Як сприймають агресію Путіна проти України європейці?

Брюссель – Виховані на музиці Чайковського і творах Чехова, чимало європейців, особливо на заході, все ще перебувають в омані щодо сутності нинішньої Росії. Водночас, інші громадяни об’єднаної Європи, ті що географічно ближче до російських кордонів, лише підтвердили своє віддавна насторожене сприйняття путінської Росії. Радіо Свобода з’ясувало, що погляди на Росію в ЄС дуже різняться – від шоку, спричиненого її агресією та віроломством, і – до відвертого небажання бачити в Москві загрозу

Російська літературна класика – Достоєвський, Толстой, Чехов та інші – надихали борців за права людини далеко за межами Росії та були джерелом гуманістичних ідей для багатьох лідерів західного світу. Тому, навіть сьогоднішня агресія Росії щодо сусідки-України та й, загалом, всього Заходу в сприйнятті багатьої європейців дещо «розчиняється» цією культурною спадщиною.

Втім, тих, що сприймають нинішню Росію через призму Чехова чи Толстого не так вже й багато, вважає брюссельський аналітик, заступник директора Центру європейської політики імені Мартенса Роланд Фройденштайн.

«Не вся Європа дивиться на Росію через Толстого й Достоєвського, – пояснює він. – Є європейці, які шоковані російською агресією та всебічною загрозою, яку вона несе. Росія стала супротивником Заходу. В урядах та серед експертів все більше усвідомлюють, що мова йде не про конфлікт щодо України чи східних держав. Це конфлікт щодо всієї Європи».

Слова цього політичного експерта підтверджують і останні заяви голови європейської дипломатії Федеріки Моґеріні, яка переконує: колишніх теплих відносин із Москвою нині від Європи чекати не слід. Вона каже, що «ті, хто очікував розколу в ЄС щодо політики відносно Росії, будуть розчаровані. Ми єдині в наступному: відносини із Росією можуть покращитися тільки якщо зобов’язання, взяті нею у Мінську, будуть реалізовані».

Тим часом, каже Моґеріні, останні події в зоні конфлікту, навпаки, тільки розчаровують. Дипломати з різних європейських держав до цього додають ще й те, що Євросоюз твердої позиції щодо Москви не мінятиме, натомість ЄС чекає, щоб свою політику агресії припинила сама Росія.

Росія – не проблема, з нею можна домовлятися – французький блогер

Втім, загрозу в Росії серед 28 держав ЄС вбачають не всі. Як пояснює французький блогер, головний редактор тематичного оборонного інтернет-видання «Bruxelles2» Ніколя Ґрос-Верейде, багато європейців на заході та півдні переконані: Росії боятися не слід, бо це – держава. Тим часом, небезпека криється в зонах, де державна форма відсутня, тож з ними неможливо вести переговори.

«Лівія, деякі африканські та близькосхідні країни – ось де є справжня небезпека. А Росія – це партнер та союзник, з яким у нас є проблема. Ця проблема – Україна. Однак, її можна вирішити», – каже він.

«Тим часом, із «не-державами» проблем не вирішити. Інше питання, як чинити тиск на Росію, яка є ще й членом Ради безпеки ООН, щоб знайти прийнятне рішення для зони, що розділяє Росію та Євросоюз?» – зауважує Ніколя Ґрос-Верейде, який, до того ж, переконаний, що сьогодні, на тлі загрози тероризму з боку ісламістів, проблема Росії – це не проблема.

«Навіть, якщо припустити, що європейці можуть і мають можливість дестабілізувати Росію, то чи зацікавлені вони у цьому? Категорично ні, – заявляє він. – Тож питання ще й полягає у тому, як більш мирно владнати й заморозити конфлікт Росії та України, щоб зосередитися на інших зонах конфлікту, де є реальна загроза».

Погляди на Росію європейських оптимістів, песимістів й реалістів

Загалом, для пересічного європейця сьогоднішня Росія – це насамперед велетенська недоорганізована держава-сусідка. Однак, найчастіша асоціація, яку нині вона викликає – жорсткий, непередбачуваний та незрозуміло чому популярний серед своїх громадян президент Володимир Путін. Причому, в усвідомленні Путіна, а отже всієї Росії, європейців можна умовно розділити на три категорії: оптимістів, песимістів та реалістів.

До першої і найменш чисельної групи «оптимістів» належать переконані у тому, що мета путінської Росії – будь-яким чином перешкодити Україні стати європейською державою та згодом вступити до НАТО. Бажання це у Путіна дуже сильне, вважають вони, але перетворювати задля цього континент на вогонь та попіл він не готовий. Тому, своїм брутальним і цинічним стилем він прагне «вирвати» домовленість, яка б дала змогу федералізувати або й фінляндизувати Україну, тобто, зробити її нейтральною між Заходом і Сходом.

На думку відомого французького оглядача, радіожурналіста Анрі Ґіршуна, європейці-песимісти, тобто, друга категорія, не вірять у розсудливість путінського режиму. Це ті, що прийшли до переконання: Путін завжди намагатиметься приспати увагу Заходу і віроломно порушуватиме будь-які домовленості.

«Ми гадали, що Росія ніколи не загарбає Криму, а вона це зробила не вагаючись. Ми вірили, що Путін не ризикуватиме, надсилаючи свою армію на схід України, а він і це зробив», – каже Анрі Ґіршун, водночас підкреслюючи, що категорія європейських «песимістів» переконана: Донбас чекає така ж анексія, як і у Криму.

«І особливо те, що на думку цих європейців, на цьому справа не завершиться. Ця нова Росія у путінському розумінні, може розтягнутися аж до країн Балтії, тобто, до Євросоюзу. А це вже лякає, тому вони закликають світ не повторювати помилок минулого та реагувати, поки не пізно», – зазначає Анрі Ґіршун.

І остання група – табір європейців-реалістів – вважають, що справжня мета Путіна – не Україна, а збереження влади своєї та свого клану в Москві. З цієї точки зору, війна в Україні дала змогу господарю Кремля згуртувати росіян навколо себе. Щоправда, за умови: не надто перегинати палицю, щоб громадська думка не розвернулася проти нього.

Нарешті, «реалісти» вважають, що Захід не має іншого виходу, окрім чергового підтвердження гарантій безпеки балтійцям та полякам. Що ж до Росії, то, вважають вони, слід чекати до того часу, коли там нарешті одного дня повіє вітер змін.

На цю ж тему: