Життя по-новому. Порошенко – рік перший

П’ятого президента України Петра Порошенка критикують багато, але готові обрати знову. За опитуванням Центру Разумкова, він лишається найрейтинговішим політиком України. Експерти ж оцінюють рік президентства Порошенка неоднозначно: він не зупинив війну, але посилив армію, не знищів олігархів, але обмежив їхній вплив, не подолав корупцію, але запустив процес люстрації.

Життя по-новому. Порошенко – рік перший

Якби президентські вибори відбулися навесні 2015 року, президентом знову став би Петро Порошенко. Про це свідчить опитування Центру Разумкова. За Порошенка могли б проголосувати 19,4%. Тож , хоч кількість прихильників чинного президента за рік суттєво впала, та він досі лишається найбільш рейтинговим політиком України.

Очевидно, що президента критикують. За невирішену проблему Донбасу, невиконані обіцянки, непроданий бізнес і ймовірні незаконні забудови. Водночас оглядачі відзначають і певні здобутки п’ятого президента України: це, зокрема, боротьба з корупцією, люстрація та залучення до чільних державних посад іноземних фахівців.

За словами політолога Олександра Палія, досягненням президента є постійна демонстрація уваги до Збройних сил. Іншим важливим аспектом оглядач називає близькість нинішньої влади до суспільства.

«Якщо з’являється публічна критика, то влада на неї реагує, і досить швидко – звільняються чиновники, виправляють якісь речі. Влада зараз залежна від суспільства, демократичних процедур, громадської думки. Нарешті корупція, схоже на те, в рази менша, ніж раніше», – каже Олександр Палій.

Набрав невластивих президенту повноважень?

За рік президентства Порошенко намагався зосередити більшість важелів влади в своїх руках.

«Він почав з того, що хотів бути причетним абсолютно до всього що відбувається в країні. Звідси його тяга до таких речей, як Рада реформ. Все, що не пов’язано з міжнародною політикою, нацбезпекою і обороною, є віданням прем’єр міністра. Але Порошенко захотів і туди влізти. І через це набрав на себе повно невластивих президенту функцій, з якими не може справлятися, і взяв на себе частину політичної відповідальності за боротьбу з корупцією, проведення реформ. Це колосальна помилка», – каже політолог Юрій Палійчук.

Інші ж навпаки – вбачають в такому явищі необхідність під час війни.

«Порошенко має відповідати за питання безпеки і зовнішньої політики. Але під час війни безпека – це практично все. Тому значна концентрація впливів це не є погано, він є верховним головнокомандувачем і має впливати на рішення в тому числі урядові. Водночас, він не говорить про повернення до тієї Конституції диктаторської. Він концентрує в себе повноваження, які не заборонені, а передбачені Конституцією», – зауважує Олександр Палій.

Інколи виглядає що ці реформи – просто від безгрошів’я

Щодо кадрових рішень президента, то їх експерт називає «далеко неоптимальними». Адже тут на Порошенка та його політику таки впливають різноманітні старі зв’язки, які часто прямо суперечать національним інтересам. З іншого боку, Порошенко «любить ставити на основні посади «своїх, перевірених людей. А таких на сьогодні йому не вистачає, каже Палій.

«Наполеон свого часу свою гвардію у 10 тисяч людей знав в обличчя, я не знаю, чи президент всіх голів райдержадміністрацій знає, а у нас їх зараз близько 450», – переконаний політолог.

Водночас він зауважує, що деякі чиновники, призначені президентом, не знають чим займатися на своїх нових посадах. Тому вони просто «бігають по колу і підписують якісь папери».

«Так, вони крадуть значно менше, або, може, взагалі хтось не краде. Але стратегічне фундаментальне бачення секторів – в одиниць. Це така реформаторська половинчастість. Рішучого випалювання корупції «каленим залізом» ми не бачимо. Бачимо багато арештів. Але були затримання Єфремова. А де ж закон, який би забороняв виходити під заставу людям, які звинувачуються в серйозних злочинах? Де системні зміни в судовій системі, системі прокуратурі? Інколи виглядає, що ці реформи – просто від безгрошів’я. Захід хоче реформ, ми будемо реформуватися, щоб отримати ці кошти. А реформаторського драйву нема. При тому що дуже багато речей можуть бути реалізовані безкоштовно», – каже Палій.

Реванш олігархів?

Порошенко неодноразово обіцяв «деолігархізувати країну». Водночас, так скалося, що завданням кожного українського президента стає втримання балансу між олігархами, як між людьми, що володіють найбільшим фінансовим і медійним ресурсом. І Порошенку поки вдається утримувати баланс сили між основними політичними гравцями, каже політолог Юрій Палійчук. Прикладом тому є історія з Коломойським.

«Не факт що Коломойський не захоче взяти реванш, але поки Порошенку вдається втримати ситуацію», – каже він.

З одного боку – задекларована боротьба, з іншого – збережені з олігархами зв’язки.

Люди, які заробляють на владі, мають на неї серйозний доступ, в тому числі і до депутатів, і якщо робити дуже різкі кроки це, напевне, розвалить коаліцію. Якщо Єремеєва робити простішим бізнесменом, то багато депутатів повстане проти цього», – каже редактор інтернет-видання «Наші Гроші» Олекса Шалайський.

Водночас, він додає, що певні кроки по кожному крупному олігарху президент таки зробив: «Абсолютно чіткі кроки по Коломойському з «Укртатнафтою», по Фірташу з Іршанським ГЗК і газовим свердловинам, по Ахметову з ціною вугілля і так далі. Інша річ, що поки ці кроки не стали такими кардинальними, щоб ми відчули, щоб олігархи почали пищати».

І, за словами журналіста-розслідувача, кроки ці показовими назвати аж ніяк не можна.

«Спокійний виважений Коломойський, який вночі приїхав відстоювати своє держпідприємство, не з «показушності». І так само збори шахтарів Ахметовим і так само фірташевські заяви – це серйозна боротьба. Такої боротьби в Україні ще не було», – переконаний Шалайський.

Головне, щоб ця боротьба тривала. І не завершилася перемогою єдиного олігарха при владі.