Сергій Громенко
(Рубрика «Точка зору»)
Згідно з запевненнями російської пропаганди, Крим законно і мирно «відокремився» від України після «перевороту» на Майдані і приходу до влади «фашистської хунти». Однак у цій схемі не знайшлося місця самій Росії та її діям навесні 2014 року.
Аналіз реальних фактів показує, що, по-перше, Крим не «відокремився» від України, а був спочатку окупований російськими військами, а потім анексований. По-друге, Кремль почав спецоперацію із захоплення півострова 20 лютого ‒ ще до появи в Києві нової влади. І по-третє, українська держава в результаті Революції Гідності не зникла з карти, а у кримської влади не було повноважень на односторонній вихід зі складу України.
Пропоную вашій увазі дев'ять найбільш поширених кремлівських міфів, що виправдовують анексію Криму та їхнє викриття.
Міф 1. У Криму гнобили російську мову і культуру, а Київ проводив політику насильницької українізації
По-перше, відповідно до ст. 10 Конституції Автономної Республіки Крим, «російська мова як мова більшості населення в Автономній Республіці Крим і прийнятна для міжнаціонального спілкування використовується в усіх сферах суспільного життя».
По-друге, в Криму до 2013 року освіту російською мовою отримували 89,4% школярів, тоді як українською і кримськотатарською ‒ 7,3% і 3,1% відповідно. З майже 600 шкіл в Криму до моменту його захоплення Росією лише 14 були з кримськотатарською мовою навчання, і тільки 7 ‒ з українською. З понад 500 дошкільних установ україномовними були 11, кримськотатарською навчання вели лише в одному. У вищих навчальних закладах Криму тільки 5% дисциплін викладали українською мовою, решту ‒ російською. Частка студентів вишів, які навчалися винятково російською мовою, для АРК становила 83,1%, а для Севастополя ‒ 86,7%. Для технікумів і коледжів цей показник в АРК склав 94,5%, в Севастополі ‒ 100%. Лише в двох вишах Криму готували вчителів кримськотатарської мови і літератури.
У вищих навчальних закладах Криму тільки 5% дисциплін викладали українською мовою, решту ‒ російською
І по-третє, понад 80% друкованих ЗМІ виходили винятково російською мовою, повністю україномовною була лише одна газета півострова ‒ «Кримська світлиця». Лише 7% програм на державному кримському телебаченні виходили кримськотатарською мовою. Російська мова безроздільно домінувала в суспільно-політичному житті півострова.
Міф 2. Кримчани мали право на самовизначення, реалізоване на референдумі
По-перше, після того, як російські війська окупували півострів і зайняли адміністративні будівлі, в Криму не залишилося ніяких легітимних органів влади, які могли б оголосити, організувати і провести референдум. Рада міністрів Автономної Республіки Крим була нелегітимною з 27 лютого 2014 року, оскільки кримські депутати голосували за неї в буквальному сенсі під дулами російських автоматів і з порушенням норм українського законодавства. Верховна Рада АРК була нелегітимна де-факто з 27 лютого, а де-юре ‒ з 15 березня, коли її розпустила Верховна Рада України. До того ж, Центральна виборча комісія України не створювала ніяких органів для проведення референдуму в Криму, а також закрила на півострові доступ до реєстру виборців.
По-друге, на той момент була відсутня законодавча база для проведення місцевих референдумів. І по-третє, відповідно до ст. 73 Конституції Криму, «винятково всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України».
Міф 3. Крим самовизначився за прикладом Косова
По-перше, відділення Косова від Сербії стало результатом збройного громадянського протистояння, яке включає етнічні чистки, але нічого подібного не було зафіксовано в Криму. По-друге, албанці в Косово будують свою, нехай і частково визнану державу, а так звана «Республіка Крим», не проіснувавши і двох днів, вирішила «приєднатися» до Росії. І по-третє, хоч Косово і було окуповане іноземними військами в момент проголошення незалежності, це був багатонаціональний контингент НАТО, і жодна з країн альянсу не висувала претензії на цю територію. Російські ж війська були прямо зацікавлені в «незалежності» Криму і його «входженні» до складу Росії.
Міф 4. Росія не здійснила анексію, оскільки Крим вже став незалежною державою
По-перше, в складі унітарної України Автономна Республіка Крим не мала права на вихід в односторонньому порядку, а будь-які зміни території країни мали затверджуватися винятково всеукраїнським референдумом. По-друге, з моменту захоплення адміністративних будівель російськими військами ніякі рішення місцевої влади не можуть вважатися добровільними і самостійними і, як наслідок, законними. І по-третє, будь-яка незалежність має пройти процес не тільки внутрішньої, але і зовнішньої легітимізації, тобто визнання іншими державами. Жодна країна в світі, окрім Росії, не визнала «Республіку Крим», так само, як і переважна більшість держав не визнає Крим частиною Російської Федерації.
