Красний Луч, українське шахтарське місто на Луганщині, існує з 1895 року. Це досить великий центр вугільної промисловості, що розташований на відстані 62 кілометрів від Луганська, кінцева станція від залізничної гілки Дебальцева – Заповідна. До окупації, окрім великої кількості шахт, тут працювали машинобудівний, ливарно-механічний заводи. Крім того було налагоджене виробництво будматеріалів, легка, харчова промисловість, була швейна фабрика. Зараз все зупинено.
Захоплення міста здійснили в травні російські козацькі підрозділи. В листопаді російські військові повністю витіснили козаків із Красного Луча і взяли місто під свій повний контроль, ввівши в населений пункт військову техніку. Та все ж козацькі підрозділи пізніше повернулись, і містом управляє їхній отаман, хоча багато в чому його права урізані військовими.
У Красному Лучі тепер базується величезна кількість російської військової техніки. Біля водосховища Грабове в районі 3-ї затоки стоять «гради» і гаубиці. Відкрито танковий полігон. Багато техніки розташовано в районі автобази, комбінату, а також на перехресті, де раніше розташовувався пост ДАІ.
Козачий отаман Сергій Косогор нещодавно виступив зі зверненням до жителів Красного Луча, в якому закликав усіх чоловіків йти на фронт і попередив, що втекти від війни не вдасться.
«Обстановка в місті склалася військова, про розслаблення пора забути! Хочеться звернутися до тих, соромно їх назвати чоловіками, які по нашому місту, його не захищаючи, їздять, катаються, користуються прекрасним життям…» – заявив Косогор.
Також він попередив біженців чоловічої статі, що у них будуть труднощі, якщо вони спробують виїхати з міста. В той же час отаман заявив, що не буде вирішувати побутові й соціальні проблеми в місті. А тим часом мешканці від війни тікають в Україну: у деяких селищах зовсім не залишилося чоловіків призовного віку. Бойовики проводять демонстративні танкові навчання в Красному Лучі. Та це не допомогло. Місцеві шепчуться: «В Дебальцеве від нас кинули 40 танків, 30 із них знищено ВСУ».
Нагадаю, що на початку зими в Красному Лучі місцеві жителі вийшли на вулиці і вимагали від російських військових вивести військову техніку і залишити українські населені пункти.
Як повідомляють місцеві мешканці, в місті пачка кави (250 грамів) коштує 60-70 гривень, а в Україні за ці гроші можна купити 500 грамів кави. За макаронами черги по 20 чоловік ще до відкриття магазинів. Цукор давно перевалив за 22 гривні. Муки немає практично. М’ясо по 90-95 гривень.
У Красний Луч припинено подачу води. Батьки здають своїх дітей у притулок, тому що нічим годувати. В державних установах міста оголосили про 50-відсоткове скорочення, прирікають людей на голодну смерть... Місцеві твердять: «Скільки сусідів та дітей голодних, кожен сам за себе».
А тим часом російські «урали» катаються біля держустанов. Особливо полюбляють їздити біля податкової. В кабіні ще й прапори російські вісять. Наприкінці січня бачили навіть російський «Урал» із 8-ї окремої мотострілкової бригади (гірської) в/ч 44822 і 16544, Російська Федерація, Чечня.
Над міськвиконком розвиваються два російських прапори. Скрізь розвішані оголошення: «Над Донбасом нависла загроза укропского поневолення, вступайте в ряди Козацької національної гвардії!».
Місцеві жителі навіть не заручники, а кріпаки. Люди жаліються: «Зарплат немає, навіть «гуманітарку» продуктами і то не дають. Трохи привозили для харчування пацієнтів і ліків небагато. Пологів мало, практично не залишилося лікарів. На чотирьох швидких по викликам їздять фельдшери. Добре, що хоч не ветеринари…»
Тим часом лікарні міста з кінця січня переповнені пораненими. Десятки убитих бойовиків доставляють в Красний Луч із району боїв з-під Дебальцевим. Четвертого лютого в морг міста прибуло чотири вантажівки з тілами убитих, по дві машини з проміжком десь в годину. Так як морг повністю забитий, то перші дві машини пішли в бік кордону.
Місцеві повідомили: «В лікарнях повно поранених, а в «судебке» трупів. Про «ополченців» вже й не говорять, в основному там «русня». Кажуть, в Антрациті і Красному Лучі помічені автомобілі швидкої допомоги з російськими номерами. Мабуть, втрати великі у всіх».
Надія Надєждіна, соціолог, Горлівка – Красний Луч
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org