Чи треба забороняти пропагандистські російські книжки?

Юрій Примачук

Київ – Російська пропаганда, крім телевізійного, освоює і літературний фронт. У сусідній країні випускають агітаційну документалістику та художні твори, зокрема, і про війну з «бандерівцями». Що може протиставити інформаційній загрозі Україна?

Російська художня література вже давно закріпилася в українських книгарнях. Як заявив міністр культури В’ячеслав Кириленко, на неї припадає до 90% книжкового ринку. Це викликає тривогу в багатьох фахівців, адже в інформаційній війні книга – засіб впливу.

«Книги як елемент пропаганди Росія почала використовувати ще 10 років тому, – пояснила Радіо Свобода книжковий оглядач і редактор проекту «Читомо» Оксана Хмельовська. – Вийшли сотні замовних книг, тематика яких – героїзація спецслужб Росії, ностальгія за СРСР, пошук зовнішніх ворогів, варварське перекручення історії, зокрема, української. Ще під час Майдану у сусідній державі з’явилися книги-очорнення української революції. А вже влітку, за моїми підрахунками, – 5 книг про «ісконно русскій» Крим. Зараз виходять книжки про «героїв-ополченців». За словами Хмельовської, такі книги закладають у читача пропагандистські меседжі, після яких людина починає вірити у дідуся з простріленими колінами і розіп’ятих хлопчиків.

Як кажуть літературознавці, російська художня література на українських полицях часто ще провокативніша за заборонену нині кінопродукцію. Це не тільки детективи і бойовики про спецслужби, а й твори про подорожі в часі з уславленням імперської і радянської доби, війни у космосі, книги, де експлуатуються теми третьої світової (з назвами, приміром, «Пентагон должен быть разрушен» чи «Живыми не брать!»), і навіть війни з Україною. Трапляються і антизахідні сюжети на кшталт «Західні спецслужби задумали заразити вірусом зграї птахів, що гніздяться в Росії».

Втім, письменник Андрій Кокотюха у коментарі Радіо Свобода закликав не перебільшувати вплив саме художньої літератури. «Тиражі російських книжок про їхніх силовиків – по 3-5 тисяч. Це на дві (!) країни. Як це може вплинути на мозок в тій самій концентрації, що й серіали – поняття не маю», – каже літератор. На його думку, більша проблема – не у засиллі російських творів, а у нестачі українських пригодницьких книг.

Вільного обігу все одно нема

Відсутність списку заборонених книг не означає дозволу продавати будь-що, кажуть правники. Поширювати твори, що пропагують насильство, нетерпимість та дискримінацію, заборонено законом. Водночас, силовики стверджують, що вони антиукраїнську літературу вилучають.

За словами депутата від «Блоку Петра Порошенка» Ольги Червакової, ініціатора ліквідації Національної Комісії із захисту суспільної моралі, її пропозиція не призведе до повної відсутності контролю над книжковою продукцією – просто функції нагляду перейдуть до інших органів.

Придбати таку літературу не так вже і легко. Кореспондент Радіо Свобода не зміг відшукати ані у великих книгарнях «Читай Город», «Буква» і «Є», ані на книжкових розкладках явно українофобські російські видання, як, наприклад, «Независимая Украина. Крах проекта» чи «Кровь Донбасса».

На найбільшому столичному книжковому ринку «Петрівка» несподівано схожа ситуація: «Зараз не той час, щоб купувати нові російські книги, – розповідає продавець у книжковому кіоску Андрій. – Ніхто не знає, кого (з авторів – ред.) завтра усі критикувати будуть. Ми купили лише нові видання Парфьонова».

Хоча книги з уславленням сталінізму, агітки штибу «Кто разваливает Россию» і ура-патріотичні бойовики із Росії купити пропонували не раз. Натомість в інтернет-магазинах легко можна замовити найодіознішу літературу, зокрема і ту, яку вилучають у сепаратистів.

Експерти: заборони проблеми не вирішать

Забороняти розповсюдження явно пропагандистських творів, а у разі порушень – вилучати наклади і штрафувати порушників – варто, каже Оксана Хмельовська. Але тотальні заборони всіх російських книг лише позбавлять нас доступу до перекладних творів і російської інтелектуальної літератури.

«Найцивілізованіший вихід із проблеми – це гідна українська відповідь. І, головне, не пропагандистського характеру. Українська держава повинна підтримувати видання з розвінчуванням імперсько-радянських міфів, відкривати різні сторінки нашої історії, показувати читачу наших героїв, як-от Івана Силу чи Івана Пулюя», – вважає оглядач.

За словами Андрія Кокотюхи, головна проблема – нестача в Україні авторів художньої літератури. За підрахунками письменника, якби ми мали ще 20-30 авторів, вони, а не російські письменники, задовольняли б запит читача на книги.

Ще одна проблема – орієнтація видавництв на Росію. «Є одне видавництво в Україні, якому я запропонував писати бойовик – російською мовою, але україноцентричний, – каже автор. – Там герой вів успішну боротьбу з російськими диверсантами. Відмовили: ми не готові, у нас книжки купує також Росія, цю не купить. Вони не хочуть втрачати російський ринок».

Проти будь-яких заборон виступає програмний директор ГО «Форум видавців» Григорій Семенчук. «Наш принцип – виховання цінностей. Якщо і споживачі, і видавці будуть мати правильні цінності і вміти відрізняти правду від брехні, то ці ганебні пропагандистські речі залишаться на маргінесі, там де їм і місце. Набагато важче зманіпулювати обізнаною людиною, яка вміє мислити і аналізувати, ніж масою, яка звикла реагувати на тренди і провокації», – каже Семенчук.

На його думку, заборони лише підігріють ажіотаж довкола таких продуктів, а списки заборон рано чи пізно перетворять нас у поліцейську державу без свободи вибору і думки.