Лондон – На тлі політичних дискусій довкола євроінтеграції в Україні досить гучно лунають голоси тих, хто стверджує, що теперішній Європейський союз має надто багато недоліків і що українцям, мовляв, не варто прагнути членства в ЄС.
Чи можна ототожнювати українських діячів, які це стверджують, із євроскептиками, наприклад, у Великій Британії? Хто такі британські євроскептики, яких завжди було чимало, зокрема й тепер в урядовій Консервативній партії?
Проте історичний факт полягає у тому, що одним із найпалкіших прихильників об’єднання Європи був політик, який для британських консерваторів є символом не просто їхньої партії, а й країни.
У 1946 році, коли Європа ще лежала в повоєнних руїнах, тодішній британський прем’єр-міністр Вінстон Черчілль був одним із тих, хто думав про те, як запобігти повторенню трагедії, як зробити так, щоб європейці припинили убивати одні одних із божевільною затятістю маніяків.
«Єдиний спосіб – це відтворити європейську сім’ю, або принаймні ту її частину, яку зможемо, і забезпечити її структурою, в якій вона зможе жити у мирі, безпеці та зі свободою. Нам треба побудувати щось на зразок Сполучених Штатів Європи. Лише в такий спосіб сотні мільйонів трудівників зможуть повернути собі прості радощі, які роблять життя вартим того, щоб його прожити. Процес простий. Потрібне лише бажання сотень мільйонів чоловіків і жінок», – роз’яснював Вінстон Черчілль студентам університету Цюріха в Швейцарії.
Сучасний Європейський союз, який охоплює більшість країн континенту, цілком можна вважати втіленням закликів британського лідера про створення Сполучених Штатів Європи. Чому ж Британія стала також і символом так званого євроскептицизму, тобто критичних поглядів на Євросоюз?
Аналітик «Лондонського Центру європейських реформ» Катінка Бариш закликає зважити на різноманітність політичних течій та думок у Великій Британії, де зовсім не усі є євроскептиками.
«Насамперед, у британському політикумі існують дуже протилежні думки, – каже аналітик, – зараз увага на Камероні і на більш євроскептичному крилі Консервативної партії та на групі, яка закликає до реформування стосунків із ЄС на інших засадах. Але проєвропейські діячі є навіть у Консервативній партії. Лейбористи ж мають дуже відмінні погляди на Європу, і ліберальні демократи також назагал проєвропейські. Але найбільше уваги зараз приваблюють євроскептики, бо саме вони тепер мають найбільший вплив на громадську думку».
Партія незалежності Сполученого Королівства
Британські євроскептики створили навіть свою окрему партію під гучною назвою «Партія незалежності Сполученого Королівства», яку для зручності називають англійською абревіатурою UKIP.
Її лідер Найджел Фараж – талановитий оратор, який дозволяє собі сказати в обличчя посадовцям у Брюсселі різкі речі. Він сповна користується своїм місцем депутата у Європейському парламенті.
«Я представляю, можливо, найменшу групу у цьому парламенті, пане Шульц, але я можу сказати, що це ідеї і погляди, які поділяє щораз більша кількість громадян по усьому континенту. Я впевнений, що Ви погодитеся. Опитування показують, що в оцінках, чи добре для них у ЄС, чи погано, люди діляться 50 на 50 відсотків. Те, що ми репрезентуємо, не є антиєвропейськістю. Йдеться не про те. Ми віримо у демократію в національних державах. Ми хочемо Європу для торгівлі. Ми хочемо Європу для співпраці. Ми хочемо Європу відповідальну. Ми не хочемо Європи, яка прагне бути світовою наддержавою. Ми не хочемо Європи, якою керує пан Баррозу і Єврокомісія так званими «общинними методами», – роз’яснював Найджел Фараж свою ідеологію президентові Європарламенту Мартіну Шульцу.
Такі головні принципи й гасла британських і, можливо, не лише британських крайніх євроскептиків із подачі лідера партії UKIP, яка вимагає припинення членства Британії у політичних структурах Євросоюзу, але збереження ЄС як зони вільної торгівлі.
