20 років Договору про дружбу України і Росії. Окупація Криму і війна на Донбасі ознака дружби?

Христина Солтис

31 травня буде 20 років з моменту підписання Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією. Він був підписаний у 1997 році в Києві президентом України Леонідом Кучмою та президентом Росії Борисом Єльциним. Цей договір залишається чинним і в Україні, і в Росії, попри те, що Росію визнано агресором. Офіційно дві країни підтримують добросусідські відносини, не зважаючи на окупацію Криму та збройну агресію Росії проти України на Донбасі.

Після анексії Криму неодноразово з’являлися заклики розірвати Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією. У 2014 році навіть розглядали відповідний законопроект, але його не підтримала Верховна Рада.

Цьому договору приписують важливе значення, адже у ньому країни визнаються стратегічними партнерами. Його, свого часу, навіть стали називати «Великим договором» між Україною та Росією.

У ньому закріплено визнання непорушності кордонів один одного, відсутність дискримінації щодо представників кожної національності та прагнення до співпраці у різних сферах – економіці, екології, боротьбі з тероризмом, паливо-енергетичному комплексі, космічній галузі, міжнародній політиці.

Втім, окремі його пункти можуть трактуватись по-різному. Наприклад, Стаття 6 зобов’язує уникати угод з іншими країнами, які можуть нашкодити одній з держав, а Стаття 16 – закликає підтримувати один одного у приєднанні до міжнародних організацій, членами яких не є одна із держав. При цьому не зазначено, що інша сторона обов’язково має туди входити.

Це означає, що можна стверджувати як про те, що вступ у майбутньому України до ЄС або НАТО суперечитиме інтересам Росії, так і про те, що Росія не виконує своїх обов’язків щодо підтримки України відповідно до договору.

До того ж, Росія ігнорує низку підписаних з Києвом угод, а цей договір неодноразово використовувала для різноманітних звинувачень на адресу України. Наприклад, у 2013 році радник Володимира Путіна Сергій Глазьєв оцінив як очевидне порушення договору плани України підписати Угоду про асоціацію з ЄС, а раніше, у 2008 році, у Росії відбулися парламентські слухання, передумовою для яких назвали зближення України з НАТО.

Беручи до уваги ці суперечності, та бачачи відверте порушення Росією тих пунктів, які є однозначними, виникає питання – чому цей договір і досі діє?

В інтерв’ю «Укрiнформу» заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко пояснив, що Україна готує позов до Міжнародного суду ООН проти Росії за порушення цього документа і саме тому Україні не потрібно зупиняти його дію.

Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією набув чинності 1 квітня 1999 року і він автоматично продовжується кожних 10 років. Для його розірвання потрібно повідомити про це не пізніше за 6 місяців до закінчення кожного десятиріччя. Тобто, аби не зобов’язувати себе дружити з Росією до 2028 року, Україна повинна зупинити угоду до 1 жовтня 2018 року. Радіо Свобода запитало в експертів, які наслідки може мати кожне з рішень.

«Від того, чи Україна вийде, чи не вийде з цього договору – Росія не припинить війну» – Олеся Яхно

Політичний експерт Олеся Яхно у коментарі Радіо Свобода зазначила, що, на її думку, Договір про дружбу, співробітництво та партнерство є найбільшим документом, який порушує Росія. Показовим експерт вважає те, що хоч Росія ігнорує чисельні норми права і може виправдовувати це тим, що вони підписували Угоду не з тією Україною, але у своїх звинуваченнях вони позиваються до тієї ж держави. Вона переконана, що Росії вигідно, щоб Київ відмовився від підписаного Договору, адже це допоможе Москві перекинути вину на Україну.

Олеся Яхно

«Росія недарма від нього не відмовляється. Вона хоче показати в інформаційному просторі, що це саме Україна перекреслила всю договірну базу. По ідеї, Росія повинна вийти з цього договору. Якщо це зробить Україна, то Росія показуватиме це так, що Україна є ініціатором розриву відносин, ворожнечі», – каже Олеся Яхно.

