Київ – Чим відзначилася українська культура у 2013 році? Радіо Свобода поговорило із оглядачами і склало перелік найважливіших мистецьких подій року, що минає. Як з’ясувалося, незважаючи на те, що у 2013-му не бракувало нових книжок, альбомів, вистав та проектів, топовою культурною подією для деяких критиків став Євромайдан.
Восени цього року сталася майже святкова подія для українського кінематографу – за один тиждень у прокаті з’явилося цілі три українські фільми,один з яких – дитячий, і два з яких – фінансовані державою. Йдеться про довгоочікувану прем’єру «Параджанова» Олени Фетісової, «Івана Силу» Віктора Андрієнка та «Вічне повернення» Кіри Муратової.
Про відродження українського кінематографу, однак, говорити й досі зарано, вважає кінокритик Дмитро Десятерик. На пропозицію поки що немає попиту, каже він: українські фільми ще не здатні зібрати таку касу, як голлівудські блокбастери. Бракує цікавих історій на екрані, зазначає критик.
«Справді успішним був хіба що фільм «Хайтарма» Ахтема Сейтаблаєва – про історію українських татар та депортацію. Він зачепив за живе велику національну громаду, і в Криму цей фільм був хітом і збирав колосальну кількість глядачів», – розповідає Дмитро Десятерик.
Разом з тим, «Вічне повернення» Десятерик вважає дуже хорошим зразком українського авторського кіно. Що стосується документалістики, то тут відзначився Юрій Речинський із фільмом «Хворісукалюди», який презентували на фестивалі «Молодість». А найважливішим у соціальному плані став документальний проект «Вавилон 13», який фільмує життя Євромайдану.
Письменники наблизилися до політики
Для літературного оглядача Ірини Славінської найвагомішою подією сучасної української літератури цього року став Євромайдан – через кількість письменників, що долучилися до протесту.
«Це голоси, що озвучують смисли, які ми не встигаємо додумати, поки читаємо стрічку новин. І саме вони можуть сформулювати порядок денний для усіх нас. На Євромайданах вони намагаються впливати на діяльність політиків, і, я гадаю, досить успішно це роблять. Згадаймо статистику, яка свідчить, що за партії вийшли лише 5 відсотків людей. Решта вийшли за спільні цінності. І от письменники – це ті, хто здатні сформулювати і поширити ці цінності», – вважає критик.
Ірина Славінська каже, що хороших українських книжок цього року не бракувало. Для неї самої прем’єрою року став роман Наталки Сняданко «Фрау Мюллер не налаштована платити більше». А головною тенденцією літературного процесу стала певна солідаризація письменників та, зрозуміло, увага до політичного життя.
Молоді гурти й досі пишуть музику, не думаючи про гроші – критик
Євромайдан став ще й головним музичним фестивалем року, каже музичний критик Сергій Кейн.
«Я розумію, що ми стоїмо там за важливу мету, але там справді виступає дуже багато музикантів. Заради Майдану «Океан Ельзи» зібрався у своєму класичному складі. Знову ж таки, це хороший майданчик для молодих гуртів, які завжди жаліються, що їм ніде виступати», – зазначає він.
Сергій Кейн каже, що найважливіша музична тенденція 2013-го – це те, що у молодих гуртів вистачає наснаги писати нові альбоми за власні кошти, не чекаючи, що вони окупляться. Разом з тим, гурт «Крихітка», наприклад, вигадав нову схему фінансування. Вони записали нові пісні та пообіцяли, що викладуть їх у мережу, коли зберуть за рахунок пожертв достатньо коштів, щоб відшкодувати запис. Одна пісня уже є у вільному доступі.
«Велике і величне»: хорошу ідею затьмарив скандал
Що стосується мистецького життя, то за цей рік в Україні з’явилося багато освітніх арт-проектів. Так, вперше у Києві провели резиденцію для молодих художників Kyiv Air. А влітку студенти першої в Україні школи для медіа-художників презентували свої дипломні роботи.
Що ж до виставкових проектів, то в цьому плані рік був досить спокійним, вважає галерист Павло Гудімов. За винятком виставки «Велике і величне» у «Мистецькому Арсеналі».
«Ідея була гарна, і якби не скандал навколо роботи Володимира Кузнєцова, то він теоретично міг би стати одним із найцікавіших музейних проектів, яких в Україні ще не було. Як на мене, для художніх інституцій це був робочий рік, адже таких гучних подій, як минулорічна «Арсенале» або виставка робіт Пінзеля в Луврі, він нам не дав», – каже Гудімов.
Рік нової драми
В українському театрі у 2013-му побільшало нової драми. Навесні у лондонському театрі Royal Court читали тексти українських драматургів. А вже восени один із них – п’єса Оксани Савченко – з’явився на сцені Молодого театру. «Квітка Будяк» за п’єсою Наталії Ворожбит у Театрі Франка також стала однією із найяскравіших прем’єр цього року.
Але наймасштабнішою театральною подією стала нова інсценізація класики – опера «Летючий голландець» Вагнера у постановці «Донбас Опери», розповідає театральний критик Анастасія Гайшенець. Виставу створили у копродукції з Німеччиною.
«Незважаючи на те, що це не столичний, а регіональний оперний театр, це дуже цікава постановка, подібних до якої в Україні ще не було – ані за рівнем сценографії, ані за оперною режисурою та розумінням концепції оперної вистави як такої», – зауважує критик.
