Станіслав Шушкевич – білоруський опозиціонер зі стажем. У серпні 1991 року він виступив проти ГКЧП, уже в вересні його обрали першим головою Верховної Ради Білорусі. Уже через три роки його зняли з посади за результатами роботи парламентської комісії, яку очолював чинний лідер Білорусі Олександр Лукашенко. У тому ж 1994 році Шушкевич програв йому президентські вибори. Понад 20 років він залишається в опозиції до Лукашенка, його манери ведення політики та відносин, які зараз має Білорусь із Росією. Під час гібридної війни Росії з Україною Станіслав Шушкевич підтримав Київ, гостро критикуючи режим російського президента Володимира Путіна. Він також погодився увійти до миротворчого центру, який зараз формується у Балтійсько-Чорноморському регіоні. А свою думку про те, чому Білорусь не підтримала Резолюцією ООН щодо Криму, що визнавала Росію окупантом, він висловив в інтерв’ю Радіо Свобода.
– Дуже просто. Просто не дозволив Лукашенко це зробити.
– Як довго, на Вашу думку, йому вдасться «ходити по канату», заявляючи про підтримку як Росії, так і України?
– Так довго, скільки Захід буде проявляти повне нерозуміння того, що відбувається у Білорусі. Тому що Захід не користується одним елегантним критерієм: треба оцінювати людину не за словами, а за справами. Так ось, словами Лукашенко може забалакати будь-який Захід, а щодо справ... Назвіть мені якийсь його вчинок, що сприяв би демократії чи правам людини. Немає такого.
Your browser doesn’t support HTML5
Шушкевич про залежність Білорусі від Росії
– Який інтерес Лукашенка в тому, щоб Мінськ був плацдармом у переговорах щодо Донбасу?
– Немає інтересу. Просто де ви знайдете майданчик, ближчий до України і Росії, ніж Білорусь? Це зумовлено географічно.
І ще от, Росія ж не є учасником перемов щодо Донбасу і решти. Білорусь також ні. Але Росія підбурює і постачає зброю. А Лукашенко має свою функцію. Він, немов лакей, відчиняє двері перед Анґелою Меркель чи ще перед кимось. Його думки про те, що відбувається зараз у Росії, в Україні – її немає. Він не наважиться що-небудь висловити, тому що отримає «по носі».
– На форумі лідерів Балтійсько-Чорноморського регіону Ви сказали, що Путіну буде набагато простіше вторгнутись у Білорусь, ніж це було з українським Кримом.
– Ось чому я так сказав: 1560 кілометрів кордону між Росією і Білоруссю відкриті. Тому можна вільно, під невеликим контролем із Росії туди проїжджати. Не потрібно нічого робити, не потрібно заводити військо, у нас достатньо військових баз Росії. Крім того, на білоруських військових базах є велика радість, коли туди приїжджають великі російські гарнізони і з ними дефілюють на площі або виходять на парад.
Білорусь мілітаризована Росією, на її території є російські бази, її не потрібно завойовувати, як Україну. Росія і так панує в Білорусі
Розумієте, Білорусь мілітаризована Росією, на її території є російські бази. Тому її не потрібно завойовувати, як вас, як Україну. Не потрібно цих «чоловічків», Білорусь і так переповнена ними. Росія і так панує в Білорусі.
Примусова русифікація країни продовжується з 1794 року
Потрібно розглянути історію Білорусі, щоб розуміти, що цьому важко протистояти. Примусова русифікація країни триває від 1794 року. Заборонялося отримувати освіту білоруською мовою, називатись білорусами і тому подібне. У цій ситуації, коли президент країни говорить, що білоруська мова нікчемна, то про що можна говорити? А з таким президентом можна робити що завгодно.
– Якщо Росія захоче провести війська в Україну через Білорусь, вона зможе це зробити?
– Вона цілком спокійно їх проведе. І Лукашенко або поїде кудись, або буде як Горбачов, який казав, що не знав про Форос, чи ще щось. Є багато способів. Але я думаю, що це той крок, що буде жахливо сприйнятий Європою. Тому навряд він на це наважиться.
– Яка зараз найголовніша мета Путіна?
– Бути при владі, залишатися при владі. Я не знаю, які у нього є ще цілі, але те, що він хоче бути популярним, і це вдається йому завдяки ось таким взагалі-то непристойним діям – це факт. Адже популярність його йшла донизу, а потім, напевно, аналітики ФСБ порадили йому: «Нехай у тебе буде «маленька перемога», тебе буде Росія хвалити, тому що Росія переможців любить».
Ну ось, він послав «зелених чоловічків» вам сюди. Вони «завоювали» Крим. Ну, хоч Путін і каже, що він до цього непричетний, будь-який росіянин знає, що це не так. Ну ось тому його рейтинг офіційно виріс до 82%. Ну, я гадаю, насправді до 65%.
– Можна вважати, що це саме те, чого хочуть росіяни? Чи їх переконали у тому, що такі «маленькі перемоги» солодкі?
– Ви знаєте, росіянам дуже часто хочеться того, що їм радять по телевізору. І ось, якщо ви подивитесь… У нас (у Білорусі – ред.) дуже багато російських пропагандистських каналів. Вони всі майже пропагандистські там, за винятком, може, «Дождя» чи чогось ще. Так от, як там: «Українці всі дуже погані, ну про цих прибалтів годі й казати. Ось бідні росіяни ледве виживають через вашу тиранію».