Але після 20 років існування і постійного зростання впливу партія UKIP зараз ще не має жодного депутата у Палаті громад британського парламенту. Натомість партія, яка виступає за вихід Британії з ЄС, представлена саме у Європейському парламенті, де має 12 місць із загального числа 73 британських депутатів.
Лондонський аналітик Катінка Бариш вважає, що британські євроскептики часто не такі прагматичні, якими вони б самі хотіли себе вважати.
«Їм хочеться вірити, що вони дуже прагматично дивляться на європейську інтеграцію, що це такий собі скептичний підхід, базований на національних інтересах. А коли мова заходить про національні інтереси, то набагато зручніше говорити про економіку, бо це можна якось вимірювати, на відміну від європейських цінностей, стабільності тощо. Це відповідає поглядам багатьох людей стосовно того, яким має бути підхід до питання ЄС. Розмови про великі ідеї і проекти, які чути на континенті, коли наголошують на мирі і стабільності, а, найголовніше, на тотожності, – такі розмови у середовищі політичного класу тут просто не користуються популярністю. Вони віддають перевагу розмовам про конкретні питання», – каже Катінка Бариш і веде далі, що навіть із конкретними питаннями і цифрами, які використовують у дискусіях, є проблеми.
Вона погоджується, що Європу можна і треба критикувати, а брюссельські правила, регуляції та механізми потрібно удосконалювати, але розмови на рівні підрахунків переваг та недоліків часто перекособочені, на її думку, через емоційність деяких крайніх євроскептиків.
Ємоції та залишки острівної ментальності
«Вони, наприклад, подають ці разючі цифри втрат від європейських регуляцій та правил, оминаючи той факт, що якби не було регуляцій з Брюсселя, то були б регуляції на національному рівні і їхня вартість була б приблизно такою ж. Оминають той факт, що ці регуляції дозволяють їм продавати товари на європейському ринку, обсяги якого 13 трильйонів євро. Забувають згадати, що членство в ЄС дає їм кращий доступ до глобальних ринків, таких, як Індія та Китай. Адже, чого б Китай відкривав свій ринок для Британії? Британія для Китаю дуже маленька, але Європа для Китаю має значення. Британію сприймають серйозно саме як частину Європи. Навіть американці це пояснюють британцям... Я походжу з Німеччини, де Європа, до певної міри, є менш емоційною темою. Тут (у Лондоні), коли ви починаєте дискусії з політиком-євроскептиком, то аргументи усі емоційні – це потік острахів і неприязні», – сказала Катінка Бариш в інтерв’ю Радіо Свобода.
Острівна ментальність глибоко вкорінена особливо у старших поколіннях, проте Тарас Кузьо також вказує на те, що британські політики керуються не лише історичними забобонами й залишками острівної ментальності, але й ідеологічними застереженнями, які не завжди є раціональними.
Наприклад, деякі ліві британські політики побоюються європейської інтеграції, бо вважають її суто ринковим, «капіталістичним» проектом, а тим часом праві євроскептики бояться протилежного, що Євросоюз, мовляв, це надто соціально орієнтований проект.
Зрештою, Кузьо закликає не плутати євроскептицизм із антиєвропейськістю.
«Я, до якоїсь міри, також можу вважати себе євроскептиком. Я проти федеральної Європи. Я проти соціалістів і лібералів у Європі, які хочуть будувати нову федеральну Європу. Такий був план Де Ґолля (президента Франції 1959–1969). Я проти цього. Але я не є проти Європи. Я бачив у своєму житті, як інтеграція в Європу, яка почалася приблизно 1973–75 року, покращила Британію. Від того часу завдяки інтеграції у Європі відбулася до певної міри європеїзація Великої Британії», – наголошує Тарас Кузьо, який пильно стежить за українськими політичними справами.
Він вважає, що в Україні євроскептиків як таких немає, а комуністи чи проросійське крило Партії регіонів, які закликають до близькості лише з Росією, за його словами, керуються насправді антиєвропейськими й антизахідними поглядами.
Британії краще в ЄС
Євроскептичні погляди у Великій Британії мінливі. Згідно з опитуваннями, зараз близько 46% британців висловлюються за вихід із ЄС і 31% – за збереження членства.
Але більшість виступає за те, щоб залишатися частиною спільного європейського ринку. Тобто йдеться, насамперед, про бажання реформувати стосунки Британії з Євросоюзом.