А от іноземного театру цього року в Україні практично не було. За винятком, хіба що, вистав на фестивалі «Драма.UA», який показав постановки з Польщі, Німеччини та Словаччини. Разом з тим, вже навесні наступного року з ініціативи Британської ради до Києва завітає знаменитий лондонський театр «Глобус».
Восени цього року сталася майже святкова подія для українського кінематографу – за один тиждень у прокаті з’явилося цілі три українські фільми,один з яких – дитячий, і два з яких – фінансовані державою. Йдеться про довгоочікувану прем’єру «Параджанова» Олени Фетісової, «Івана Силу» Віктора Андрієнка та «Вічне повернення» Кіри Муратової.
Про відродження українського кінематографу, однак, говорити й досі зарано, вважає кінокритик Дмитро Десятерик. На пропозицію поки що немає попиту, каже він: українські фільми ще не здатні зібрати таку касу, як голлівудські блокбастери. Бракує цікавих історій на екрані, зазначає критик.
«Справді успішним був хіба що фільм «Хайтарма» Ахтема Сейтаблаєва – про історію українських татар та депортацію. Він зачепив за живе велику національну громаду, і в Криму цей фільм був хітом і збирав колосальну кількість глядачів», – розповідає Дмитро Десятерик.
Разом з тим, «Вічне повернення» Десятерик вважає дуже хорошим зразком українського авторського кіно. Що стосується документалістики, то тут відзначився Юрій Речинський із фільмом «Хворісукалюди», який презентували на фестивалі «Молодість». А найважливішим у соціальному плані став документальний проект «Вавилон 13», який фільмує життя Євромайдану.
Письменники наблизилися до політики
Для літературного оглядача Ірини Славінської найвагомішою подією сучасної української літератури цього року став Євромайдан – через кількість письменників, що долучилися до протесту.
«Це голоси, що озвучують смисли, які ми не встигаємо додумати, поки читаємо стрічку новин. І саме вони можуть сформулювати порядок денний для усіх нас. На Євромайданах вони намагаються впливати на діяльність політиків, і, я гадаю, досить успішно це роблять. Згадаймо статистику, яка свідчить, що за партії вийшли лише 5 відсотків людей. Решта вийшли за спільні цінності. І от письменники – це ті, хто здатні сформулювати і поширити ці цінності», – вважає критик.
Ірина Славінська каже, що хороших українських книжок цього року не бракувало. Для неї самої прем’єрою року став роман Наталки Сняданко «Фрау Мюллер не налаштована платити більше». А головною тенденцією літературного процесу стала певна солідаризація письменників та, зрозуміло, увага до політичного життя.
Молоді гурти й досі пишуть музику, не думаючи про гроші – критик
Євромайдан став ще й головним музичним фестивалем року, каже музичний критик Сергій Кейн.
«Я розумію, що ми стоїмо там за важливу мету, але там справді виступає дуже багато музикантів. Заради Майдану «Океан Ельзи» зібрався у своєму класичному складі. Знову ж таки, це хороший майданчик для молодих гуртів, які завжди жаліються, що їм ніде виступати», – зазначає він.
Сергій Кейн каже, що найважливіша музична тенденція 2013-го – це те, що у молодих гуртів вистачає наснаги писати нові альбоми за власні кошти, не чекаючи, що вони окупляться. Разом з тим, гурт «Крихітка», наприклад, вигадав нову схему фінансування. Вони записали нові пісні та пообіцяли, що викладуть їх у мережу, коли зберуть за рахунок пожертв достатньо коштів, щоб відшкодувати запис. Одна пісня уже є у вільному доступі.
«Велике і величне»: хорошу ідею затьмарив скандал
Що стосується мистецького життя, то за цей рік в Україні з’явилося багато освітніх арт-проектів. Так, вперше у Києві провели резиденцію для молодих художників Kyiv Air. А влітку студенти першої в Україні школи для медіа-художників презентували свої дипломні роботи.
Що ж до виставкових проектів, то в цьому плані рік був досить спокійним, вважає галерист Павло Гудімов. За винятком виставки «Велике і величне» у «Мистецькому Арсеналі».
«Ідея була гарна, і якби не скандал навколо роботи Володимира Кузнєцова, то він теоретично міг би стати одним із найцікавіших музейних проектів, яких в Україні ще не було. Як на мене, для художніх інституцій це був робочий рік, адже таких гучних подій, як минулорічна «Арсенале» або виставка робіт Пінзеля в Луврі, він нам не дав», – каже Гудімов.
Рік нової драми
В українському театрі у 2013-му побільшало нової драми. Навесні у лондонському театрі Royal Court читали тексти українських драматургів. А вже восени один із них – п’єса Оксани Савченко – з’явився на сцені Молодого театру. «Квітка Будяк» за п’єсою Наталії Ворожбит у Театрі Франка також стала однією із найяскравіших прем’єр цього року.
Але наймасштабнішою театральною подією стала нова інсценізація класики – опера «Летючий голландець» Вагнера у постановці «Донбас Опери», розповідає театральний критик Анастасія Гайшенець. Виставу створили у копродукції з Німеччиною.
«Незважаючи на те, що це не столичний, а регіональний оперний театр, це дуже цікава постановка, подібних до якої в Україні ще не було – ані за рівнем сценографії, ані за оперною режисурою та розумінням концепції оперної вистави як такої», – зауважує критик.
А от іноземного театру цього року в Україні практично не було. За винятком, хіба що, вистав на фестивалі «Драма.UA», який показав постановки з Польщі, Німеччини та Словаччини. Разом з тим, вже навесні наступного року з ініціативи Британської ради до Києва завітає знаменитий лондонський театр «Глобус».