Київ – Сьогодні минає 20 років від дня підписання «Тристоронньої заяви» президентів України, США та Росії, яка стала початком негайного вивезення всієї української ядерної зброї до Росії. Трохи згодом, у листопаді 1993 року, Верховна Рада ратифікувала договір «СТАРТ-1», що зобов’язував скоротити частину носіїв ядерної зброї та боєголовок в обмін на мільярдні компенсації та інтеграцію в європейську систему безпеки. В інтерв’ю Радіо Свобода голова спеціальної робочої групи з підготовки до ратифікації договору «СТАРТ-1», перший керівник української урядової делегації на переговорах з Росією щодо ядерної зброї Юрій Костенко заявив, що ядерне роззброєння лягло винятково на плечі України, а не інших учасників перемов – Росії і США.
– Пане Костенко, чи могла Україна зберегти тоді статус ядерної держави і відповідно зброю?
– Україна на той час мала статус ядерної держави, згідно з нормами міжнародного права, але утримати ядерну зброю на своїй території для військового користування, технічно, Україна це зробити не могла. Тому мова весь час ішла не про статус ядерний, а про те, яким чином використати цей унікальний потенціал, який має дуже багато складових, починаючи від фінансової, закінчуючи військово-політичною, з тим аби молода, незалежна держава все це використала у своїх національних інтересах.Багато міфів, які сформувалися навколо ядерної політики України, і в першу чергу це робили Росія і США, базувалися на намаганні залякати світ ядерною Україною, в намаганні залякати людей щодо неконтрольованості і тієї зброї українськими фахівцями і її небезпечності, але вся ця міфологія була спрямована виключно для того, щоб перекласти на плечі українського бюджету колосальні витрати по ліквідації третього у світі ядерного арсеналу.
За мінімальними підрахунками нашої робочої групи, ціна ядерного роззброєння України обійшлася українському бюджету у суму, яка обчислюється сумою державного бюджету України, тобто – 6-8 мільярдів доларів. Це той бюджет, який мала Україна у 1992–1994 роках. Тому ось про що вела роботу і розмову українська група, яка була створена у Верховній Раді України і на превеликий жаль, цієї програми і цієї політики не проводила виконавча влада, яка на той час повністю і ментально, і реально підпорядковувалась волі Москви або продовжувала це робити, а не керувалася національними інтересами України.
– Пане Костенко, чи можна 20 років потому сказати, що Україна все-таки не отримала належних гарантій взамін на відмову відж ядерного статусу, чи можливо нині назвати винуватців?
– Щодо гарантій, то, як потім самі гаранти говорили з усмішкою, то це були лише паперові гарантії і вони ніколи не виконувались у реальному житті. Найбільше обіцяла нам зробити з точки зору національної безпеки і суверенітету України Російська Федерація, бо з Росією ми межуємо і маємо спільний кордон. Росія всі ці роки найбільшою мірою проводила політику не лише дискримінації України, але і реальних тисків та погроз, шантажів. Згадати б, скільки торговельних війн провела Росія за цей час проти України, або які рішення ухвалювала щодо територіальної цілісності України. Наприклад, Держдума на початку 90-х років ухвалювала рішення щодо Севастополя, що він був, є і буде російським, а не українським і багато іншого.
Те, що отримало МЗС у вигляді гарантій з боку ядерних країн, відповідає нормам загальновизнаним міжнародного права про те, що кожна ядерна країна бере на себе зобов’язання не застосовувати зброю проти неядерної країни.
– Міжнародна спільнота активно бореться з ядерною програмою Ірану, хоча Тегеран стверджує, що проводить її з мирною метою. Якщо припустити, що ми зберегли ядерну зброю, то чи могла б Україна на даному етапі бути активним і ефективним учасником переговорів, і відповідно мати серйозний статус на міжнародній арені?
– Якби Україна не просто не зберегла ядерну зброю, а проводила ядерне роззброєння відповідно до рішень Верховної Ради, можна впевнено було б сказати, що сьогодні не було б українського Майдану. Сьогодні б Україна вже давним-давно була членом європейської системи безпеки, сьогодні б український бюджет мав набагато більше коштів для пенсіонерів і для молодих сімей, тому що не використовувала б власні гроші на власне ядерне роздягання.
– Пане Костенко, чи могла Україна зберегти тоді статус ядерної держави і відповідно зброю?
Вся ця міфологія була спрямована для того, щоб перекласти на плечі українського бюджету колосальні витрати по ліквідації третього у світі ядерного арсеналуЮрій Костенко
Ціна ядерного роззброєння України обійшлася українському бюджету у 6-8 мільярдів доларівЮрій Костенко
– Пане Костенко, чи можна 20 років потому сказати, що Україна все-таки не отримала належних гарантій взамін на відмову відж ядерного статусу, чи можливо нині назвати винуватців?
Це були лише паперові гарантії і вони ніколи не виконувались у реальному життіЮрій Костенко
Те, що отримало МЗС у вигляді гарантій з боку ядерних країн, відповідає нормам загальновизнаним міжнародного права про те, що кожна ядерна країна бере на себе зобов’язання не застосовувати зброю проти неядерної країни.
– Міжнародна спільнота активно бореться з ядерною програмою Ірану, хоча Тегеран стверджує, що проводить її з мирною метою. Якщо припустити, що ми зберегли ядерну зброю, то чи могла б Україна на даному етапі бути активним і ефективним учасником переговорів, і відповідно мати серйозний статус на міжнародній арені?
– Якби Україна не просто не зберегла ядерну зброю, а проводила ядерне роззброєння відповідно до рішень Верховної Ради, можна впевнено було б сказати, що сьогодні не було б українського Майдану. Сьогодні б Україна вже давним-давно була членом європейської системи безпеки, сьогодні б український бюджет мав набагато більше коштів для пенсіонерів і для молодих сімей, тому що не використовувала б власні гроші на власне ядерне роздягання.