Соціальне сирітство: що робити з поколінням дітей трудових мігрантів?

Київ – У 21-му сторіччі в Україні виникло нове поняття – «соціальне сирітство». Соціальні сироти – це діти, які залишились без батьківської опіки ... при живих батьках. Соціальне сирітство спричинили, на думку науковців, трудова міграція з України і розмивання традиційних для українців цінностей, серед яких головне місце посідала сім’я. Як допомогти дітям трудових мігрантів, міркували 24 жовтня у Києві на круглому столі у Верховній Раді політики, урядовці, незалежні експерти.

За різними даними, від двох до восьми мільйонів українців нині працюють за кордоном, більшість із них це жінки. Вони залишають удома дітей, а з часом, при нагоді, забирають їх до себе. Але більшість заробітчан такої можливості не мають, тож діти залишаються вдома під наглядом бабусь, дідусів, учителів, місцевих органів опіки. За даними Міжнародної організації з міграції, таких дітлахів в Україні понад 200 тисяч.

Діти трудових мігрантів становлять близько третини дітлахів в окремих районах Закарпаття, Буковини. Ці діти виросли переважно у достатку завдяки грошовим переказам батьків, але поза увагою суспільства. Такі цифри навела ініціатор нинішніх дискусій, лідер міжфракційного об’єднання «Рівноправ’я», народний депутат України Ірина Бережна.

«Діти на роки залишаються без батьківської опіки, але натомість вони мають гроші. І дуже часто на ці гроші купують цигарки, алкогольні напої, пиво. Я намагалась отримати відповідь від представників МВС, чому міліція не протидіє цьому, але марно», – наголосила Бережна.

За її словами, міністр внутрішніх справ не відповів на прохання народних депутатів з’ясувати, чому міліція не протидіє таким випадкам. На думку Бережної, на сьогодні здатність утримувати від асоціальної поведінки і підтримувати заробітчан та їхніх дітей демонструють релігійні організації.

Церква і громада – головні опікуни соціальних сиріт – релігійні діячі

Про досвід церкви учасникам круглого столу розповів глава Греко-католицької церкви Святослав (Шевчук). Парафії УГКЦ працюють у державах із великою кількістю трудових мігрантів з України, серед яких Греція, Італія, Іспанія, Португалія, Франція. Але, за словами владики Святослава, головне завдання церкви – підтримка родини, родинних зв’язків.

Глава Греко-католицької церкви Святослав (Шевчук)

«При кожних наших парафіях є центри, де ми працюємо з трударями та їхніми дітьми. Однією з важливих інституцій, які потребують підтримки України, є наші школи, що належать греко-католицькій парафії. Маємо таку школу в Афінах (Греція) і кілька в Італії», – каже глава УГКЦ Святослав.

Значну увагу роботі з дітьми заробітчан приділяють міжнародні благодійні фонди і міжнародні організації, розповіла речниця представництва Міжнародної організації з міграції Варвара Жлуктенко. Так, уряди і громадські організації України, Італії, Німеччини допомогли встановити електронні комунікації у буковинських школах. Діти по скайпу спілкуються зі своїми мамами, котрі працюють в Італії, зазначає Жлуктенко.

Варвара Жлуктенко

Одночасно в Україні і Німеччині вийшла збірка оповідань українських письменників «Мама у скайпі». Весною її презентували у Львові, а німецькою мовою представили навесні на Лейпцизькому книжковому ярмарку.

Міжнародний благодійний фонд «Відкрите серце» взяв опіку над дітьми – сиротами і над дітлахами, чиї батьки-заробітчани позбавлені можливості забрати дітей до себе.

«Мій рідний брат узяв дітей, доглядає, а їхні батьки у Португалії працюють. І таких людей, які дітей доглядають, у нас багато: хтось це афішує, хтось ні», – розповів ініціатор проекту допомоги соціальним сиротам Петро Залізний.

Учасники нинішніх дискусій ухвалили спільну заяву, закликавши народних депутатів, урядовців, релігійних діячів, благодійників підключитись до правової і фінансової підтримки тих неурядових організацій, які допомагають долати соціальне сирітство. Не менш важливо надавати адресну допомогу родинам та установам, які опікуються соціальними сиротами, і самим дітлахам, чиї батьки працюють поза межами України.