Система, що вбила Георгія Гонгадзе, залишається в Україні – вдова журналіста

Дмитро Воюта

Київ – Система, яка вбила Георгія Гонгадзе, не ліквідована, подібне може трапитись і сьогодні. Про це в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода заявила вдова загиблого журналіста Мирослава Гонгадзе. Вона переконана, що рано чи пізно за цей злочин мають бути покарані не лише виконавці, а й замовники. А свавіллю системи може протистояти лише журналістська солідарність, переконана Мирослава Гонгадзе.

– 13 років минуло після зникнення Георгія Гонгадзе. Покарані виконавці, але замовники досі не сіли на лаву підсудних?

– Я б хотіла, перш за все, віддати належне усім, хто долучився до розслідування справи і завдяки кому сьогодні принаймні виконавці вбивства Георгія перебувають за ґратами. На жаль, поки лише троє. Генерал Пукач, якому ухвалений вирок, досі перебуває у Києві, посилаючись на те, що вивчає матеріали справи. Коли матеріали своїх справ довго вивчали Тимошенко чи Луценко, то їх за це посадили за ґрати, а реальний убивця вже нібито півроку читає справу, з наміром апелювати до Верховного Суду.

Для мене така позиція Генеральної прокуратури є не просто дивною, складається враження, що хтось в органах продовжує захищати генерала Пукача, щоб той уникнув покарання.

Убивство Георгія не можна назвати нерозкритим. Правильніше буде сказати, що у ньому не настало повного правосуддя. Підозрюваний у замовленні вбивства президент Кучма залишається підозрюваним, з нього не зняті звинувачення. Рано чи пізно, я переконана, покарання понесуть усі.

– Після оголошення вироку Олексію Пукачу Ви заявили, що зробите усе можливе, у рамках закону, звісно, щоб притягнути до відповідальності замовників злочину, яких назвав екс-генерал міліції. Що Вам вдається у цьому плані?

– Вдається, на жаль, небагато. Прокуратура не повідомляє потерпілим про хід розслідування щодо замовників.

– Як Ви вважаєте, безпечніше чи ризикованіше працюється зараз журналістам в Україні?

– На жаль, те, що сталося з Георгієм, сьогодні можливе. Система, яка вбила Георгія, не викорінена. Злочинці залишаються безкарними. В Україні процвітає вседозволеність для тих, хто при владі чи близький до неї. Побиття і напади на журналістів в Україні тривають.

У 2012 році Україна ледве втрималась у міжнародному рейтингу частково вільних держав щодо рівня свободи слова. Якщо такі тенденції триватимуть у 2013 році, Україну можуть назвати невільною.

У нас є лише один спосіб боротьби проти свавілля влади – наша професійність і наша солідарність. Ми мусимо захищати самих себе, навчитись захищати і підтримувати один одного. І не мовчати, тиснути на владу.

Я бачу, журналістська спільнота не закриває очі на такі побиття. Якщо щось стається з журналістами, про це знають усі. І це вже важливо. Уже те, що ми перестали боятися про це говорити і оприлюднювати такі факти, може допомогти, щоб такі напади ставалися все менше і менше. Але, на жаль, журналістська професія залишається небезпечною не лише в Україні, але й в усьому світі.