Рівне – Голова правління ПАТ «Рівнеазот» Михайло Заблуда зазначає, що в надзвичайних ситуаціях, які можуть виникнути на хімічних підприємствах, значна частина вини лежить на контрольних органах, котрі мають запобігати експлуатації неякісного, невідремонтованого чи неперевіреного обладнання. Ситуацію, яка склалася у Горлівці, він не пов’язує з загальним станом хімічної промисловості України, і запевняє, що на його підприємстві здійснюються усі можливі заходи безпеки.
Упродовж 29 років Михайло Заблуда пропрацював на заводі з виробництва аміаку Горлівського ВО «Стирол». Із них 23 очолював це підприємство. Втім, коментувати нинішню аварію на Донеччині відмовляється, хоча й упевнений: в аварійній ситуації, яка склалася, працівники й надзвичайники діяли правильно.
– Я можу Вам сказати, що цю трагедію можна сприймати як плату, яку ми приносимо за сьогоднішній рівень цивілізації.
– Але трапилася аварія на одному підприємстві – і на іншому починають посилювати заходи безпеки. Це Вас не стосується?
– Це Ви створюєте не те що ажіотаж, напрямок розмови. Для вас, журналістів, головне що-небудь смажене…
– Коли йдеться по безпеку?
– Ось ви, журналіст, як Ви можете оцінити ступінь небезпеки, у чому Ви розумієте факт небезпеки? Ви можете тільки констатувати, що сталася НП (надзвичайна подія), яка теоретично завжди передбачається, а практично не була допущена. І для того, щоб вона не була допущена, у проекті передбачають все. А якщо вона сталася, а таке виключити стопроцентно неможливо, то передбачаються певні дії. І якщо це все працює, тобто, людина туди свої руки не вставить – запевняю вас, можливо, цих подій і не буде, за винятком тих, коли замість людини втручаються потойбічні сили.
На «Рівнеазоті» посилювати безпеку нікуди?
Начальник Рівненського територіального управління Держгіпромнагляду Микола Нос неприємних ситуацій на «Рівнеазоті» в останні роки не пригадує. Якщо в 2003-му від цієї установи на «Рівнеазот» надійшла маса приписів з приводу реконструкції й випуску нової продукції без розробки проектної документації та роботи деякого обладнання без перевірки справності запобіжних клапанів, то нині «Рівнеазот» характеризують як взірець виробничої дисципліни. Який, до того ж, перманентно перевіряють і муштрують, зауважує Михайло Заблуда.
«На заводі мене вже дістали ці постійні навчання й перевірки, – каже він. – Ніби в нас у Рівному більше немає кого перевіряти. Ми розуміємо, що на заводі працюють чотири тисячі людей. І, на жаль, я не можу сказати, що кожен робітник настільки відповідальний, що розуміє, чим можуть згодом його дії виявитися для тих, хто поряд із ним. Але для того, щоб цього не було, існує певна система».
За час володіння акціями «Рівнеазоту» холдинг OSTCHEM вклав у це підприємство до півмільярда гривень, каже керівник підприємства. Модернізація водночас означає посилення безпеки, однак безпечні умови експлуатації створює і звичайний догляд, такий, як вчасне фарбування труб.
Щодо аміачного виробництва, яке є потенційно небезпечним, то воно все одно лишається перспективним, зауважує Михайло Заблуда.
– Від того, що всі розуміють, що розгерметизація аміаку – це небезпечно, ніхто аміак не припинить випускати. Ніхто використовувати труби для його транспортування не припинить. Я хочу сказати, що з аміаком більше неприємностей у харчовій промисловості. Там цих проблем у кільканадцять разів було більше, ніж на хімічних підприємствах.
– Контроль додатковий зараз якийсь проводиться?
– У нас достатній контроль – і що ще додатково? Ми що, тут кожен день додаткові експерименти влаштовуємо?
– Ви тут за аналогією розповідаєте. А от коли в одному таборі отруяться діти – то по всій Україні проводять перевірки…
– Це говорить про дурість і непрофесійність. Бо людина, яка видає такий наказ (перевіряти всіх – ред.), повинна зізнатися, що таким чином каже всьому співтовариству, що я нічого не робив до цього, а тут…
– Зрозуміло, що хімічне підприємство розташоване на відстані від Рівного. Але наскільки безпечно, наприклад, на випадок техногенної аварії?
– Я сподіваюся, що це безпечно. Сказати вам, що це небезпечно – то що тоді припустити? Якщо люди будуть правильно працювати, виконувати свої функції, то буде результат. Але, звісно, якщо відбувається подія, то передбачаються відповідні дії. У нас, в «хімії», передбачається об’ємна локалізація шкідливих факторів для того, щоб під час розвитку аварії можна було їх обмежити. Якщо десь це трапляється, то кожна з цих позицій може блокуватися. І неприємні наслідки не розвинуться тоді у жоден бік, за прикладом підводного човна.
P.S. У лютому 2004-го в залізничному цеху «Рівнеазоту» під час зварювальних робіт від іскри стався вибух парів бензолу. Один працівник загинув, ще один у важкому стані був госпіталізований.
У серпні 2007-го в цеху виробництва адипінової кислоти, який перебував на капітальному ремонті, працівники управління ремонтно-монтажних робіт підприємства одночасно проводили в цеху вогневі та ремонтні роботи. Внаслідок розгерметизації лінії циклогексанолу виникла пожежа. Під час спалаху рідини на місці загинув слюсар-ремонтник цеху, опіків та забою грудної клітки зазнав його колега-зварювальник. Пожежники ліквідували загоряння через 20 хвилин.
