«У суспільстві досі нема згоди, якою має бути пам’ять про Бабин Яр» – дослідник Голокосту

Ілюстративне фото. Квіти біли пам'ятника жертвам розстрілів у Бабиному Яру. Київ, Україна, жовтень 2011 року

Київ – Упродовж ХХ століття українські землі стали місцем, де масово винищували цілі народи. Радянська влада винищувала українців, найтяжчі жертви Україна понесла у роки Голодоморів; нацисти знищували євреїв і ромів (Голокост) у роки Другої світової війни. Наслідки тих людських катастроф Україна відчуває досі – як стверджують науковці, «Великий голод», Голокост та інші численні втрати призвели до нинішньої демографічної кризи. Ба більше, сучасне українське суспільство досі не виробило єдиної оцінки у ставленні до жертв Голокосту і Голодоморів, що перешкоджає розвиткові громади і держави, зазначають фахівці.

Нині важко сказати, хто і коли вперше порівняв єврейський Голокост та український Голодомор. Як зауважує з цього приводу український публіцист Ярослав Грицак, першим міг бути автор поняття «геноцид» Рафаїл Лемків, а «публічного виміру» це порівняння набуло на початку 1980-х років.

Через тридцять років після того геноциди, скоєні проти євреїв, українців, інших народів тоталітарними режимами Гітлера і Сталіна вимагають не меншої уваги, не менш ретельних досліджень, ніж тема Голокосту після закінчення Другої світової війни і питання Голодоморів після повалення СРСР, зауважують науковці. На їхню думку, зразком таких дискусій є, серед інших питань, обговорення проблем щодо створення у київському урочищі Бабин Яр меморіального парку пам’яті жертв масових розстрілів під час окупації Києва нацистами у 1941-1943 роках.

«Те, що відбувається на державному рівні, відбиває повністю те, що діється на рівні суспільства. У нас у суспільстві досі немає згоди з приводу того, якою має бути пам’ять про це місце, пам’ять про війну, про окупацію, і про події до війни та після війни. Адже Бабин Яр – це не лише часи війни. Це не просто місце, де розстрілювали радянських громадян, тому що радянських громадян там не розстрілювали. Німці там розстрілювали євреїв, ромів, душевно хворих, націоналістів, комуністів. Оцю брехню, яка походить з радянських часів, треба нарешті забути», – зазначив у коментарі для Радіо Свобода дослідник трагедії Бабиного Яру Віталій Нахманович.

Your browser doesn’t support HTML5

Що кияни знають про події у Бабиному Яру (опитування)

Радянська влада приховувала інформацію про геноциди – науковці

Науковці також наголошують, що, вшановуючи пам’ять, наприклад, замучених голодом українських селян або розстріляних у Бабиному Яру євреїв і ромів, не можна забувати трагедію іншого народу – кримських татар.

Голодомори, Голокост, геноцид кримських татар поєднує, серед іншого, той факт, що їхні організатори і виконавці намагались приховати свої злочини, вважає директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Володимир В’ятрович

Радянська влада, наприклад, до останніх днів свого існування намагалась приховувати інформацію про Голодомор як один з найбільших злочинів, які вчинені на території України. Так само приховувалась інформація про депортацію кримських татар
Володимир В'ятрович

«Радянська влада, наприклад, до останніх днів свого існування намагалась приховувати інформацію про Голодомор як один з найбільших злочинів, які вчинені на території України. Так само приховувалась інформація про депортацію кримських татар. Парадоксально, але радянська влада, яка так багато говорила про злочини нацистів, не хотіла говорити про Голокост. Радянська влада намагалась «розчинити» Голокост у загальній історії так званої «Великої вітчизняної війни» і говорити просто про жертви серед радянського народу, намагаючись приховати унікальність трагедії, якою був Голокост», – зауважив В’ятрович у виступі перед учасниками семінару для освітян у Києві.

За його словами, тоталітарним режимам не вдалось приховати або ж знищити інформацію про скоєні злочини проти людяності, адже пам’ять про ті злочини завжди жила серед людей, які були свідками або ж жертвами геноцидів. Вони ділились своїми спогадами з іншими, накопичуючи потужну наукову та інформаційну базу для подальших розслідувань і досліджень, каже науковець.

Він також порівняв злочини, скоєні тоталітарними режимами Німеччини і СРСР, зі злочинами путінської Росії в анексованому нею Криму, здійснюваними проти кримських татар. Українська влада, українське суспільство не мають мовчати, необхідно збирати доказову базу проти Росії, з одного боку, і постійно інформувати світову спільноту про порушення з боку Москви та кримської «влади» прав людини на окупованому півострові, наголошує В’ятрович.

На думку корінного кримчанина, викладача Києво-Могилянської академії Ігоря Лосєва, упродовж століть спершу Російська імперія, а потім СРСР і сучасна Росія знищує цілі народи, які нібито «загрожують» її безпеці. Про це науковець розповів в інтерв’ю для Радіо Свобода.

Ігор Лосєв

«Російська імперія всіма засобами «вичавлювала» кримських татар.

Для Росії кримські татари у Криму – вкрай «небажані» як раніше, так і тепер
Ігор Лосєв

Для Росії кримські татари у Криму – вкрай «небажані» як раніше, так і тепер. Вони небажані, так би мовити, етнічно, політично, культурно», – пояснив Лосєв.

Необхідно осмислити геноциди, щоб про них не забути – освітяни

Осмислити Голодомори, Голокост, утиски кримських татар для протидії тим, хто ці злочини чинить, – завдання не лише політиків чи науковців, це справа освітян та громадських активістів. Так вважає педагог, учасниця програми з вивчення Голокосту для вчителів Елла Ситник. Радіо Свобода вона розповіла, як реагують школярі на проблематику геноцидів, як ставляться до подібних тем.

«Привід для такої розмови, для дискусій (а він може бути протягом усього навчального року) обов’язково спирається на локальну історію: мовляв, це так було, отак все відбувалось в історії нашого народу, а як це було у твоїй родині? І отут ми можемо бачити різні позиції, але найцінніше – що ці позиції школярі мають.

Ми збираємо різні свідчення і матеріали. Мені подобається, з якою серйозністю, навіть скрупульозністю діти ставляться до дослідницьких робіт, якщо це стосується трагедії народу
Елла Ситник

Ми збираємо різні свідчення і матеріали. Мені подобається, з якою серйозністю, навіть скрупульозністю діти ставляться до дослідницьких робіт, якщо це стосується трагедії народу. Але учні не називають це трагедією, вони кажуть: несправедливість. «Це якась велика несправедливість», – так вони характеризують тодішні злочини», – каже Ситник.

Міністерство освіти України ініціювало проведення у школах урок пам’яті жертв Голодомору й Голокосту, і, як зазначила Ситник, було би несправедливо не вшанувати мільйони знищених тоталітарними режимами людей різних національностей, які жили на території України.