Можна нагадати лише, що на подібному референдумі 1975 року більшість – 67% учасників – проголосували за те, щоб Британія залишалася членом Європейської економічної спільноти, як тоді називався Євросоюз.
А зараз думка Дейвіда Камерона – прем’єр-міністра і лідера Консервативної партії – щодо Британії в ЄС така: «Національні інтереси Британії найкраще задовольняти у гнучкому і відкритому Європейському союзі, який здатний адаптуватися. І такий Європейський союз буде найкращий, якщо Британія буде у ньому… У наступні роки, місяці і роки я невтомно переконуватиму, щоб перемогти у цій дискусії. Задля майбутнього моєї країни. Задля успіху Європейського союзу і задля добробуту нашого народу на майбутні покоління».
Чи можна ототожнювати українських діячів, які це стверджують, із євроскептиками, наприклад, у Великій Британії? Хто такі британські євроскептики, яких завжди було чимало, зокрема й тепер в урядовій Консервативній партії?
Проте історичний факт полягає у тому, що одним із найпалкіших прихильників об’єднання Європи був політик, який для британських консерваторів є символом не просто їхньої партії, а й країни.
У 1946 році, коли Європа ще лежала в повоєнних руїнах, тодішній британський прем’єр-міністр Вінстон Черчілль був одним із тих, хто думав про те, як запобігти повторенню трагедії, як зробити так, щоб європейці припинили убивати одні одних із божевільною затятістю маніяків.
«Єдиний спосіб – це відтворити європейську сім’ю, або принаймні ту її частину, яку зможемо, і забезпечити її структурою, в якій вона зможе жити у мирі, безпеці та зі свободою. Нам треба побудувати щось на зразок Сполучених Штатів Європи. Лише в такий спосіб сотні мільйонів трудівників зможуть повернути собі прості радощі, які роблять життя вартим того, щоб його прожити. Процес простий. Потрібне лише бажання сотень мільйонів чоловіків і жінок», – роз’яснював Вінстон Черчілль студентам університету Цюріха в Швейцарії.
Сучасний Європейський союз, який охоплює більшість країн континенту, цілком можна вважати втіленням закликів британського лідера про створення Сполучених Штатів Європи. Чому ж Британія стала також і символом так званого євроскептицизму, тобто критичних поглядів на Євросоюз?
Аналітик «Лондонського Центру європейських реформ» Катінка Бариш закликає зважити на різноманітність політичних течій та думок у Великій Британії, де зовсім не усі є євроскептиками.
Найбільше уваги зараз приваблюють євроскептики, бо саме вони тепер мають найбільший вплив на громадську думкуКатінка Бариш
Партія незалежності Сполученого Королівства
Британські євроскептики створили навіть свою окрему партію під гучною назвою «Партія незалежності Сполученого Королівства», яку для зручності називають англійською абревіатурою UKIP.
Її лідер Найджел Фараж – талановитий оратор, який дозволяє собі сказати в обличчя посадовцям у Брюсселі різкі речі. Він сповна користується своїм місцем депутата у Європейському парламенті.
Ми не хочемо Європи, якою керує пан Баррозу і Єврокомісія так званими «общинними методами»Найджел Фараж
Такі головні принципи й гасла британських і, можливо, не лише британських крайніх євроскептиків із подачі лідера партії UKIP, яка вимагає припинення членства Британії у політичних структурах Євросоюзу, але збереження ЄС як зони вільної торгівлі.
Але після 20 років існування і постійного зростання впливу партія UKIP зараз ще не має жодного депутата у Палаті громад британського парламенту. Натомість партія, яка виступає за вихід Британії з ЄС, представлена саме у Європейському парламенті, де має 12 місць із загального числа 73 британських депутатів.
Лондонський аналітик Катінка Бариш вважає, що британські євроскептики часто не такі прагматичні, якими вони б самі хотіли себе вважати.