Експерт запевняє, що Україні не має жодного сенсу відмовлятись від продовження цього Договору, ще й тому, що там визначені кордони держав. Що ж до зловживань окремими статтями, то, на її переконання, на це недоречно звертати увагу тоді, коли договір порушується загалом.

На думку Яхно, це може слугувати аргументом для позовів проти Росії, яка порушує цей документ.

«Від того, чи Україна вийде, чи не вийде з цього договору – Росія не припинить війну і не змінить свою позицію. Цей договір – один з аргументів в міжнародних судах, бо ми можемо на його підставі вказувати, що Росія порушує взяті на себе зобов’язання», – стверджує експерт.

«Я жодних вигод від його продовження не бачу» – Вадим Трюхан

А от екс-суддя Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії Володимир Василенко у розмові з Радіо Свобода зазначив, що жодний міжнародний суд не може взяти до розгляду позов про порушення цього договору між Україною та Росією без згоди Москви. Він стверджує, що легше домогтися цього після розірвання договору.

Володимир Василенко

«Якщо договір розривається сьогодні, це не є підставою не розглядати його порушення. Його розривають тому, що Росія порушила свої зобов’язання за міжнародним правом. І тому предметом позову буде порушення Росією цього договору», – пояснює Василенко.

Політолог з міжнародних питань Вадим Трюхан у коментарі Радіо Свобода зазначив, що договір передбачає вирішення спірних питань у контактній групі. За його словами, Україна змогла обійти це завдяки конвенціям ООН про заборону дискримінації та про боротьбу з фінансуванням тероризму. На думку експерта, немає ніяких перспектив посилатись на Договір, яким Росія знехтувала.

Трюхан вважає, що Київ може використовувати його в міжнародних судах, але це не є аргументом для його продовження.

«Тут виключно символічне значення ситуації – чи ми намагатимемось її зберегти, чи ні. Росія – агресор, вона почала війну проти України і потрібно розривати такого типу договори. Я жодних вигод від його продовження не бачу», – наголошує політолог.

Договір про дружбу суперечить реальному стану подій – Огризко

Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко розповів Радіо Свобода, що договорів із Росією типу Договору про дружбу, співробітництво і партнерство залишилось немало.

Володимир Огризко

«Особливо мене обурює наша участь в СНД, яка продовжується. Як ми знаємо, СНД – російська забаганка для того, щоб тримати всіх у покорі. Ми продовжуємо бути частиною цього простору і не хочемо з нього ніяким чином вийти», – каже він.

На думку Огризка, функціонування таких договорів суперечить реальному стану подій. Він вважає, що недоречно говорити про те, що, денонсувавши його, ми відмовимось від визнання кордонів, які утверджені в ньому.

«Російська Федерація давно розтоптала ці положення, анексувавши Крим і розпочавши війну на Донбасі. Для неї міжнародне право – це ганчірка, об яку вона може витерти ноги, а ми хочемо бути святішими від папи Римського», – каже Володимир Огризко. Екс-міністр запевняє, що позов про порушення Договору можна і подати після його денонсації, адже мова йтиме про його порушення у 2014 році.

«Великий договір – другорядне питання» – Яременко

Дипломат, голова організації «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко натомість переконує, що договір в сьогоднішніх умовах не має ключового значення. У розмові з Радіо Свобода він зауважив, що потрібно діяти більш рішуче.

Богдан Яременко

«Я вважаю його другорядним, неправильним і нецікавим. Варте уваги питання – що нам потрібно зробити, щоб виграти війну. В плані інформаційного, правового, пропагандистського забезпечення перемоги України ми повинні оголосити воєнний стан і розірвати дипломатичні відносини з Росією», – каже він.

Богдан Яременко стверджує, що таким чином Україна полегшить собі вирішення інших проблем. Окрім цього дипломат закликає готувати консолідований позов проти Росії, який би брав до уваги усю шкоду, заподіяну Україні, та усі можливі шляхи покарання і отримання компенсації.