Луганськ – За даними Державної пенітенціарної служби України, за перше півріччя цього року у виправних установах до оплачуваної роботи було залучено 30 тисяч засуджених, а це практично половина від усіх працездатних в’язнів. Найвищі показники трудової зайнятості в Полтавській, Харківській, Херсонській та Запорізькій областях. А ось найгірше з роботою для засуджених у Луганській області, повідомляє пенітенціарна служба. Водночас самі мешканці колоній, а також правозахисники наводять приклади експлуатації людей в місцях позбавлення волі й вказують на порушення трудових прав.
Андрій Діденко у тюрмі відсидів 8 років. Тож про роботу за колючим дротом знає не за чутками – всі тонкощі праці у зоні відчув особисто на собі. Каже, там насамперед працюють не за гроші, а для того, щоб скоріше вийти на волю. Так, у декого з начальників колонії, стверджує Андрій Діденко, є такі собі слуги з числа засуджених, які виконують всі накази шефа і таким чином сподіваються отримати дострокове звільнення.
Андрій Діденко стверджує: праця в колоніях важка – це може бути, наприклад, ливарне виробництво. Натомість оплата досить специфічна.
«Я бачив підприємства, де розраховувалися замість грошей цигарками і чаєм. Це поширена така практика. Я не знаю, яким чином ці підприємства зареєстровані чи взагалі сплачують податки, але, тим не менше, така форма розрахунку із засудженими існує», – розповідає Андрій Діденко.
Порушення трудових прав засуджені не поодинокі. Нещодавно прес-служба управління МВС у Луганській області розповсюдила інформацію, що начальник колонії використовував засуджених на будівництві свого будинку. Зараз справою займається обласна прокуратура.
Щоправда, заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області Олег Райченко відразу відкинув звинувачення: всі роботи оплачувалися через банк, а до будинку, на якому працювали засуджені, керівник колонії немає ніякого стосунку.
«На даному об’єкті працювали наші засуджені по договору, який був укладений на початку року. Є акти виконаних робіт, є всі оплати, які були проведені через банк», – запевнив Олег Райченко.
У пенітенціарній службі також назвали можливу причину, через яку виник скандал. За словами Олега Райченка, під час перевірки встановили, що колишній засуджений зустрічався з ув’язненими і підбурював їх поскаржитися на начальника колонії. Таким чином цей чоловік нібито хотів помститися керівникові колонії за те, що той не відпустив його раніше на волю.
Начальник колонії має бути вдалим підприємцем?
Торік українські тюрми з бюджету отримали 48% від необхідної потреби. Такі дані наводить керівник «Харківської правозахисної групи» Євген Захаров. Він переконаний, що в колоніях змушені заробляти собі на життя. При цьому він не відкидає ймовірність зловживань з боку адміністрації цих установ.
«Колонія може прожити тоді, коли її начальник – вдалий підприємець. Завжди при колонії є якісь акціонерні товариства чи ще якісь комерційні структури, які заробляють гроші, а працюють на них засуджені. Працю засуджених використовують, щоб мати матеріальну винагороду адміністрації самій, ну і для них також», – каже Євген Захаров.
«Проблема в тому, що не можна взяти і скасувати все це. Тоді буде просто жах, не буде чим годувати цих засуджених. Коштів же з бюджету не дають повною мірою. І більше того, в концепції реформування цієї системи написали, що виправні установи мають перейти на самофінансування. Ситуація складна і неоднозначна», – додав він.
Правозахисник зазначає, що понад половина грошей, які заробляють засуджені, йде на їхнє ж харчування. Іноді люди скаржаться на відсутність відрахувань до Пенсійного фонду. Євген Захаров також навів випадок, коли працювала бригада з 50 засуджених, а за документами вийшло, що роботу виконували чотири людини.
Голова Державної пенітенціарної служби України Олександр Лісіцков, підбиваючи підсумки першого півріччя цього року, охарактеризував рівень заробітної плати засуджених як незадовільний. При цьому він стверджує, що рівень зарплати засуджених не дозволяє перекрити вартість їхнього утримання.
У суспільства немає інтересу до життя в’язнів
Праця за ґратами – одна з актуальних і складних проблем, погоджується керівник громадської правозахисної організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов. Він теж отримує чимало скарг із місць позбавлення волі.
«Йому дають табульку, де сказано, скільки він заробив, і там написано: 25 виходів на роботу – 18 гривень заробітку за місяць. Тобто людина в день заробляє менше гривні. Що треба робити, щоб заробити менше гривні?» – запитує Олександр Букалов.
На думку Олександра Букалова, ситуація з правами засуджених в Україні погіршується, керівництво держави цій проблемі особливої уваги не приділяє. Він судить про це за спілкуванням уряду з Європейським комітетом із запобігання катувань.
«Років 10–15 тому відповіді уряду на зауваження комітету були більш суттєвими, ніж це робиться зараз. Їм надають просто відписки», – зауважує Олександр Букалов.
Керівник «Донецького Меморіалу» звертає увагу на ставлення суспільства до засуджених. На його переконання, більшість людей не хочуть знати про життя за ґратами .
«В’язні – це та категорія людей, до якої інтересу немає у суспільстві, до їхніх умов життя, до їхньої роботи. Люди мислять так: «скоїв злочин і отримуй, що тобі дають». Це не діти, не інваліди, не жінки, не хворі, не літні люди, і тому в черзі категорій, для яких щось важливо зробити в державі, вони на 155-му місці», – вважає Олександр Букалов.
