Вже півтори року діти окупованого Донбасу живуть в умовах жахливої спотвореної дійсності. Інформаційна війна, що розв’язана російськими окупантами, зачепила своєю вбивчою брехливою отрутою саме їх – наших дітей. Нестійкі до зовнішнього впливу, позбавлені вибору вчитися чи не вчитися у терористичних «республіках», бо повністю залежать від рішення батьків, невинні дитячі душі кожного часу на уроках вимушені вислуховувати лавину брехні та ненависті про рідну їм Україну.
Цей руйнівний вплив інформаційного пресингу на дитину починається ще з дитячих садочків, у яких ненав’язливо пропонують малювати георгіївські стрічки
Цей руйнівний вплив інформаційного пресингу на дитину починається ще з дитячих садочків, у яких ненав’язливо пропонують малювати георгіївські стрічки, вчать руським віршикам про доброго дядю Вову (Путіна), як колись у часи РССР вчили віршикам по доброго дідуся Леніна. Не всі вихователі згодні з цим, на них звалилася важка щоденна робота по узгодженню із завідувачем дитячим садочком щоденного плану роботи, наповненого ідеологічними штампами сусіднього тоталітарного чудовиська.
Роками напрацьовані папки вихователів із малюнками, піснями, віршиками на українську тематику безжально проглядаються, крамольні матеріали вилучаються. У вогнищах не палять, бо ніхто з вихователів сам того не понесе до завідувача дитячим садочком: хтось сховає у домі до кращих часів та визволення Донбасу, більшість зневірених – викине.
Серед перших подарунків Кремля, доставлених у так званих «гуманітарних конвоях» із РФ – саме комплект книжок для першокласників
У школі учням починають виправляти свідомість, ще з першого класу. Замість української абетки – російська азбука. Серед перших подарунків Кремля, доставлених у так званих «гуманітарних конвоях» із РФ – саме комплект книжок для першокласників. У списку книг, рекомендованих так званим «міністерством освіти та науки ДНР» для викладання у школах у 2015–2016 роках «Азбука» у двох частинах під авторством Горецкого В .Г. видавництва «Просвещение» стоїть на першому місті. Рік видавництва – 2016!
Саме так, майже усі підручники російського виробництва у так званому «Перечне учебников изданных в РФ и рекомендованных минестерством образования и науки ДНР к использованию…» мають дату видання – наступний 2016 рік. Яка загадка за цим усім стоїть, нікому не відомо.
Остання новація – введення шестиденного графіку навчання. Шостий день присвячується патріотичному вихованню, вся сутність якого вилилася у щотижневі суботники
Ще одна новація з ідеологічного пресингу окупантів – це те, що «міністром» Поляковою проголошений курс на філологізацію та патріотично-воєнне виховання у школах, вишах та науці. Як це виглядає на практиці у звичайній школі мого рідного Тореза? Остання новація – введення шестиденного графіку навчання. Шостий день присвячується патріотичному вихованню, вся сутність якого вилилася у щотижневі суботники.
Однак, не усі підручники, видані в Україні, встигли замінити на виданні у Росії. Наприклад, підручник з англійської мови, в якому залишилися тексти про Київ, інші українські міста. Тому вчителька англійської, натрапивши на «крамольну» сторінку, дозволяє собі наступне висловлювання: «Это про укров, они нас бомбят, сами знаете, уходим отсюда». Можете здогадатися, яку історію, котрої держави викладають на так званих уроках історії. Виглядає це наступним чином: цілі розділи з підручників випадають, особливо ті, що про Україну, чи негативні явища з історії Росії.
Окрема тема – юридичне обґрунтування вторгнення стандартів системи освіти РФ на територію України. Розуміння того, що атестати та дипломи ніким невизнаних терористичних «ДНР» та «ЛНР» не будуть визнані ніким у світі і у самій Росії, також, призвело до того, що деякі школи та університети організували автобусні тури до учбових закладів РФ, в яких був запропонований так званий екстернат. А на практиці заднім числом організований, не безкоштовно для батьків, прийом на навчання із наступним отриманням атестатів чи дипломів російського зразка. Але є одне але. Нумерація та занесення до реєстру відрізняються від тих документів, які отримують самі російські учні та студенти. Тому легко вирахувати тих, хто отримав «липу» у яскравий обкладинці з державним гербом Росії.
Маса людей в окупованому Донбасі розуміють той факт, що вони та їх діти залишилися нікому не потрібні! Українських політиків влаштовує ізоляція невдячних виборців, які завжди голосували не за тих. А хто нарешті задумається про долі дітей, які залишилися в окупації? Пішов другий рік ніким не визнаної неоголошеної війни. Зруйновані міста, дороги, будинки та школи. Зросли непомірно ціни. Тисячі людей у вигнані. Ті, що залишилися – мають дітей, народжених в Україні.
Тому необхідно пам’ятати про те що, діти не відповідають за батьків і захистити їх від пресингу та зомбування ідеологічної машини Росії.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, місто Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org