Київ – Багато українських політиків і експертів говорять, що нинішні репресії щодо кримських татар у Криму є повторенням сталінської депортації, що сталася 71 рік тому. Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос в інтерв'ю «Крим.Реалії» розповів, наскільки виправдане це твердження. Також він висловив свою думку про причини депортації 1944 року і про те, які наслідки для кримських татар можуть спричинити нинішні репресії проти корінного народу Криму.
– На ваш погляд, чому Сталін 71 рік тому віддав наказ про депортацію всіх представників кримськотатарського народу?
Ігор Семиволос
Моя версія полягає в тому, що Сталін готував війну з Туреччиною, і йому необхідно було позбутися народів, які мали етнічні, релігійні або родинні зв'язки з Туреччиною
– Моя версія, з якою погоджуються багато істориків, полягає в тому, що Сталін готував війну з Туреччиною, і йому необхідно було позбутися народів, які мали етнічні, релігійні або родинні зв'язки з Туреччиною. Власне, не тільки кримські татари потрапили під депортацію, але і всі народи, які так чи інакше історично були пов'язані з Туреччиною.
Тоді вдалось не допустити такого розвитку подій. І однією з причин, які не дали Сталіну розв'язати війну з Туреччиною, була ядерна бомба, яка стала чинником стримування. Але операцію вони провели із зачистки всіх груп, які, на їхню думку, могли бути нелояльними.
Ще одна версія полягає в тому, що для Сталіна Крим був територією, яку він як людина, яка має азіатське уявлення про владу, хотів населити однорідними групами, переселенцями, які не є кримськими татарами. Для нього було важливо прибрати вплив тюркомовних народів у європейській частині країни.
Можливо, це було пов'язано з попередніми роками на початку двадцятого століття, коли йшлося про пантюркізм як політичну течію, в якій активно брали участь кримські татари. Можливо, це також вплинуло на ухвалення рішення, але, по-моєму, головною причиною була експансіоністська політика Радянського Союзу і прагнення Сталіна розпочати війну з Туреччиною.
– Завдяки чому, на вашу думку, кримським татарам вдалося зберегтись як народу за межами своєї історичної батьківщини?
Остаточно кримські татари сформувались як єдиний цілісний народ якраз уже під час вигнання
– Етногенез кримськотатарського народу відбувався як у межах півострова, так і поза ним. У Криму існували чіткіші відмінності між різними етнічними групами всередині кримськотатарського народу. І вже опинившись у вигнанні, їм вдалось подолати, зокрема, ті відмінності, які існували. Остаточно кримські татари сформувались як єдиний цілісний народ якраз уже під час вигнання. Там відбулося дуже важливе усвідомлення себе як окремої етнічної групи, окремого народу.
І повертаючись на Батьківщину, вони вже поверталися, власне, як представники кримськотатарського народу, а не представники різних етнічних груп. Йдеться про гірських татар, степових і так далі. Ці відмінності значною мірою були вже подолані.
– Чому не відбулась асиміляція з узбецьким населенням?
– Це дуже цікаве питання. Я думаю, що культурні відмінності були досить сильними. На початковому етапі кримські татари стикнулися з ситуацією, в якій вони були вигнанцями, депортованою, приниженою групою. І ця приниженість значною мірою заважала такій серйозній інтеграції. Надалі, коли умови життя пом'якшилися, зіграли важливу роль відмінності культури та історичного походження, відчуття того, що ми європейці, а не, умовно кажучи, азіати.
Сходження на Чатир-Даг у пам'ять про жертв депортації, Крим, 16 травня 2015 року
Я пам'ятаю велику кількість розмов із кримськими татарами, які пояснювали ці відмінності. Для багатьох із них те, що вони є європейцями, було частиною їхньої культури, яку передавали з покоління в покоління. Це підтримувало кримських татар під час вигнання і формувало їхню національну ідентичність.
– 1944 року відбулось не лише насильницьке виселення, а й почалася інформаційна кампанія проти кримськотатарського народу. Є думка, що зараз продовжують панувати стереотипні і ксенофобські уявлення про кримських татар. Які саме міфи продовжують жити в Криму і на материковій Україні?
Думаю, що в Криму живуть всі ті міфи, які були породжені радянською пропагандою для того, щоб аргументувати чи легітимізувати акт геноциду
– Я думаю, що в Криму живуть всі ті міфи, які були породжені радянською пропагандою для того, щоб аргументувати чи легітимізувати акт геноциду. Це питання постійно піднімається в засобах масової інформації та дискусіях напередодні травневих заходів. Але й паралельно так звані історики намагалися аргументувати ті версії, які були для них вигідними. Наприклад, версії про «зраду» кримських татар і тому подібне.
