Київ – Не віддавати поранених протестувальників міліції, яка приїжджала забирати їх прямо з лікарняних палат, підтримувати їх і допомагати з медпрепаратами, теплим одягом й продовольством. Це – те, чим займалась громадська ініціатива «Варта в лікарні», заснована в Києві у розпал сутичок на Грушевського. Пізніше її аналог працював в Одесі, а зараз багато волонтерів «Варти» допомагають постраждалим у конфлікті на Донбасі. Одна з ініціаторок руху, блогер Анна Сарапіон згадує, що «Варта» почалася з розмови по скайпу.
Січень 2014-го. Київ. На Грушевського горять шини, з обох боків барикади летять «коктейлі Молотова», вибухають світло-шумові гранати. Десяткам, а то й сотням людей намагаються надати першу допомогу в розгорнутих волонтерами польових шпиталях. До лікарні – не можна, ці заклади перевіряє міліція.
Блогерка і організатор розпродажів одягу «Sale in the city» Анна Сарапіон каже, що не може згадувати минулу зиму без емоцій. Розповідає, що під час сутичок в урядовому кварталі дуже хотіла допомагати Майдану, але не застосовуючи насильство.
У лікарнях були списки «майданівських» – активістка
Приблизно у двадцятих числах січня вони з чоловіком прийшли на лекцію Сергія Жадана у Могилянку. Хотіли дізнатися, що собі думають і що збираються робити тамтешні студенти, згадує Анна. За її словами, зокрема, під час дискусій йшлося про розгортання в цьому університеті польового шпиталю для постраждалих, але ректор не дав дозволу.
«Ми вирішили – мій чоловік запропонував – іти в лікарні подивитися, яка там обстановка: що там роблять, як там приймають постраждалих, як до них ставляться, чи приходить за ними міліція», – розповідає дівчина.
Тоді зібралося людей зо п'ятнадцять, вони розділилися на кілька груп і поїхали у різні клініки столиці. Анна з чоловіком вирушили до Жовтневої лікарні. Згадує: активістам ніхто нічого не говорив, медики були залякані. Того вечора «швидка» привезла активіста з Майдану, в якого були пошкоджені очі, вдалося вмовити не зазначати ніде в паперах, що це – протестувальник.
«Вже спочатку були заведені списки, відзначали, що ти – «майданівський», тебе могли «здавати» міліції», – зазначає Анна.
Повернулися десь о третій-четвертій ранку, заснути вже не вдавалось. Стало зрозуміло, що одноразовими акціями – походами в ту чи іншу лікарню ситуацію виправити неможливо, потрібно створювати пункти постійного спостереження, розповідає Анна Сарапіон. Порадившись по скайпу з іще однією активісткою – Інною Совсун, яка зараз є заступником міністра освіти, вирішили створювати «Варту в лікарні». Анна написала інструкції для волонтерів, на заклик долучатися до ініціативи почали відгукуватися люди.
Якщо буде третій Майдан, люди організуються швидше – активістка
Чергувала і сама. З жахом згадує ніч, коли привозили побитих автомайданівців:
«Я просто бачила і цю кров, і ось хлопця одного, коли він виходив…Він просто був невпізнаний, коли його привезли – сильно розбите обличчя. І я дивлюся на шнурки на його взутті і кажу: о, я вас згадала». Ми бачили, як люди організовуються під час Майдану, як допомагають одне одному, згадує активістка. Європейські цінності, до яких йшли українці – це такі загальнолюдські цінності, вважає вона. Каже: під час Майдану стала відкритішою, перестала боятись пропонувати допомогу.
Анна сподівається, що третього Майдану не буде. Але за її словами, якщо люди знову протестуватимуть, то організуються швидше, працюватимуть ефективніше, і можливо, цього разу обійдеться без жертв.