«Їм хочеться вірити, що вони дуже прагматично дивляться на європейську інтеграцію, що це такий собі скептичний підхід, базований на національних інтересах. А коли мова заходить про національні інтереси, то набагато зручніше говорити про економіку, бо це можна якось вимірювати, на відміну від європейських цінностей, стабільності тощо. Це відповідає поглядам багатьох людей стосовно того, яким має бути підхід до питання ЄС. Розмови про великі ідеї і проекти, які чути на континенті, коли наголошують на мирі і стабільності, а, найголовніше, на тотожності, – такі розмови у середовищі політичного класу тут просто не користуються популярністю. Вони віддають перевагу розмовам про конкретні питання», – каже Катінка Бариш і веде далі, що навіть із конкретними питаннями і цифрами, які використовують у дискусіях, є проблеми.
Вона погоджується, що Європу можна і треба критикувати, а брюссельські правила, регуляції та механізми потрібно удосконалювати, але розмови на рівні підрахунків переваг та недоліків часто перекособочені, на її думку, через емоційність деяких крайніх євроскептиків.
Ємоції та залишки острівної ментальності
Якби не було регуляцій з Брюсселя, то були б регуляції на національному рівні, і їхня вартість була б приблизно такою жКатінка Бариш
Тарас Кузьо
Британський політолог з українським корінням Тарас Кузьо погоджується, що питання Європи у Великій Британії емоційне. Він вважає, що євроскептичні погляди британців мають історичне коріння, зокрема пов’язане з тим, що найбільші трагедії 20-го сторіччя – дві світові війни спалахнули саме у центрі європейського континенту і болісно зачепили Британію, хоча країна й не зазнала окупації.Острівна ментальність глибоко вкорінена особливо у старших поколіннях, проте Тарас Кузьо також вказує на те, що британські політики керуються не лише історичними забобонами й залишками острівної ментальності, але й ідеологічними застереженнями, які не завжди є раціональними.
Наприклад, деякі ліві британські політики побоюються європейської інтеграції, бо вважають її суто ринковим, «капіталістичним» проектом, а тим часом праві євроскептики бояться протилежного, що Євросоюз, мовляв, це надто соціально орієнтований проект.
Зрештою, Кузьо закликає не плутати євроскептицизм із антиєвропейськістю.
«Я, до якоїсь міри, також можу вважати себе євроскептиком. Я проти федеральної Європи. Я проти соціалістів і лібералів у Європі, які хочуть будувати нову федеральну Європу. Такий був план Де Ґолля (президента Франції 1959–1969). Я проти цього. Але я не є проти Європи. Я бачив у своєму житті, як інтеграція в Європу, яка почалася приблизно 1973–75 року, покращила Британію. Від того часу завдяки інтеграції у Європі відбулася до певної міри європеїзація Великої Британії», – наголошує Тарас Кузьо, який пильно стежить за українськими політичними справами.
Він вважає, що в Україні євроскептиків як таких немає, а комуністи чи проросійське крило Партії регіонів, які закликають до близькості лише з Росією, за його словами, керуються насправді антиєвропейськими й антизахідними поглядами.
Британії краще в ЄС
Євроскептичні погляди у Великій Британії мінливі. Згідно з опитуваннями, зараз близько 46% британців висловлюються за вихід із ЄС і 31% – за збереження членства.
Але більшість виступає за те, щоб залишатися частиною спільного європейського ринку. Тобто йдеться, насамперед, про бажання реформувати стосунки Британії з Євросоюзом.
Прем’єр-міністр Великобританії Дейвід Камерон
І ніхто не може передбачити, як саме проголосували б британці на референдумі, який пообіцяв провести після 2015 року чинний прем’єр-міністр Дейвід Камерон.Можна нагадати лише, що на подібному референдумі 1975 року більшість – 67% учасників – проголосували за те, щоб Британія залишалася членом Європейської економічної спільноти, як тоді називався Євросоюз.
А зараз думка Дейвіда Камерона – прем’єр-міністра і лідера Консервативної партії – щодо Британії в ЄС така: «Національні інтереси Британії найкраще задовольняти у гнучкому і відкритому Європейському союзі, який здатний адаптуватися. І такий Європейський союз буде найкращий, якщо Британія буде у ньому… У наступні роки, місяці і роки я невтомно переконуватиму, щоб перемогти у цій дискусії. Задля майбутнього моєї країни. Задля успіху Європейського союзу і задля добробуту нашого народу на майбутні покоління».