На материковій Україні про кримських татар знали мало. І упередження, які тут існували, швидше, були пов'язані з більш глибокими історичними уявленнями про кримськотатарські взаємини часів козацтва
Я думаю, що в цілому на материковій Україні про кримських татар знали мало. І упередження, які тут існували, швидше, були пов'язані з більш глибокими історичними уявленнями про кримськотатарські взаємини часів козацтва. Паралельно з цим існували тюркофобія і обережне ставлення до кримських татар як можливих провідників турецьких інтересів. Все це було.
Але сьогодні на материковій Україні кримські татари утвердились у сприйнятті українців як українські союзники
Але сьогодні на материковій частині України таких настроїв стало набагато менше, я їх практично не бачу. Тут якраз кримські татари за останній рік утвердились у сприйнятті українців як українські союзники, як етнічна група, яка лояльна до України, яка бореться за Україну і яка страждає за Україну також.
– Які паралелі можна провести між процесами, які відбувались у Криму 71 рік тому, і тими процесами, які відбуваються там зараз? Я маю на увазі утиски кримських татар з боку російської влади.
Свідок депортації, кримська татарка Сафіє Челко, що нині мешкає у Новоолексіївці Херсонської області, показує фото своєї родини
– Це не безпосередньо депортація. Природно, там є намір видавити і виставити з Криму найбільш активних активістів, позбавити кримських татар політичних інститутів і таким чином контролювати їх, створити колабораціоністські групи. В принципі, щось подібне було завжди, це було частиною російської імперської політики відносно неросійських етнічних груп.
Крим завжди відрізнявся жорстокою політикою і безкомпромісністю, неготовністю до торгів
Тут ми швидше говоримо про російську імперську політику, яку Москва здійснювала проти нелояльних етнічних груп тривалий час існування Російської Імперії та Радянського Союзу, який певною мірою перейняв ці практики.
Ми бачимо реалізацію таких підходів на Кавказі та в інших регіонах Росії. Але Крим завжди відрізнявся жорстокою політикою і безкомпромісністю, неготовністю до торгів. Тут для Російської Імперії було важливо, щоб у етнічних груп не було власних політичних ігор.
– То зараз відбуваються репресії тільки проти політичного керівництва кримськотатарського народу, чи це утиски всіх кримських татар за етнічною ознакою?
– Це репресії відносно інститутів кримськотатарського народу, в першу чергу. Оскільки без інститутів це просто люди. А народ може реалізувати свою волю тільки через інститути. Тобто це репресії проти того, що називається волею кримськотатарського народу.
Буде перебільшенням сказати, що зараз страждають усі кримські татари. Але значна частина кримських татар, яка залишається лояльною до кримськотатарських політичних інститутів, страждає
Буде перебільшенням сказати, що зараз страждають усі кримські татари. Але значна частина кримських татар, яка залишається лояльною до кримськотатарських політичних інститутів, страждає.
– Якщо ці репресії триватимуть, наприклад, десять років, то якими можуть бути наслідки для кримськотатарського народу?
– Ми не знаємо, скільки це буде відбуватися. Це дуже складний процес. Очевидно, що це не буде відбуватись десять років. Очевидно, ситуація більш динамічна, ніж це було на початку двадцятого століття і навіть у середині двадцятого століття. Тому, швидше за все, ми можемо говорити про короткотривалу перспективу.
У короткочасній перспективі будуть формуватися дві групи. З одного боку, це кримські татари, які зараз перебувають на материковій Україні, і ті кримські татари, які перебувають у Криму, але політично асоціюють себе з політичними інститутами кримськотатарського народу. Відповідно, вони зберігають лояльність до цих інститутів і будуть прагнути всіляко підтримувати ці контакти.
Друга група – це, скажімо так, більш пасивні кримські татари. Вони, швидше за все, під тиском прийматимуть нові правила гри. Але зрозуміло, що окупаційна влада прекрасно розуміє, що ця лояльність дуже умовна і працюватиме лише за певних обставин. Щойно ситуація зміниться, зміниться і ця лояльність, і багато чого іншого. І це стосується не тільки кримських татар. Це стосується дуже великої кількості кримчан, які зараз демонструють лояльність до окупаційної влади.
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»