Київ – Поняття «Дорожньої карта» щодо вирішення конфлікту Донбасу перейшло у віртуальну площину. Нині абсолютно очевидним є те, що формат переговорів у Мінську, зокрема представників так званої «нормандської четвірки» доживає віку. Сторони переговорів не можуть, як і раніше домовитись з ключових питань, Москва диктує те, на що не може пристати Київ. На сьогодні, ані парламент, ні президент, ні зрештою українське суспільство не воліють рухатись у напрямку мінського процесу. Як заявив в інтерв’ю Радіо Свобода Роман Безсмертний, колишній представник України у політичній підгрупі на переговорах у Мінську, нині взагалі постає питання про існування «норманської четвірки», «мінського процесу» та його учасників.
– Чи можна говорити про те, що «Дорожня карта» Мінський угод буде ухвалена?
– Очевидно, що те поняття, яке почало гуляти «дорожня карта» – має віртуальний характер. Варто звернути увагу на один момент, який учора оголошено міністром закордонних справ України Павлом Клінкіним про те, що сторони так і не досягли черговості у виконанні пунктів. Це питання зрозуміле, бо від першого дня досягнення домовленостей і донині, російська сторона так і не виконує те, що передбачалось виконати першим, другим, третім пунктом положень, які стосуються безпеки, тобто припинення вогню, обміну незаконно утримуваними особами тощо.
Зустрічатися і не мати перед собою жодного документа, говорити про віртуальні речі і не робити кроків, щоб щось підписувати, укладати, виробляти механізм виконання. Як можна виконувати щось, коли ти не маєш відповідного тексту?
На сьогодні про це мова вже не йде. Чому? 1 січня 2016 року фактично припинили існування ці домовленості, а це означало, що навіть усної домовленості про те, як, що і за чим виконувати – немає. На той момент, було ухвалене рішення на рівні глав держав, щоб продовжити процес. Це втратило будь-який логічний сенс. Це порушило хронологію виконання рішення. І я вже не кажу про те, що це зробило неможливим контроль над виконанням чи невиконанням, накладанням будь-яких санкцій. З моєї точки зору, усі решта зустрічей мали просто ритуальний, протокольний характер – домовилися зустрітися й зустрілись. Але зустрічатися і не мати перед собою жодного документа, говорити про віртуальні речі і не робити кроків, щоб щось підписувати, укладати, виробляти механізм виконання. Як можна виконувати щось, коли ти не маєш відповідного тексту?
Звідси можна зробити висновок, що учорашня зустріч, це усього лиш збірка, чергова збірка позицій сторін, які залишилися при своїй думці. Найважливіше, що треба сказати, українська сторона, досягши цієї «передишки», коли було важко, досягла своєї мети. І так, на сьогодні, ані парламент, ні президент вже не мають політичної сили, щоб ухвалити відповідне законодавство. З іншого боку, немає тієї політичної підтримки з боку населення України, щоб рухатись у напрямку цього процесу. І так, очевидно, що стоїть питання і про існування «норманської четвірки», «мінського процесу» у вирішенні проблеми і взагалі та його учасників. Очевидно, що далі рухатися із тим возом, у якого немає ні коліс, ні бортів, означає, що перспективи немає.
–Якщо фактичної документації про численні зустрічі в Мінську немає, то що це означає – заморожування конфлікту на сході України?
Замороження не є найгіршим варіантом того, що розвивається. Все таки є дві складові, які варті уваги в цьому процесі. Це питання обміну незаконно утримуваними особами і мінімізація вогню та вирішення соціально-побутових питань
– З моєї точки зору, тема замороження не є найгіршим варіантом того, що розвивається. Все таки є дві складові, які варті уваги в цьому процесі. Це питання обміну незаконно утримуваними особами і мінімізація вогню та вирішення соціально-побутових питань.
Очевидно, там (на окупованій території – ред.) є громадяни України, які лояльні по відношенню до України, а це означає, що ми не можемо знімати з рахунків цей аргумент. Зверніть увагу на учорашню тему пов’язану з міжнародним комітетом Червоного Хреста (щодо допуску її представників до заручників на окупованих територіях – ред.). Наголошую, це чи не єдиний конфлікт за останнє десятиліття, де до вирішення навіть соціальних, гуманітарних питань не допущене ООН. Попри те, що чи не вдесяте українська сторона порушує це питання, однак Червоний Хрест не допускається. Тобто це порушення ключових, основоположних принципів міжнародних умов, які діють нині в гуманітарній сфері. Тому цей момент вартий, щоб на ньому акцентувати увагу в ході цього безпредметного діалогу.
– Для досягнення миру на Донбасі потрібен новий формат переговорів? Наприклад, представник України в Мінську Леонід Кучма, казав, що було б добре залучити США…
Повинен бути не тільки новий формат, а й нова методологія розв’язання таких конфліктів. Наступне – це серйозний перегляд міжнародних документів, які стосуються механізму регулювання таких питань
– Повинен бути не тільки новий формат, а й нова методологія розв’язання таких конфліктів. Наступне – це серйозний перегляд міжнародних документів, які стосуються механізму регулювання таких питань. Останні 25 років породжуються такі «висяки» – конфлікт в Сирії триває, Нагірний Карабах триває, Молдова триває. На Балканах ситуація розв’язалося, але через деякий час знову конфлікт. Це занадто масштабна проблема, щоб можна було її розв’язувати з однієї точки, тим більше, що вона не зав’язана на всі інші сегменти.
При такому підході, як зараз, є провокативним розглядати можливість гендлювати кимось і чимось, перетворювати одного із учасників процесу на об’єкт, а не в суб’єкт. До всього треба ставитись дуже обережно. Закриваючи якийсь формат, треба одразу пропонувати відповідь. Чи це будуть США в новому форматі, чи Великобританія, чи взагалі нові принципи щодо європейської безпеки, якщо на те є згода усіх сторін. Я вже не кажу про те, що може з’явитися багато силових складових НАТО, нова європейська модель безпеки. Все це треба запускати, як механізм, інакше ситуація буде методично погіршуватися.