Олександра Олеся поховають 29 січня на Алеї почесних перепоховань Лук’янівського цвинтаря

Останки поета Олександра Олеся вже прибули до Києва зранку 27 січня. Панахида у його пам’ять запланована на 12:00 29 січня у Володимирському соборі під проводом патріарха Київського Філарета. Після цього, о 13:30 відбудеться відкрите громадське прощання на Лук’янівському кладовищі. Останки поета дадуть початок Алеї почесних перепоховань, яку облаштують навесні, коли погода дозволятиме. Саме нащадки Олександра Олеся вирішили перемістити його до столичного кладовища. Хоча мер та жителі Білопілля на Сумщині дуже просити дозволу захоронити його саме на малій історичній батьківщині.

Київська могила Олександра Олеся стане першою на Алеї почесних перепоховань Лук’янівського кладовища, розповідає міністр культури Євген Нищук. Саме туди, з часом і за потреби, можуть перевозити інших видатних українців, чиї останки потрібно буде з певних причин вивозити з-за кордону. З цих міркувань і відкинули варіант Байкового кладовища – місця бракувало б, пояснює Нищук.

«По інший бік цвинтаря є вже підготовлена алея спеціально для героїв АТО. Ми не хотіли змішувати. А з іншого боку (цвинтаря – ред.), практично на самому початку, відразу ліворуч від центрального входу Лук’янівського цвинтаря є місце для Алеї почесних перепоховань», – говорить він.

Саме нащадки поета Олександра Олеся наполягли, щоб його перепоховали у Києві. Його праправнучка з Канади, за словами Нищука, планує прилетіти на 29 січня, вона, однак, ще остаточно не впевнена, чи вдасться.

Олеся перепоховають 29 січня на Лук’янівському цвинтарі

​«Люди засмутились, ніде так, як у Білопіллі, не шанують його пам’ять» – мер

Була й інша пропозиція щодо перепоховання – перевезти Олександра Олеся на історичну Батьківщину – місто Білопілля на Сумщині. Мер Юрій Зарко розповідає, що містяни були готові приїхати, забрати і самі все організувати, настільки важливою є для них пам’ять про поета.

«Люди так засмутились. Ніде так, як у Білопіллі, не шанують його пам’ять. У нас є музей, будинок, у якому він народився, сквер, хай невеличкий, але пам’ятник; перша вулиця, названа на честь Олеся. У той час, коли хтось, може, тільки чув вірші, але не знав, хто такий Олесь – ми працювали, випускали книжки, зберігали пам’ять. І хотіли в сквері, де була церква, у якій його хрестили, перепоховати», – говорить мер Білопілля.

За словами Юрія Зарка, він із однодумцями намагався переконати канадських нащадків Олександра Олеся, зв’язувався з міністерством. Проте у таких ситуаціях останнє слово залишається за ріднею, яка наполягала на Києві. Зрештою, дійшли компромісу: мер Білопілля приїде на перепоховання й привезе на могилу поета землі з рідного міста.

​За кордоном поховані 250 тисяч видатних українців

Інформація про ексгумацію останків Олександра Олеся на початку січня миттєво стала резонансною. Подібних чогось давно не було. Держава виявилась не готовою до таких ситуацій, говорить міністр Нищук. Щоб вирішити, як уладнати інцидент та як діяти у подібних випадках, рішенням президента створили міжвідомчу комісію.

Уряд знайшов гроші на перепоховання Олександра Олеся: Міністерству закордонних справи виділили близько 60 тисяч гривень на витрати, пов’язані з транспортуванням. А ще 80 тисяч гривень МЗС виділило Київській міській державній адміністрації на перепоховання, говорить Нищук.

Паралельно з цим Інститут національної пам’яті напрацьовує базу даних по всіх визначних українцях, чиї могили залишаються за кордоном. А їх близько 250 тисяч, говорить Євген Нищук. Це зовсім не означає, що Україна почне повертати кожну з них на Батьківщину. Найближчим часом можуть напрацювати перелік прізвищ, про чиє повернення клопотатимуть у першу чергу.

«Є Коновалець, є Городецький (будівничий Києва) у Тегерані. Це може бути дві-три людини, може бути десять», – говорить Нищук.

Кривда: те, що формують Алею перепоховань – прекрасно, але пізно

Те, чим зараз Україна починає займатись, є «символічною політикою», говорить доктор філософських наук, головний експерт із культури «Реанімаційного пакету реформ» Наталя Кривда. За її словами, створення алей перепоховань, місця пам’яті – просторів, що уособлювали б важливі для української нації символи, – це дуже важливо для ідентичності.

Наталя Кривда

«Це життєво важливі речі для культури, які формують ідентичність, за які може зачепитися свідомість і сказати: я українець, або я француз, або я китаєць, тому що… Так от те, що зараз відбувається з цим перепохованням і формуванням такої алеї пам’яті – це прекрасно, тільки пізно. Треба було набагато раніше це робити», – вважає вона.

Останки похованих на Ольшанському цвинтарі Праги Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби ексгумували 3 січня 2017 року. Це сталось через особливості чеського законодавства: за місце поховання померлого потрібно сплачувати ренту, і родина чоловіка, який це робив (і тим отримав на могилу право власності), вирішила після його смерті поховати його на тому місці.

​Біографічна довідка:

Поет Олександр Кандиба (псевдонім – Олександр Олесь) народився 5 грудня 1878 року в Білопіллі, що тоді належало до Харківської губернії. Під час поїздки на відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.

Олександр Олесь

Творчість Олександра Олеся виразно поділяється на два періоди – в Україні (1907-1918 роки) та в еміграції (1919-1944 роки). Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху, що сформували його як символіста. 1919 року, після жовтневого перевороту, Олександр Олесь опинився за кордоном.

Еміграція стала трагедією життя поета. Після еміграції він оселився і періодично жив у Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олександр Олесь видав за кордоном низку збірок, основна тема яких – туга за Україною. У червні 1944 року нацисти схопили й закатували в концтаборі Заксенгаузен сина Олександра Олеся Олега Ольжича.