В Україні відсутній механізм подання і ефективного розгляду скарг – люди у тюрмах просто бояться утисків з боку адміністрації. Як зазначає Олександр Букалов, за даними самої пенітенціарної служби, торік із 197 скарг, надісланих до центрального офісу установи, жодна не підтвердилася.
Андрій Діденко у тюрмі відсидів 8 років. Тож про роботу за колючим дротом знає не за чутками – всі тонкощі праці у зоні відчув особисто на собі. Каже, там насамперед працюють не за гроші, а для того, щоб скоріше вийти на волю. Так, у декого з начальників колонії, стверджує Андрій Діденко, є такі собі слуги з числа засуджених, які виконують всі накази шефа і таким чином сподіваються отримати дострокове звільнення.
Андрій Діденко стверджує: праця в колоніях важка – це може бути, наприклад, ливарне виробництво. Натомість оплата досить специфічна.
Я бачив підприємства, де розраховувалися замість грошей цигарками і чаєм. Це поширена така практика
«Я бачив підприємства, де розраховувалися замість грошей цигарками і чаєм. Це поширена така практика. Я не знаю, яким чином ці підприємства зареєстровані чи взагалі сплачують податки, але, тим не менше, така форма розрахунку із засудженими існує», – розповідає Андрій Діденко.
Порушення трудових прав засуджені не поодинокі. Нещодавно прес-служба управління МВС у Луганській області розповсюдила інформацію, що начальник колонії використовував засуджених на будівництві свого будинку. Зараз справою займається обласна прокуратура.
Щоправда, заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області Олег Райченко відразу відкинув звинувачення: всі роботи оплачувалися через банк, а до будинку, на якому працювали засуджені, керівник колонії немає ніякого стосунку.
«На даному об’єкті працювали наші засуджені по договору, який був укладений на початку року. Є акти виконаних робіт, є всі оплати, які були проведені через банк», – запевнив Олег Райченко.
У пенітенціарній службі також назвали можливу причину, через яку виник скандал. За словами Олега Райченка, під час перевірки встановили, що колишній засуджений зустрічався з ув’язненими і підбурював їх поскаржитися на начальника колонії. Таким чином цей чоловік нібито хотів помститися керівникові колонії за те, що той не відпустив його раніше на волю.
Начальник колонії має бути вдалим підприємцем?
Торік українські тюрми з бюджету отримали 48% від необхідної потреби. Такі дані наводить керівник «Харківської правозахисної групи» Євген Захаров. Він переконаний, що в колоніях змушені заробляти собі на життя. При цьому він не відкидає ймовірність зловживань з боку адміністрації цих установ.
Колонія може прожити тоді, коли її начальник – вдалий підприємецьЄвген Захаров
«Проблема в тому, що не можна взяти і скасувати все це. Тоді буде просто жах, не буде чим годувати цих засуджених. Коштів же з бюджету не дають повною мірою. І більше того, в концепції реформування цієї системи написали, що виправні установи мають перейти на самофінансування. Ситуація складна і неоднозначна», – додав він.
Правозахисник зазначає, що понад половина грошей, які заробляють засуджені, йде на їхнє ж харчування. Іноді люди скаржаться на відсутність відрахувань до Пенсійного фонду. Євген Захаров також навів випадок, коли працювала бригада з 50 засуджених, а за документами вийшло, що роботу виконували чотири людини.
Голова Державної пенітенціарної служби України Олександр Лісіцков, підбиваючи підсумки першого півріччя цього року, охарактеризував рівень заробітної плати засуджених як незадовільний. При цьому він стверджує, що рівень зарплати засуджених не дозволяє перекрити вартість їхнього утримання.
У суспільства немає інтересу до життя в’язнів
Праця за ґратами – одна з актуальних і складних проблем, погоджується керівник громадської правозахисної організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов. Він теж отримує чимало скарг із місць позбавлення волі.
«Йому дають табульку, де сказано, скільки він заробив, і там написано: 25 виходів на роботу – 18 гривень заробітку за місяць. Тобто людина в день заробляє менше гривні. Що треба робити, щоб заробити менше гривні?» – запитує Олександр Букалов.
На думку Олександра Букалова, ситуація з правами засуджених в Україні погіршується, керівництво держави цій проблемі особливої уваги не приділяє. Він судить про це за спілкуванням уряду з Європейським комітетом із запобігання катувань.
«Років 10–15 тому відповіді уряду на зауваження комітету були більш суттєвими, ніж це робиться зараз. Їм надають просто відписки», – зауважує Олександр Букалов.
Керівник «Донецького Меморіалу» звертає увагу на ставлення суспільства до засуджених. На його переконання, більшість людей не хочуть знати про життя за ґратами .
В’язні – це та категорія людей, до якої інтересу немає у суспільстві, до їхніх умов життя, до їхньої роботиОлександр Букалов
В Україні відсутній механізм подання і ефективного розгляду скарг – люди у тюрмах просто бояться утисків з боку адміністрації. Як зазначає Олександр Букалов, за даними самої пенітенціарної служби, торік із 197 скарг, надісланих до центрального офісу установи, жодна не підтвердилася.