Спроба частково декриміналізувати корупційні правопорушення спричинила політичну кризу в Румунії, що визнав і президент цієї країни Клаус Йоганніс. Багатотисячні акції протесту, що тривають із січня, напередодні змусили подати у відставку міністра юстиції цієї країни. Раніше румунський уряд скасував суперечливі постанови, якими пропонувалося пом’якшити відповідальність чиновників за корупційні дії. Однак це не вгамовує протести, учасники яких вимагають відставки не лише уряду, а й президента. Які уроки з румунського «антикорупційного Майдану» має винести Україна, для якої боротьба з корупцією є одним з пріоритетів – в інтерв’ю Радіо Свобода розповів політтехнолог, директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
– Згідно з дослідженнями міжнародної антикорупційної організації Transparency International, Україна в індексі сприйняття корупції посідає 131-е місце серед 176 країн. А результатів дій влади щодо боротьби з корупцією не бачить більшість громадян. Чи можливий за таких умов «антикорупційний Майдан» в Україні?
– Безумовно, усі підстави і можливості теоретично існують. Більше того, не дивлячись на те, що в нас є новостворені структури: НАБУ і Національне агентство із запобігання корупції, які певною мірою трохи зменшують напругу у суспільстві. В нас є і так звані громадські активісти-антикорупціонери. Але вже пройшло достатньо часу. Більше року, як було створено НАБУ, і поки що є невдоволення результатами роботи в суспільстві, особливо це стосується високопосадовців, про яких говорили, і яких викривали журналісти.
У цій ситуації погану роль чи ведмежу послугу для розуміння в суспільстві необхідності боротися з корупцією як з однією із головних проблем і чинників, зіграли скандали з «відомими» антикорупціонерами. Вони також показали, що мало чим відрізняються від тих же корупціонерів.
Віталій Бала
Не сталася ще якась «іскра», але, якщо відбудеться щось значне і чутливе для більшості громадян, то, безумовно, події, які відбуваються в Румунії, можуть без проблем повторитися в Україні
Увесь набір таких подій, на мою думку, поставив сьогодні на певну паузу питання боротьби з корупцією, що є міною вповільненої дії. Тому я б радив представникам влади почати менше говорити про боротьбу з корупцією, а реально з нею боротися. По великому рахунку, не сталася ще якась «іскра», але, якщо відбудеться щось значне і чутливе для більшості громадян, то, безумовно, події, які відбуваються в Румунії, можуть без проблем повторитися в Україні. Тим більше, що Україна, як кажуть, є тут законодавцем моди таких «майданів».
– Пане Віталію, з приводу «іскри». Депутат-втікач Олександр Онищенко напередодні оприлюднив чергову порцію записів, що, за його твердженням, свідчать про корупцію на найвищому рівні. Чи може стати каталізатором суспільних протестів така його заява?
Ситуація, як на мене, доходить до критичної точки – точки неповернення
– Він, наскільки мені відомо, заявив, що очікує певного моменту, коли буде оприлюднювати свої докази, які реально мають серйозний вплив на суспільну ситуацію. Поки що він цього не робить. Головним чином, все залежить від того, як всередині України відреагують політичні опоненти влади на ці факти, якщо вони, дійсно, матимуть місце. І все залежить від того, у який спосіб вони будуть використовувати це, щоб каталізувати ситуацію всередині країни. Відтак, ми маємо всі підстави і можливості для того, щоб ситуація в країні стала напруженою, якщо не буде конкретних результатів боротьби з корупцією, а не просто розмов. А ця ситуація, як на мене, доходить до критичної точки – точки неповернення.
– У закликах до протестів в Україні часто вбачають «руку Кремля». Хто із якою метою може скористатися громадським збуренням?
Усі тези про «руку Кремля», які тривають, напевно, років зо два, вже втратили свою дієвість
– Не буває рук, які не можуть щось взяти. Якщо не давати ніяких підстав своїм опонентам, я зараз маю на увазі владу, якщо робити ті речі, які є обіцяні і показують результат, то які б там руки-ноги не намагалися щось зробити, у них нічого не вийде. Просто треба показувати результати. Час розмов, на мою думку, вже завершився. Усі тези про «руку Кремля», які тривають, напевно, років зо два, вже втратили свою дієвість і не варто це повторювати як мантру. Це не несе жодного змісту, ніякої подальшої дії та впливу на суспільство.
– Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман напередодні у Брюсселі заявив, що покарання за корупційні злочини повинно бути невідворотним. На Вашу думку, на Заході на це реагують, у це вірять?
«Рука Кремля» – це ті люди, політики чи громадські діячі, які намагаються втілити російський план майбутнього України. Але яке це має відношення до боротьби з корупцією?
– Ще раз кажу: без результату і конкретних дій всі розмови втрачають зміст. «Рука Кремля» – це не ті, хто критикує владу, бо її є за що критикувати, зокрема, за певні промахи. Але «рука Кремля» – це ті люди, політики чи громадські діячі, які намагаються втілити російський план майбутнього України. Але яке це має відношення до боротьби з корупцією? Напевно, ніякого. Наші політики, як складається у мене враження, живуть якимось п’ятирічним чи, можливо, десятирічним минулим. Вони не хочуть зрозуміти: якщо формально немає визначення, що у нас війна, то це не означає, що війни немає.
Тло емоційне настільки чутливе в Україні, що будь-які дії можуть стати іскрою для масових акцій, в яких люди продемонструють свою незгоду з тим, що відбувається. Тому м’яч, як кажуть, на полі влади, і вона абсолютно здатна зробити все, щоб у нас не було таких подій, як в Румунії. Але це залежить від результату роботи влади, а не просто від розмов.