Брюссель – Європейська ініціатива «Східного партнерства» на тлі воєнної агресії Росії дещо відійшла на задній план. Тим паче, що з шести держав-учасниць її активними послідовниками залишилися тільки Україна, Молдова й Грузія. Однак у ЄС вважають, що цей проект, який Кремль блокує всіма можливими способами, все ж має увінчатися успіхом. Для цього європейська співдружність має заговорити одним голосом та усвідомити, що треба виявляти твердість, бо Росія нині воює не лише з Україною, а з цілою європейською демократичною моделлю.
«Східне партнерство», яке було задумане ЄС для стабільності, демократизації та процвітання держав пострадянського простору, – це наразі програна битва, але війна ще не програна. Так вважає євродепутат від Польщі Яцек Саріуш-Вольський, який покладає надії на те, що держави співдружності у протистоянні агресії Росії щодо євроінтеграційного прогресу України, Молдови чи Грузії врешті-решт говоритимуть із Москвою одним сповненим рішучості голосом.
Будьмо відвертими: «Східне партнерство» може стати успішним тільки за однієї умови, каже представник Європарламенту.
Слід змінити модель «Росія – у першу чергу» на «Росія – після», яка все ще панує у багатьох європейських столицяхЯцек Саріуш-Вольський
«Перемогаув зближенні східних держав із європейськими стандартами призведе й до зміни Росії. Але насамперед для цього слід змінити модель «Росія – у першу чергу» на «Росія – після», яка все ще панує у багатьох європейських столицях. Коли ми бачимо, що навіть у Москві та інших містах йдуть маніфестації на підтримку боротьби українців за свободу, здогадуємося, що одного дня ці цінності запанують і там. Ця нація не заслуговує на те, що вони переживають за диктатури Путіна», – каже Саріуш-Вольський.
Європейський союз не шукав конфронтації із Росією, пропонуючи Україні, Грузії, Білорусі чи Молдові політику «Східного партнерства». Натомість Росія відреагувала на неї своєю агресією, вважаючи її націленою проти неї, заявляє директор департаменту зв’язків із Росією та Східним партнерством Європейської служби зовнішніх дій Ґуннар Віґанд. Впливовий дипломат каже, що ЄС не має іншого виходу, окрім спроб шукати способу співпраці із росіянами, щоб врешті-решт держави східної Європи таки змогли досягти своєї євроінтеграційної мети.
Ми будемо змушені працювати з Росією, щоб убезпечитися від континентального зсуву, чи то у зовнішньополітичному, чи у економічному сенсіҐуннар Віґанд
«Звичайно, ми будемо змушені працювати з Росією, щоб убезпечитися від континентального зсуву, чи то у зовнішньополітичному, чи у економічному сенсі. Нам слід враховувати, що на початку наступного року з’явиться Євразійський союз, і мати гарантії, що ми всі працюємо задля того, під чим підписалися, а саме: створити спільну економічну зону на нашому континенті», – заявляє Ґуннар Віґанд.
«Вільна й демократична Україна вважатиметься початком кінця нинішньої владної системи Росії»
Відвертіше лунають висновки політичних експертів. Європейцям слід усвідомити, що неоголошена війна Росії проти держав, які прагнуть зблизитися із Заходом, – це ще й війна проти європейського способу життя і мислення, війна проти цінностей, за якими живуть демократичні суспільства. На цьому наголошує екс-посол Грузії в ЄС та експерт із брюссельського Центру Мартенса Саломе Самадашвілі, кажучи, що це не лише війна українців, а «це війна всієї об’єднаної Європи».
Вільна й демократична Україна вважатиметься початком кінця нинішньої владної системи РосіїСаломе Самадашвілі
Водночас, міркуючи про майбутнє «Східного партнерства», не слід забувати, каже вона: «Для режиму Путіна вкрай важливо, щоб цей проект провалився. Москва вважає цю політику планом Євросоюзу, щоб загнати Росію до глухого кута. Вільна й демократична Україна вважатиметься початком кінця нинішньої владної системи Росії».
Тому надалі слід ще більше сконцентрувати платформу «Східного партнерства» не так на політичному чи адміністративному боці, як на громадянському суспільстві, залучаючи й релігійні організації. Експерт підсумовує: «Східне партнерство» – це не бюрократичні вправи, так само, як українсько-європейська асоціація – це не є просто технічний документ, а програма розвитку й осучаснення держави, яку раніше проходили всі нові країни-члени Європейського союзу.