У серпні 2010-го у цеху «Аміак-2» на «Рівнеазоті» вибухнув 36-річний сепаратор газового конденсату, тоді як за місяць до події це обладнання перевірили відповідні інспекції й визнали придатним. Ніхто не постраждав через відсутність у цеху людей. Мешканці прилеглих до підприємства сіл розповідали, що чули кілька гучних вибухів і бачили хмари випарів. Ситуація могла значно ускладнитися, якби розрив стався по периметру апарату, який містив ущільнений водень.
У всіх цих випадках підприємство вправлялося з пожежею власними силами.
Упродовж 29 років Михайло Заблуда пропрацював на заводі з виробництва аміаку Горлівського ВО «Стирол». Із них 23 очолював це підприємство. Втім, коментувати нинішню аварію на Донеччині відмовляється, хоча й упевнений: в аварійній ситуації, яка склалася, працівники й надзвичайники діяли правильно.
– Я можу Вам сказати, що цю трагедію можна сприймати як плату, яку ми приносимо за сьогоднішній рівень цивілізації.
– Але трапилася аварія на одному підприємстві – і на іншому починають посилювати заходи безпеки. Це Вас не стосується?
– Це Ви створюєте не те що ажіотаж, напрямок розмови. Для вас, журналістів, головне що-небудь смажене…
– Коли йдеться по безпеку?
– Ось ви, журналіст, як Ви можете оцінити ступінь небезпеки, у чому Ви розумієте факт небезпеки? Ви можете тільки констатувати, що сталася НП (надзвичайна подія), яка теоретично завжди передбачається, а практично не була допущена. І для того, щоб вона не була допущена, у проекті передбачають все. А якщо вона сталася, а таке виключити стопроцентно неможливо, то передбачаються певні дії. І якщо це все працює, тобто, людина туди свої руки не вставить – запевняю вас, можливо, цих подій і не буде, за винятком тих, коли замість людини втручаються потойбічні сили.
На «Рівнеазоті» посилювати безпеку нікуди?
Начальник Рівненського територіального управління Держгіпромнагляду Микола Нос неприємних ситуацій на «Рівнеазоті» в останні роки не пригадує. Якщо в 2003-му від цієї установи на «Рівнеазот» надійшла маса приписів з приводу реконструкції й випуску нової продукції без розробки проектної документації та роботи деякого обладнання без перевірки справності запобіжних клапанів, то нині «Рівнеазот» характеризують як взірець виробничої дисципліни. Який, до того ж, перманентно перевіряють і муштрують, зауважує Михайло Заблуда.
На заводі мене вже дістали ці постійні навчання й перевірки,
За час володіння акціями «Рівнеазоту» холдинг OSTCHEM вклав у це підприємство до півмільярда гривень, каже керівник підприємства. Модернізація водночас означає посилення безпеки, однак безпечні умови експлуатації створює і звичайний догляд, такий, як вчасне фарбування труб.
Щодо аміачного виробництва, яке є потенційно небезпечним, то воно все одно лишається перспективним, зауважує Михайло Заблуда.
Від того, що всі розуміють, що розгерметизація аміаку – це небезпечно, ніхто аміак не припинить випускати
– Контроль додатковий зараз якийсь проводиться?
– У нас достатній контроль – і що ще додатково? Ми що, тут кожен день додаткові експерименти влаштовуємо?
– Ви тут за аналогією розповідаєте. А от коли в одному таборі отруяться діти – то по всій Україні проводять перевірки…
– Це говорить про дурість і непрофесійність. Бо людина, яка видає такий наказ (перевіряти всіх – ред.), повинна зізнатися, що таким чином каже всьому співтовариству, що я нічого не робив до цього, а тут…
– Зрозуміло, що хімічне підприємство розташоване на відстані від Рівного. Але наскільки безпечно, наприклад, на випадок техногенної аварії?
– Я сподіваюся, що це безпечно. Сказати вам, що це небезпечно – то що тоді припустити? Якщо люди будуть правильно працювати, виконувати свої функції, то буде результат. Але, звісно, якщо відбувається подія, то передбачаються відповідні дії. У нас, в «хімії», передбачається об’ємна локалізація шкідливих факторів для того, щоб під час розвитку аварії можна було їх обмежити. Якщо десь це трапляється, то кожна з цих позицій може блокуватися. І неприємні наслідки не розвинуться тоді у жоден бік, за прикладом підводного човна.
P.S. У лютому 2004-го в залізничному цеху «Рівнеазоту» під час зварювальних робіт від іскри стався вибух парів бензолу. Один працівник загинув, ще один у важкому стані був госпіталізований.
У серпні 2007-го в цеху виробництва адипінової кислоти, який перебував на капітальному ремонті, працівники управління ремонтно-монтажних робіт підприємства одночасно проводили в цеху вогневі та ремонтні роботи. Внаслідок розгерметизації лінії циклогексанолу виникла пожежа. Під час спалаху рідини на місці загинув слюсар-ремонтник цеху, опіків та забою грудної клітки зазнав його колега-зварювальник. Пожежники ліквідували загоряння через 20 хвилин.
У серпні 2010-го у цеху «Аміак-2» на «Рівнеазоті» вибухнув 36-річний сепаратор газового конденсату, тоді як за місяць до події це обладнання перевірили відповідні інспекції й визнали придатним. Ніхто не постраждав через відсутність у цеху людей. Мешканці прилеглих до підприємства сіл розповідали, що чули кілька гучних вибухів і бачили хмари випарів. Ситуація могла значно ускладнитися, якби розрив стався по периметру апарату, який містив ущільнений водень.
У всіх цих випадках підприємство вправлялося з пожежею власними силами.