Чому поляки погодилися затягнути паски, коли зростали тарифи на комунальні послуги?

Варшава – Небагата польська сім’я, яка працює у бюджетній сфері і живе у міській квартирі, на квартплату та енергоносії витрачає приблизно одну сьому своїх доходів. В грошовому еквіваленті це – приблизно 150-200 євро. Проте у 1990-і роки, коли в Польщі відбувалися глибокі економічні реформи, такі оплати поглинали навіть 40, а той більше відсотків сімейного бюджету. Чому поляки готові були тоді затягти паски? Звідки вони брали впевненість у тому, що ці проблеми тимчасові? Чи сьогодні у них є можливість здешевити послуги постачальників електричної та теплової енергії? На ці питання Радіо Свобода відповіло подружжя варшав’ян Барбари та Віктора Вонхоцьких. Їм довелося ставити на ноги двійко дітей у важкий час економічних реформ та постійного зростання вартості комунальних тарифів.

Барбара Вонхоцька – вчитель з багаторічним стажем. Її чоловік Віктор Вонхоцький – інженер. У них двоє дорослих дітей – донька і син, які вже самі заробляють на своє утримання, тож подружжя не нарікає на рівень добробуту. Проте, згадують вони, так було не завжди, особливо у важкі роки економічних реформ, які відбувалися 20 років тому.

За словами Барбари, у той час левову частку сімейного бюджету поглинали оплати за комунальні послуги та електроенергію. Це було навіть 40 відсотків доходів сім’ї, згадує жінка. Решту сімейного бюджету витрачали на харчування. Тож траплялося, що не було за що купити взуття чи одяг дітям, які швидко виростали зі старого. Крім цього, згадують Вонхоцькі, комунальні послуги, які стрімко дорожчали, були неякісними. На той час в квартирах ще не було лічильників за теплоенергію, тож платити доводилося однаково високо ціну, якщо навіть батареї були ледь теплими. Оскільки ціна була завжди такою ж, то невигідно було заощаджувати теплоенергію, говорить Барабара. Тим часом ціни постійно повзли вгору.

«Впродовж року ціни зростали кілька разів. В принципі у той час кожен лист з житлового кооперативу стосувався підвищення цін на комунальні послуги. Нещодавно я згадувала той час і підрахувала, що був такий рік, коли ціни зростали кожних два-три місяці», – розповідає Вонхоцька.

Чому вдавалося зберігати оптимізм у скрутні часи?

Втім, згадують важкі часи Вонхоцькі, тоді вони знали, що труднощі – тимчасові і потрібно затягти паски. Щоб втримати сімейний бюджет на плаву, голова родини навіть подався на заробітки до Франції, де збирав виноград.

Віктор Вонхоцький каже, що віри в краще майбутнє додавав постійний діалог влади з народом, мовляв, політики пояснювали громадянам, чим зумовлене подорожчання комунальних тарифів і чому це потрібно, так би мовити, пережити. Крім цього, наголошує Вонхоцький, пересічні поляки бачили конкретні результати реформ, а це додавало їм оптимізму.

«Я думаю, можливо, нам вдавалося зберігати оптимізм, тому що ми бачили, як життя навколо нормалізувалося. Це давало нам надію, що буде краще з кожним днем, роком, ми бачили конкретні результати реформ – настало насичення ринку товарами і припинилася боротьба за те, щоб їх здобути», – розмірковує Віктор.

Тим часом, говорить Барбара, почала покращуватися якість комунальних послуг.

«Раніше перед цим стрибком цін були такі періоди, коли нам відключали гарячу воду – на місяць, а то й на два, завжди на якісь ремонти. Це повторювалося щороку влітку, – розповідає вона. – Та через деякий час ми зауважили, що гарячу воду припинили відключати, що аварії стали траплятися дуже рідко, а якщо навіть щось таке мало статися, то нас завчасно про це повідомляли».

Вонхоцькі кажуть, що тепер за комунальні послуги та енергопостачання до свого нового помешкання вони платять відносно небагато. Постачання електроенергії для їхнього помешкання, площею 52 квадратних метри, у місяць їм обходиться менш ніж 20 євро. Приблизно 30 євро у місяць вони платять за обігрів своєї квартири теплом із центральної мережі теплопостачання. Треба наголосити, що обігрів помешкань у Польщі оплачують передоплатою і роблять це впродовж всього року. Разом з іншими комунальними оплатами, такими як вивезення сміття, догляд за ліфтами, прибирання під’їзду – вони платять ще 75 євро. Тобто за всі комунальні платежі, разом із постачанням тепло- та електроенергії, ця сім’я щомісяця платить 125 євро. Та ще донедавна, поки Вонхоцькі мешкали в своєму старому помешканні, ці оплати були вдвічі більші.

