Від допомоги пораненим на Майдані до допомоги українським лікарям у підвищенні їхньої кваліфікації в ізраїльських клініках, від благодійних акцій для збору коштів пораненим та переселенцям з Донбасу до великих культурних проектів, від поєднання конкретних людей до створення міцних зв’язків між двома країнами, які відчули багато спільного – такий шлях пройшла ініціативна група, а тепер уже громадська організація «Ізраїльські друзі України». Більше про ці три роки в житті тепер вже великої громади, що об’єднала понад 10 тисяч однодумців, говоримо з однією з засновниць руху допомоги Україні, Анною Жаровою.
Розмову з Анною довелося відкладати кілька разів – на додачу до роботи і домашніх клопотів в останню хвилину перед відкриттям міжнародного фестивалю культурної спадщини «Етно-хутір» додалася і несподівана проблема. В аеропорту Тель-Авіва під пильне око ізраїльських митників потрапила партія вишиванок, яку привезли учасники фестивалю з України. Визволення вишиванок «з-під арешту» потривало цілий день і, за словами Анни, не обійшлося без допомоги українського посольства в Ізраїлі. Тож лише пізно ввечері ми змогли поговорити про те, чим займаються «Ізраїльські друзі України».
Ми починали як волонтери під час Майдану. Коли почалася військова операція в АТО, ми зрозуміли, що не можемо опустити руки, бо поранені продовжували прибувати до Ізраїлю
«Ми починали як волонтери під час Майдану, для яких було важливо підтримати Україну у важкий момент. Коли почалася військова операція в АТО, ми зрозуміли, що не можемо опустити руки, бо поранені продовжували прибувати до Ізраїлю. І ми зрозуміли, що зібраних нами грошей не вистачає, щоб допомогти всім. І ми почали проводити благодійні акції, щоб зібрати на найнеобхідніше, те, що рятує життя – бандажі, які зупиняють кров, інші найнеобхідніші речі на передовій. Тоді ми зрозуміли, що нам потрібна організація. Після тривалих дискусій ми зрозуміли, що наша мета – розвиток та зміцнення стосунків між двома нашими країнами, Ізраїлем та Україною», – розпочала свою розповідь Анна Жарова.
Амбітна ціль включила велику кількість різних проектів – медицина, освіта, культура. Їх пропонують як ізраїльтяни, так і українці, головне – щоб була спільна ціль. Ціла низка громадських організацій співпрацює з «Ізраїльськими друзями України», серед них – і благодійні фонди Ізраїлю, «Шанс на життя», MDTERRA, і українські «Зігрій душу», що займається психологічною допомогою, волонтерського благодійного фонду з Одеси «Від шпиталю до фронту» при Одеському військовому шпиталі. Разом вони не лише допомагають тим, хто в потребі, але і просувають бренд України в Ізраїлі та роблять Ізраїль ближчим для багатьох українців в Україні.
Для Анни Жарової критерієм успіху є те, що проекти, які вона започатковувала разом з однодумцями, починають жити своїм життям. Це означає, що спільнота, яка далі будуватиме себе сама, вже створена.
Українські медики на стажуванні в ізраїльській клініці імені Едіт Вольвсон
Лікарі, які були в нас на програмі «Медичний міст», допомагають нам привозити в Україну гуманітарну медичну допомогу. Крім того, вони мають зв’язок з ізраїльськими лікарями, подзвонити до яких і проконсультуватися вони можуть у будь-який час
«Наприклад, лікарі, які були в нас на програмі «Медичний міст», допомагають нам привозити в Україну гуманітарну медичну допомогу. Просто тим, шо сідають в машину і зустрічають її в аеропорту. Крім того, вони мають зв’язок з ізраїльськими лікарями, з якими вони проходили практику в Ізраїлі. Тепер подзвонити до них і проконсультуватися вони можуть у будь-який час», – розповідає Анна.
На фестивалі «Етно-хутір» про «нову Україну»
12 травня в Тель-Авіві за активної підтримки Українського поосльства в Ізраїлі та недержавної організації «Українсько-єврейська зустріч» відбувся вже третій українсько-ізраїльський культурний фестиваль «Етно-хутір», в якому брали участь як українські співаки - Марічка Бурмака, група Оt Vinta, так і ізраїльські музичні колективи – Gefilte Drive, рок-гурт Tom Shapira Brand. Були там і дизайнери, і письменники, і, звичайно ж, майстри національної кухні. Вдягалися гості в одяг, який полюбився всім – українські вишиванки, які можна замовити з традиційним та новітнім дизайном, і які так щасливо вдалося визволити від митників напередодні.
Як і в попередні два роки, гроші збирали на благодійність. Цього разу – на реабілітацію поранених та на допомогу людям, що потерпають від посттравматичного синдрому, військових і цивільних, що продовжують жити в зоні конфлікту на Донбасі.
«Етно-хутір» – це великий майданчик, який об’єднує дві культури, діалог наших культур, який не переривається століттями. Це – і традиції, і історії, і люди, і крок до модерності, свідома розмова про «нову Україну», модерну, динамічну, про нових людей, які мають зовсім інше ставлення до своєї країни, про їхні ініціативи, програми, проекти, завдяки яким постає ця «нова Україна», – веде далі Анна Жарова.
Завдяки таким культурним акціям, які включають і виступи українських артистів, і продаж українських сувенірів, і куштування національної кухні, про Україну дізнаються чи згадують навіть ті, хто про неї майже нічого не знав. І раптом з’ясовується, що у когось була бабуся з Дніпра чи прадід – з Житомира. За словами Анни, з кожним роком дедалі більше ізраїльтян, які не мають ані друзів, ані близьких родичів в Україні, цікавляться їхньою роботою, пропонують допомогу і просто хочуть взяти участь у цікавій справі з натхненними людьми.
Як говорить Анна Жарова, поява великої кількості українців, які готові самі змінювати своє життя, не очікуючи допомоги від влади, спонсорів чи когось ще, надихнула ізраїльтян.
Майдан дуже багатьох пробудив
«Майдан дуже багатьох пробудив – як в Україні, так і в Ізраїлі, – бо з’явилися люди, які були готові змінювати своє життя, навіть якщо для цього потрібно було проломити стіни, шукаючи виходу, навіть тоді, коли здавалося, що виходу немає. Таким людям хотілося допомогти», – пояснює свої відчуття Анна Жарова.
Шлях Євромайдану
Ізраїльтянам дуже близький і знайомий біль українців, які зараз втрачають своїх синів, дочок, батьків, матерів
Багато залишилося родинних зав’язків, близькими виявилися і долі багатьох людей в Ізраїлі та Україні. «Нам, ізраїльтянам, дуже близький і знайомий біль українців, які зараз втрачають своїх синів, дочок, батьків, матерів. І природнім було бажання допомогти. Ми відчули, що українці, як і ми, боряться за свободу своєї країни, що вони мають такі ж уже міцні і зрозумілі для нас демократичні цінності. І на цьому будуються справді міцні контакти, постає міцна спільнота», – завершує свою розповідь співзасновниця організації «Ізраїльські друзі України».