Львів – Львівські волонтери, на прохання бійців, виготовляють для них ідентифікаційні жетони допоки Міністерство оборони проводить тендери і обіцяє забезпечити індивідуальними жетонами рядових і сержантів. Серед солдат досі існують забобони щодо смертних жетонів, тому волонтери вирішили виготовити обереги.
Майже півсотню жетонів відправили львівські волонтери бійцям львівської аеромобільної бригади. Військові дізнались про ймовірну атаку і надіслали волонтерам свої дані для жетонів. Якби раптом з ними трапилась біда, щоб можна було опізнати особу.
Священик освячує жетони. Ці обереги врятують хлопцям життя і я вірю у цеСофія Федина
«Для мене це обереги, я відмовилась від слова «смертні». Священик освячує жетони. Ці обереги врятують хлопцям життя і я вірю у це. Навіть бійці перестали їх називати цим паскудним словом «смертні». Зроблені жетони з гарного металу, який не горить, не плавиться. Зверху наклейка – на жовто-синьому фоні є тризуб і написано «Слава Україні!». Покрито гелем, який теж витривалий», – говорить волонтер Софія Федина.
Тендер, гроші і ще без жетонів
Вартість розпізнавального знаку – 40 гривень. Виготовляє підприємство при Академії сухопутних військ за доброчинні пожертви.
Коли офіцеру чи прапорщику присвоюється особистий номер, то при врученні посвідчення йому видають і жетон, говорить речник Західного регіонального медіа-центру Міноборони України Олександр Поронюк.
«Українські кадрові офіцери жетони мають. Я сам маю такий жетон. Це зовсім не затратно, виготовлено з алюмію, якихось пару грам. Нових жетонів людям, які їдуть в АТО не видають», – каже підполковник Поронюк.
Ідентифікаційними жетонами у радянський час і в роки незалежності зазвичай забезпечували тих військослужбовців, які їхали у «гарячі» точки, з миротворчою місією.
Коли в Україні розпочались бойові дії на Сході, громадяни звернулись до Міноборони з вимогою видати всім українським військовим жетони. Існує відповідний наказ№ 333 «Про затвердження інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України», в якому мовиться, що до 1 листопада мають бути складені списки військовослужбовців, а до 15 січня 2015 усі рядові і сержантиотримають ідентифікаційні жетони. Втім коли реально це станеться – невідомо. Наприкінці жовтня Міноборони оголосило тендер на виготовлення 60 тисяч жетонів на майже 1 мільйон 800 тисяч гривень. Тобто один жетон вартістю трішки менше 30 гривень. Загалом на виготовлення жетонів для української армії міністерство передбачило 3 мільйони гривень.
Забобони часів війни
Тим часом досі серед багатьох військових існує прикмета, що, мовляв, одягнути на себе жетон – означає накликати смерть. Цей забобон пішов від часів радянсько-німецької війни, від солдат Червоної армії, розповідає історик, дослідник військової історії Ярослав Онищук.
Ще існували незрозумілі забобони у Червоній армії, коли солдати вважали, що, якщо запишуть дані на папірець, то його вб’ютьЯрослав Онищук
«На початку радянсько-німецької війни ввели жетони, так звані смертники, в ебонітових капсулах, де був папірець з даними солдата. Але жетони були не дуже герметичні. А ще існували незрозумілі забобони у Червоній армії, коли солдати вважали, що, якщо запишуть дані на папірець, то його вб’ють. У тих капсулах вони носили голки, нитки, таке інше. На початку 1942 року ввели «красноармейскую» книжечку, які, звісно, не можуть зберігатися. А ось і сьогодні з жетона німецького солдата можна все розшифрувати», – говорить дослідник.
На теренах Західної України особисті жетони з’явились у роки Першої Світової війни. Їх використовували німецька і австро-угорська армії, носили розпізнавальні знаки і січові стрільці. Найбільш якісні вони були у німецької армії. У роки Першої Світової війни це були округлені бляшки, які переламувались на дві половинки. У роки Другої Світової війни німці не вказували прізвище, лише номер, задля безпеки солдата і його рідних. Відомості зберігались у центральному архіві в Берліні.
Кожна армія має власні розпізнавальні знаки для солдат – у когось, як у німецької,розламується на дві частини, американські військові носять два жетони. Втім нині дуже важливо передусім, щоб у кожного українського бійця був жетон, каже дослідник. Адже відсутність будь яких персональних даних, розпізнавальних речей ускладнює пошук безвісти зниклих вояків. Досі на ідентифікацію останків чекають рідні, чиї сини та чоловіки загинули 11 липня під Зеленопіллям.