Річ у тім, пояснюють вони, що стара квартира була в будинку, який обслуговував ЖЕК житлового кооперативу. Це досить неповоротка і забюрократизована структура, вважають Вонхоцькі. Власника квартири там звикли вважати небажаним відвідувачем. Тому подружжя вирішило переселитися в новий будинок, комунальну сферу якого обслуговує об’єднання мешканців. Така форма управління будинком і прилеглою територією набагато ефективніша: тут прозоре використання коштів, які надходять з оплат мешканців, а послуги дешевші.

«Якість послуг дуже хороша. Кожного ранку в мене на обличчі – посмішка, бо я бачу, як прибиральник ганчіркою збирає пил із лавок, що стоять у дворі. Навколо зелено, затишно, під’їзди прибрані, також прибирають наші гаражі. Словом, чисто і дуже приємно», – розповідає Барабара.

Вонхоцькі також звертають увагу на те, що в них, як і у всіх польських громадян, є можливість вибрати постачальника тепло- та електроенергії, тобто фірму, яка запропонує дешевші послуги.

Українці платять високу ціну за зволікання з реформами – експерт

Якуб Мельник, польський оглядач, який займається питаннями енергоносіїв, розповів Радіо Свобода про можливість обирати постачальника енергії на власному прикладі. Мельник мешкає у приватному будинку, який опалює недешевим газом.

«У Польщі, згідно з нормами ЄС, розмежовані функції постачання газу і продажу газу. Це означає, що фірма, яка купує газ від «Газпрому», припинила бути постачальником цього газу для населення. З’явилися фірми, які почали конкурувати і це відчули споживачі. Кілька днів тому до мене до дому прийшов представник такої фірми, постачальника газу, і запропонував мені ціну на 5 відсотків нижчу, ніж у фірми-конкурента», – пояснює він.

За словами Мельника, колись поляки так само, як і українці, були призвичаєні до низьких цін на енергоносії. Щоб послабити ціновий тиск на гаманці споживачів, польська держава демонополізувала ринок постачання енергії.

«За цим ішли такі дії, які звільняли споживачів від монополії великих фірм, які могли встановлювати будь-які ціни. Коли держава розбиває на ринку монополію і з’являється кілька конкуруючих між собою фірм, то ціни можуть знизитися і врівноважити втрати споживачів», – зазначив експерт.

Якуб Мельник каже, що теперішнє стрімке зростання цін в Україні відрізняється від того, що було свого часу в Польщі своєю інтенсивністю. За його словами, підняття оплати за споживання енергії у Польщі не було настільки раптовим, як реформи фінансової сфери, проведені Лєшеком Бальцеровичем. Якщо, каже Мельник, валюту й ціни одного дня відпустили у вільне плавання, то зростання цін у комунальній сфері відбувалося відносно поступово.

«Дехто може це представляти таким чином: мовляв, подивіться, як колись було – ми мали дешевий газ та електроенергію, а тепер вам захотілося Європейського союзу і ціни пішли вгору. Та це не пов’язане тільки з тим, що відбувається саме тепер. Такі речі потрібно було робити впродовж 20 попередніх років. А чергові уряди України цим не займалися, якби вони це робили поступово, то тепер українські споживачі не відчували б цього аж так сильно. Та оскільки з цим довго зволікали, то, на жаль, тепер це виглядає, як сильний удар по чолу», – говорить про теперішнє зростання цін в Україні польський оглядач.

Також на цю тему:

Український ринок комунальних послуг: є правильні кроки – експерт
«За рахунок усунення монопольних обмежень скоротили закупівельну ціну майже вполовину. Скажіть мені, чи це є боротьба з корупцією на енергетичному ринку чи не є?» далі

Нас держава з тарифами заганяє в умови розбомбленого Донбасу – журналіст
Згідно з рішенням уряду, для пересічних українців тарифи на тепло зростуть більш як на 70%, а електроенергія подорожчає у 3,5 рази далі