Міф 5. Російські війська захистили кримчан від фашистської загрози з Майдану, якби не вони ‒ на Крим чекала би доля Донбасу
По-перше, праворадикали, яких російські ЗМІ називають «фашистами», завжди були в Україні політичною меншістю ‒ про це свідчать щонайменше результати парламентських виборів 2014 року. «Свобода» набрала 4,7% голосів, «Правий сектор» ‒ 1,8%. Природно, що фракції цих політичних сил у Верховній Раді не з'явилися.
По-друге, це війна на Донбасі стала наслідком анексії Криму, коли російським найманцям вдалося спокусити українських сепаратистів та ірредентистів обіцянками швидкої інтеграції в Росію.
Праворадикали, звані в російських ЗМІ «фашистами», завжди були в Україні політичною меншістю
І по-третє, під контролем українського уряду перебуває 93% країни, і ніяких «жахів кривавої хунти» (за версією російських пропагандистів) там не спостерігається. Нічого не загрожувало б і Криму, якби туди не прийшла російська армія, як нічого не загрожувало кримчанам останні 25 років.
Міф 6. Приєднання Криму було мирним, «без єдиної краплі крові»
По-перше, з моменту вторгнення російських військ прихильники анексії почали широко практикувати побиття і викрадання проєвропейськи налаштованих кримчан. За три роки окупації жертвами насильницьких зникнень на півострові стали 40 громадян. Шестеро були знайдені мертвими, 17 викрали в березні 2014 року, але незабаром відпустили. По-друге, в період вторгнення загинули двоє українських військових і один російський «доброволець». І по-третє, зникнення супротивників російської влади на півострові не припинилися і сьогодні. Досі не знайдено ще 17 кримчан.
Міф 7. Більшість кримчан були за приєднання до Росії
Серед кримчан дійсно були прихильники приєднання Криму до Росії, але їх кількість неухильно знижувалася. Якщо в 1994 році в кримському парламенті за союз із Росією виступали 58 депутатів зі 100 (55 ‒ блок «Росія», 2 ‒ Російська партія Криму, 1 ‒ Російська громада Криму), то в 2010 році ‒ лише 8 депутатів (5 ‒ партія «Союз», 3 ‒ партія «Русское єдінство»). По-друге, якщо в 2008 році близько 70% кримчан підтримували ідею входження до складу Росії, то в 2014 році таких було близько 40%. І по-третє, оскільки так званий «референдум» проводили в умовах відкритої російської окупації, не тільки визнавати, але і навіть довіряти його «результатам» немає жодних підстав.
Міф 8. Кримчани в основному не чинили спротив окупації Криму, лише Меджліс виступив проти
По-перше, весь період Євромайдану в Києві його прихильники в Криму виходили на вуличні акції і продовжили це робити навіть після початку окупації. З ініціативи Меджлісу 26 лютого біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувся багатотисячний мітинг, який зірвав плани проголосити «незалежність» Криму в парламенті автономії, що змусило Росію піти на пряме захоплення адміністративних будівель в Сімферополі. Навіть після появи російських військових на вулицях кримських міст місцеві жителі упродовж усього березня 2014 року виходили на акції протесту і допомагали українським військовим, які потрапили.
Серед супротивників анексії були не тільки кримські татари, а й кримські українці і представники інших національностей, і навіть російські націоналісти
А по-друге, цивільний вододіл в Криму пройшов не за національною, а за ідеологічною ознакою. Серед супротивників анексії були не тільки кримські татари, а й кримські українці і представники інших національностей, і навіть російські націоналісти.
Сімферополь, 3 березня 2014 року
Міф 9. Захід рано чи пізно визнає російський суверенітет над Кримом
Скільки цю заспокійливу мантру не будеш проповідувати, реальнішою вона не стане. Анексія Криму стала першою в Європі з часів Другої світової війни. Визнання її автоматично анулює той порядок у світі, що виник після війни, і відкриє шлюзи для масового силового перегляду кордонів. У світі не визнали жодну з семи світових анексій з 1945 року, і в більшості випадків агресор вже відступив.
Сергій Громенко – кримський історик і публіцист, співробітник Українського інституту національної пам'яті
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»