«Євромайдан SOS»: в Україні нові політичні в’язні – в’язні Кремля

Після розгону «Беркутом» студентів на Майдані у Києві, 30 листопада 2013 року

У Києві показали фільм про створення першої масштабної волонтерської ініціативи

Київ – У Києві показали документальну стрічку «Євромайдан SOS. Право на гідність» режисерки Світлани Ліщинської – про створення першого масштабного волонтерського руху в Україні та роботу правозахисників під час революції. Саме учасники цієї ініціативи розгорнули широку кампанію проти міліцейського свавілля і стали на захист потерпілих від режиму Януковича. Кажуть, розслідування скоєних на Майдані злочинів майже не відбувається, а політичні в’язні нікуди не зникли – просто тепер це в’язні Кремля.

Your browser doesn’t support HTML5

«Євромайдан SOS»: в Україні нові політичні в’язні – в’язні Кремля

«Якби революції не сталося, я точно знаю, за кілька років мене або чоловіка у чомусь звинуватили б», – розповідає правозахисниця Олександра Матвійчук, яка стала головною героїнею фільму «Євромайдан SOS. Право на гідність». Каже, що до Майдану, за статистикою, кожні 13 секунд у міліції відбувалися катування. Однак масштаби міліцейського свавілля люди усвідомили лише після побиття студентів. Ініціатива «Євромайдан SOS» з’явилася саме після цієї події – волонтери організували гарячу лінію, де можна було отримати правову допомогу. Олександра пригадує: 2014 рік зустрічали не на Майдані, а біля Лук’янівського СІЗО, підтримуючи в’язнів Банкової. А коли у лютому почалися вбивства, перестала вертатися додому – там стало занадто небезпечно.

Правозахисниця переконана, що кожен конкретний злочинний випадок на Майдані мають розглянути, а винних мають покарати. Не з помсти – справа лише в тому, що безкарність породжує ще більшу безкарність, пояснює Олександра Матвійчук. Каже, що ілюзій щодо нинішньої влади не має, і наголошує, що розслідування справ Майдану вкрай неефективні.

Лише в грудні 2014-го після того, як управління спецрозслідувань Генпрокуратури очолив Сергій Горбатюк, справа зрушила з місця. Але цього явно недостатньо
Олександра Матвійчук

«Цілий рік було втрачено, без жодного пояснення. І лише в грудні 2014-го після того, як управління спецрозслідувань Генпрокуратури очолив Сергій Горбатюк, справа зрушила з місця. Деякі з його слідчих за кілька місяців зробили більше, ніж прокуратура Києва за весь рік. Але цього явно недостатньо», – вважає правозахисниця.

Ніхто у російському СІЗО не називав мене бандерівцем – Яценко

Зараз «Євромайдан SOS» документують політичні переслідування в окупованому Криму і воєнні злочини на Донбасі. А також опікуються новими політичними в’язнями – в’язнями Кремля. Таких, за їхніми даними, 11 осіб, найстаршому з них – директору полтавського оборонного заводу Юрію Солошенку – 73 роки. До деяких з них не може потрапити навіть консул, не кажучи вже про адвокатів. Зв'язок з багатьма також втрачено – наприклад, Олег Сенцов вже кілька місяців не отримує листів від родини.

Затриманим інкримінують шпигунство або, як нещодавно звільненому львів’янину Юрію Яценку, зберігання вибухових речовин. Студента тримали в ув’язненні рік. Каже, що окремі деталі перебування під арештом продовжує пригадувати й досі: як ділив камеру із психічно хворою людиною і боявся спати поряд із нею, або як штатний лікар не зміг діагностувати коросту і заявив, що у Юрія ВІЛ. В обмін на свободу Яценку пропонували під запис зізнатися, що він – український диверсант. А щоб припинити тортури, хлопець перерізав собі вени.

Мене часто питають: як я тепер ставлюся до росіян? Напевно, кажуть, що ненавиджу. А я кажу: ви помиляєтесь. У Росії до мене агресивно ставились лише працівники правоохоронних органів
Юрій Яценко

«Мене часто питають: як я тепер ставлюся до росіян? Напевно, кажуть, що ненавиджу. А я кажу: ви помиляєтесь. У Росії до мене агресивно ставились лише працівники правоохоронних органів. А звичайні в’язні мене дуже активно підтримували. Ніхто не казав мені, що я бандерівець чи хохол. Усі розуміли, що я сиджу за сфабрикованою справою», – розповідає Юрій Яценко.

Російське суспільство хворе на ненависть – правозахисниця

Участь у звільненні українських політв’язнів у Росії беруть також російські правозахисники – відвідують їх і допомагають шукати гроші на адвокатів. Вони переконані: сфабриковані справи потрібні Кремлю лише як додатковий інструмент пропаганди.

«Росія воює з Україною, хоча наша влада це приховує, усі про це знають. А отже, мають бути вороги. Так свого часу було у Чечні, коли саджали чеченців ні за що. Тепер у нас є українські «фашисти» і «карателі». Зараз ви і ваше суспільство маєте показати своїй владі, що вона має робити усе, щоб звільнити цих людей. Вони перебувають у повній ізоляції – і це теж форма впливу з боку правоохоронців. Їхня свобода залежить саме від вас, тому що російське суспільство зараз хворе на ненависть. Дуже мало людей співчувають навіть своїм політичним в’язням», – розповідає правозахисниця Зоя Свєтова, учасниця Громадської спостережної комісії Москви.

Утім, українська влада у цьому питанні може сподіватися хіба що на міжнародний тиск, зауважують українські правозахисники. Коли йдеться про Росію, про вихід у межах правового поля можна забути – навіть обмін в’язнями з юридичної точки зору часто неможливий. Суспільство ж має не забувати про своїх в’язнів, щоб їхні справи не втрачали розголосу.

На цю ж тему:

01.05.2015
Правозахисники закликають створити центр збору доказів воєнних злочинів

«Погане поводження з військовополоненими, катування, позасудові страти, заручництво, переслідування і багато іншого, стало на сході України вже реальністю» далі

29.04.2015
Права людини в Україні: докази воєнних злочинів під ногами

Незалежне розслідування може забезпечити Міжнародний кримінальний суд у Гаазі або й Міжнародний суд, орган ООН далі

25.02.2015
Злочини на Майдані і Донбасі об’єднує безкарність злочинців – правозахисниця

Amnesty International наполягає на якнайшвидшому створенні в Україні незалежного бюро розслідувань і ратифікації Римського статуту далі

20.02.2015
Розстріли на Майдані можна розслідувати завдяки фото- і відеокадрам – експерт

Якщо немає «фізичної» доказової бази, слідчі можуть і повинні працювати з доказами, які зібрали громадські активісти, учасники Майдану, журналісти – Карленс далі

27.01.2015
Бойовики самі оприлюднюють докази своїх воєнних злочинів – Матвійчук

На відео, викладених в інтернеті, зафіксовані знущання і тортури над полоненими українськими військовими далі