтерв’ю Радіо Свобода тоді заявила: «Вся література, що є в бібліотеці, видана офіційними видавництвами. У нас немає підпільних книжок, листівок, немає ніяких самвидавних матеріалів. Ми працюємо в чіткій відповідності з (російським – ред.) законом про бібліотечну справу». У 2011 році було порушено справу проти Наталії Шаріної, в липні того ж року справу закрили.

У зв’язку з новими звинуваченнями правозахисний центр «Меморіал» визнав Наталію Шаріну політичним в’язнем. На думку правозахисників, нова справа була порушена на тлі антиукраїнської кампанії.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода