На території Донецької та Луганської областей до початку збройного протистояння жило сім мільйонів людей. За різними підрахунками, зараз з Донбасу на територію підконтрольну Україні виїхало близько мільйона осіб. Стільки ж, кажуть деякі експерти, переїхало до Росії. Утім, більшість досі залишається на окупованій території. Чому вони не виїжджають, яка доля на них чекає та що робить для них держава – відповіді на ці запитання у програмі «Донбас.Реалії» на Радіо Свобода дав народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Єгор Фірсов.
– Досі держава не знайшла спільну мову із волонтерами. Як представник коаліційної більшості, я вимушений констатувати – у цьому питанні держава істотно буксує. Моя ідея, яку я виніс на раду коаліції, створити спеціальний орган або призначити уповноважену особу при Міністерстві соціальної політики, яка координувала б та займалася питаннями переселенців. Сьогодні вони лежать на плечах Міністерства соціальної політики, але у них є низка інших задач, наприклад, пенсійна реформа тощо. Тому питання переселенців відходить на десяте місце.
– Я дивлюся реєстрацію затверджених Ваших законопроектів, але жодного щодо жителів Донецької та Луганської областей.
– Закон і не буде ухвалений спеціально для жителів Донбасу. Питання переселенців лежить на органах виконавчої влади, зокрема, на Кабінеті міністрів, які мають забезпечити належні умови для роботи того чи іншого механізму. Тому не можна ухвалити закон, який би налагодив роботу волонтерських організацій та держави. Це комунікація виконавців, які знаходяться у Кабінеті міністрів. Зараз є дві концепції. Перша – це створення спеціального органу. Відповідне рішення ухвалюється на раді коаліції, і дані передають до Кабміну. Для цього не потрібно закону чи іншого нормативно-правового акту. Другу намагається впровадити Адміністрація президента. Вони хочуть створити посаду спеціально ще одного віце-прем’єра, і під його функції дати, зокрема, й роботу з переселенцями.
– Чи спричинить це справжні зміни?
Перша проблема у тому, що ніхто персонально не відповідає за проблеми переселенців. Друга – ніхто не координує роботу між усіма суб’єктами
– Слід визнати, що проблемою переселенців зараз намагаються займатися усі: влада, очільники обласних адміністрацій, волонтери, міжнародні організації. Перша проблема у тому, що ніхто персонально не відповідає за проблеми переселенців. Друга – ніхто не координує роботу між усіма суб’єктами. У нас є навіть міжнародні донори та суб’єкти, які готові і уже виконують роботу з надання житла переселенцям. Але, на жаль, спільну мову держава з ними не може знайти. Все упирається в комунікацію. Адже багато насправді недобудов, у центрі зайнятості у нас більше ніж 50 тисяч вакантних місць. Теоретично, переселенці могли б зайняти ці місця. Але комунікативна матриця не побудована.
– Яка доля агентства з відновлення Донбасу та який Ваш інтерес у цьому?
– Мій інтерес у тому, щоб ця посада існувала. Попри те, що я розумію, безпосередня робота з відновлення у цьому році не розпочнеться. Слід зазначити, що вони почнуться, коли закінчаться бойові дії. Але уже зараз треба їхати в Китай, наприклад, і залучати інвестиції.
– Чим конкретно це агентство займатиметься?
– По-перше, це інвестиційна діяльність. По-друге, ми повинні розробити чіткий поетапний план, які об’єкти ми повинні відновити. Першочергово, наприклад, ми маємо відбудувати зруйновані школи, житлові будинки. Це потрібно робити, але вимушений констатувати, що нині цим ніхто не займається. Влада навіть не може назвати точну суму для відновлення Донбасу.
– Чи є певна програма з адаптації переселенців?
Головне –забезпечити дві функції: житло та роботу, щоб у людей був мінімальних прибуток
– На жаль, такої не існує. Номінально вона є, але практично вона не працює. Тут мова більше йде про психологічну адаптацію. Звертаючись до грузинського досвіду, у них було близько 300 тисяч переселенців і там створили ціле міністерство. На мою думку, усі повинні допомагати. І у мене, наприклад, нині живуть сім людей. Утім, ніхто не несе відповідальності загалом. У нас немає навіть уповноваженого, який координував би роботу щодо переселенців. Так, варто визнати, у Грузії війна тривала короткий проміжок часу. З’явилися переселенці і були сили з ресурсами, щоб збудувати для абхазів та осетин поселення. У них було безробіття, але люди могли принаймні отримати житло та отримати мінімальну роботу. Нашій державі та органу, який, я сподіваюсь, з’явиться, головне –забезпечити дві функції: житло та роботу, щоб у людей був мінімальних прибуток.
