Український ринок комунальних послуг: є правильні кроки і їх треба визнати – Павлюк

Українському уряду довелося зробити те, що не було зроблено попередниками впродовж минулих 20 років. І не його вина, що піднімати тарифи на комунальні послуги доводиться у найскладніший для країни час. Так вважає фахівець із питань енергетики та енергозбереження Святослав Павлюк. Проте, на його думку, це – лише перший крок до нормалізації українського ринку комунальних послуг. За ним мають іти наступні: повний облік, модернізація внутрішніх мереж опалення, встановлення засобів регулювання споживання, утеплення будинків і скорочення самого споживання. І лише після цього можна буде говорити про те, що український ринок комунальних послуг наблизився до європейських стандартів, а український споживач є захищеним від зловживань на цьому ринку.

Святослав Павлюк

– У публічній широкій дискусії про тарифи немає сенсу, оскільки це є предмет для професійного обговорення людьми, які розуміють предмет дискусії, які розуміють складові, які спроможні аргументувати, правильно ставити запитання.

Споживач в жодній країні не впливає на тариф напряму. Тобто ні на ціну бензину, ні на ціну хлібу він не впливає. Він впливає на свій рахунок. На рахунок він може впливати напряму, вибираючи того чи іншого постачальника, споживаючи більше чи менше продукту. І тому, діяльність, на якій мали б зосередитися усі захисники від високих рахунків – це скорочення споживання, оскільки споживання у нас дуже високе.

По структурі ціни завжди населення оплачувало десь близько третини вартості всього тепла, а решта – це урядові дотації, субсидії. Тобто гроші йшли не людині, яка б мала купити його за повну вартість, а теплопостачальному чи енергопостачальному підприємству, яке цей ресурс продавало дешевше.

І ми створили парадоксальну систему в Україні, де питання соціального захисту намагаємося регулювати тарифами, а це абсолютно неправильно. Тарифи є інструментом економіки, стосунків постачальника і споживача. А соціальним захистом є допомога тому споживачеві, який не може купити.

– Опонент уряду, наприклад, Юлія Тимошенко говорить про те, що незрозумілим чином складається цей тариф і, очевидно, значна частина цієї «незрозумілості» полягає у корупції: нібито уряд нічого не зробив для того, щоб показати, що в енергетичній сфері починають з нею боротися і зосередився в основному на обговоренні субсидій. І зовсім мало обговорюється питання енергозбереження.

– Я себе почуваю у досить дивній ролі. Я не є речником уряду і не я мав би пояснювати дії уряду. Але певні речі були зроблені правильно. Той же ж «Нафтогаз України» вперше за всі роки незалежності добився реверсу газу з Європейського Союзу. Ми вперше, нарешті, маємо диверсифіковане постачання газу, а не залежимо від єдиного постачальника. І нагадаю, що газ раніше, в попередні роки, нам коштував до 540 доларів на кордоні – це була найвища ціна практично на території Європи. Цього року нам ЄС пропонує цей газ приблизно за 250 доларів. Тобто ми фактично скоротили закупівельну ціну майже вполовину за рахунок усунення цих монопольних обмежень. Скажіть мені, чи це є боротьба з корупцією в енергетичному ринку чи не є? В моєму розумінні це є напряму. Є певні кроки, які треба визнавати, що вони зроблені таки були і їх раніше зроблено не було.

А якщо говорити про сектор енергоефективності, про сектор енергозбереження, то я вважаю, що там діяльність практично була зведена до нуля. Тобто єдине, чим уряд може похвалитися – це впровадження програми компенсації 20 відсотків вартості твердопаливних котлів за кредитом «Ощадбанку». При тому всьому, що є масові нарікання на те, що «Ощадбанк», а відповідно уряд не перераховує компенсації «Ощадбанку» на компенсування населенню цих кредитів. Тобто населення отримує весь кредит під 20-28 відсотків річних, платить повну вартість обслуговування цього кредиту, а уряд, який мав би компенсувати 20 відсотків, їх не компенсує, відповідно відповідальність за обслуговування цих некомпенсованих часток несуть споживачі.

Тобто ми на них перевісили фактично обслуговування зобов’язань держави, які вона на себе взяла. Точно така ж схема буде працювати з компенсації 30-40 відсотків вартості утеплювальних матеріалів для населення і для ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків – ред.). І там буде та ж проблема. Тому що в корені проблема не вирішена.

– Що, на Вашу думку, є першочерговою проблемою, яку потрібно було б вирішувати зараз і негайно?

– Перелік термінових заходів, які треба здійснити, є очевидним. Перш за все, це – стовідсотковий облік споживання енергоресурсів, особливо газу і тепла у всіх будинках, у всіх споживачів, у всіх багатоповерхових будівлях, які під’єднані до централізованого тепло і газопостачання.

Слід також згадати, що скорочення норм списання споживання газу для споживачів, мінімальна встановлена ставка, яку можна списувати для споживача без лічильника, вона є теж засобом боротьби з корупцією. І цей ринок був так само багатомільярдний і цього року НКРЕКП вдвічі за останній рік скоротило ці норми списання. Якщо раніше постачальна газова компанія могла списувати 9 кубометрів на кожного споживача без лічильника, то зараз вона скорочена до 3. Це також, як на мене, дуже яскравий приклад дії уряду в енергетичному секторі на місцевому рівні. Це треба визнати. Це правильний хід.

Повертаючись до теми дискусії про те, що треба зробити, то крім повного обліку, на рівні будинків потрібне запровадження ОСББ у багатоповерхових будинках – розробка планів і кошторисів документації на їхнє утеплення, модернізація внутрішніх мереж, встановлення засобів обліку і засобів регулювання. Тобто індивідуальних теплових пунктів і для тих будинків, які під’єднані до централізованого тепло і енергопостачання. Це – речі прості, примітивні, які проходили інші країни ЄС 20 років тому, нічого складного у цьому немає.

Також на цю тему: