Волонтери – милиці для держави?

Луганчанка Олена виїхала разом з донькою з небезпечної зони в липні минулого року, коли почалися обстріли. Але роботу в Київській області не може знайти досі – стоїть на обліку в центрі зайнятості. Майже щодня вона ходить у волонтерські центри «Восток-СОС», «Донбас-СОС», «Гуманітарний штаб». Тут можна безкоштовно взяти одяг для маленької доньки Аліси, посуд, іграшки, книги, ліки та постільну білизну. Більше допомоги чекати нізвідки: органи соцзахисту перестали платити допомогу переселенцям.

Волонтери – «милиці» для держави

Олена каже, що держава може допомогти хоча б з житлом – зараз переселенка не може оформити навіть субсидію. А всі гроші йдуть на оплату номера в готелі. Від відчуття повної безпросвітності рятує тільки підтримка все тих же волонтерів.

Координатори ініціативи «Восток-СОС» – громадські діячі з Луганська, Донецької області та Криму – були змушені виїхати одними з перших. Багато хто з них побував у підвалах сепаратистів. А опинившись на вільній території, вони зрозуміли, що допомоги біженцям з окупованого Донбасу чекати нізвідки – і організували свою волонтерську службу. Тепер порятунок переселенців – справа рук самих переселенців.

На день сюди звертаються понад 200 осіб. Допомогу волонтери збирають з миру по нитці – багато «гуманітарки» пересилають благодійні фонди, але левову частку всього необхідного віддають прості українці.

Кияни Антон і Юрій принесли в «Восток-СОС» дитячий одяг. Навчаються, працюють в піцерії – ще й волонтерствують. Вважають допомогу іншим своїм обов'язком.

Юрій, що працює на «швидкій», вже надивився на чуже горе – лікарні заповнені пораненими із зони АТО. Війна на сході принесла з собою хвилю проблем, яка також лягла, в першу чергу, на плечі волонтерів та небайдужих громадян. Тільки за сім місяців минулого року «Восток-СОС» розселив понад 14 тисяч людей, близько ста тисяч тонн гуманітарки відвіз у прифронтову зону.

Сподівались підставити плече, а довелось тягти все

Минув майже рік з початку АТО, а допомогою постраждалим від конфлікту як займалися волонтери, так і займаються. Чиновники проблеми людей намагаються не помічати, займаються відписками.

– Ця ситуація ненормальна, – каже Костянтин Реутський, правозахисник і один із засновників «Восток-СОС». – Ті волонтерські ініціативи, які виникли рік тому, – це була така термінова відповідь на виниклі проблеми. І люди, які все це почали, розраховували, що просто зараз підставлять плече державі, чиновникам, які загалом і повинні піклуватися про всіх цих понад мільйон постраждалих людей. Ми розраховували, що держава оговтається за якийсь період і візьме на себе відповідальність, але, на жаль, цього досі не сталося. Держава відмовляється визнавати багато проблем, пов'язаних з конфліктом.

Волонтери кажуть, що зараз держава могла б зробити хоча б те, що вона зобов'язалася зробити – забезпечити переселенців хоча б тимчасовими житлом і роботою. Якби чиновники виконали це, багатьох проблем можна було б уникнути.