Тюрма ООН у передмісті Гааги – Схевенінґені – не є звичайною в’язницею. Із 1995 року тут утримуються понад 140 в’язнів, звинувачених у воєнних злочинах у колишній Югославії. Середній вік ув’язнених перевищує 60 років. Тут в одній із камер помер колишній президент Югославії Слободан Милошевич. Поряд камери генерала Ратка Младича й Радована Караджича, які готуються захищатися перед Міжнародним трибуналом ООН із воєнних злочинів у колишній Югославії. Про життя цих в’язнів кореспондент Радіо Свобода Рікард Йозв’як розпитував начальника в’язниці ООН Фрезера Ґілмора.
– Їх випускають з камер всередину в’язниці о 7-й ранку. Вони мають право вільно пересуватися у своєму крилі упродовж дня, а о пів на 9-у вечора їх знову закривають до камер. Вдень вони можуть спілкуватися у загальних приміщеннях їхнього крила. В’язням тричі на день дають харчі, але вони мають усе необхідне, щоб готувати для себе страви, які вони хочуть. Є можливість також купувати додаткове харчування. Ув’язнені можуть дивитися новини, дихати свіжим повітрям, займатися спортом, а також записуватися на заняття, що тут проводяться. Однак, більшість з них схильні витрачати час на підготовку до своїх судових процесів.
– Затримані можуть купувати тут традиційну балканську їжу?
– Вони можуть купити повсякденні харчі у в’язничній крамниці. Тут є фрукти, консервовані овочі, напої та інше. Окрім того, ми поповнюємо ці ресурси так, щоб вони могли купити якісь спеціальні продукти від постачальників із Балкан через постачальників у Нідерландах. Також даємо можливість купувати тут свіже м’ясо чи рибу. Тож в’язні мають широкий вибір і можуть готувати для себе, якщо вони бажають.
– А яка сума добових витрат для них?
– Це невеличка сума грошей, яку вони можуть витратити, наприклад, на спілкування з рідними, купивши телефонну карту. Це важливо, бо затримані в розлуці з родинами та друзями. Затримані повинні мати контакти з тими, хто їх підтримує, до того часу поки вони будуть звинувачені чи виправдані.
– Як часто рідні та друзі можуть їх відвідувати?
– Ми досить щедрі щодо обслуговування відвідин. У державних в’язницях злочинцям дають, як правило, максимум один день на тиждень для відвідин. Ми ж дозволяємо мати тиждень для відвідин на кожні тридцять днів. Береться до уваги, що родичі мають долати велику відстань, щоб побачитися з ув’язненими.
– Затримані мають доступ до інтернету чи телебачення, включно з каналами на Балканах?
– Вони мають телевізори у камерах. Ми маємо також супутникові канали з колишньої Югославії. До інтернету доступу немає. Затримані користуються комп’ютерами для підготовки та перегляду документації у їхніх судових справах, для організації захисту чи для їхніх соціальних вимог.
– Міжнародний трибунал у справах колишньої Югославії повільно веде справи. Як довго ви плануєте утримувати затриманих тут?
– Ми є лише підрозділом Міжнародного трибуналу з Югославії (ICTY). Ми лише початкова ланка у дії Механізму для Міжнародних кримінальних трибуналів (MICT) і вони далі переймуть естафету по югославських справах. Адже працює ще й Руандський трибунал. І ми вже маємо кілька затриманих для нового суду (MICT). Наше установа існує лише для утримання до рішення суду та під час процесу апеляції, а після завершення роботи трибуналу всі засуджені будуть відбувати покарання в інших країнах. Для цього трибунал має угоди з багатьма країнами Європи.
– Їх випускають з камер всередину в’язниці о 7-й ранку. Вони мають право вільно пересуватися у своєму крилі упродовж дня, а о пів на 9-у вечора їх знову закривають до камер. Вдень вони можуть спілкуватися у загальних приміщеннях їхнього крила. В’язням тричі на день дають харчі, але вони мають усе необхідне, щоб готувати для себе страви, які вони хочуть. Є можливість також купувати додаткове харчування. Ув’язнені можуть дивитися новини, дихати свіжим повітрям, займатися спортом, а також записуватися на заняття, що тут проводяться. Однак, більшість з них схильні витрачати час на підготовку до своїх судових процесів.
– Затримані можуть купувати тут традиційну балканську їжу?
– Вони можуть купити повсякденні харчі у в’язничній крамниці. Тут є фрукти, консервовані овочі, напої та інше. Окрім того, ми поповнюємо ці ресурси так, щоб вони могли купити якісь спеціальні продукти від постачальників із Балкан через постачальників у Нідерландах. Також даємо можливість купувати тут свіже м’ясо чи рибу. Тож в’язні мають широкий вибір і можуть готувати для себе, якщо вони бажають.
– А яка сума добових витрат для них?
– Це невеличка сума грошей, яку вони можуть витратити, наприклад, на спілкування з рідними, купивши телефонну карту. Це важливо, бо затримані в розлуці з родинами та друзями. Затримані повинні мати контакти з тими, хто їх підтримує, до того часу поки вони будуть звинувачені чи виправдані.
– Як часто рідні та друзі можуть їх відвідувати?
Ми ж дозволяємо мати тиждень для відвідин на кожні тридцять днів
– Затримані мають доступ до інтернету чи телебачення, включно з каналами на Балканах?
Вони мають телевізори у камерах. Маємо також супутникові канали з колишньої Югославії. До інтернету доступу немає
– Міжнародний трибунал у справах колишньої Югославії повільно веде справи. Як довго ви плануєте утримувати затриманих тут?
– Ми є лише підрозділом Міжнародного трибуналу з Югославії (ICTY). Ми лише початкова ланка у дії Механізму для Міжнародних кримінальних трибуналів (MICT) і вони далі переймуть естафету по югославських справах. Адже працює ще й Руандський трибунал. І ми вже маємо кілька затриманих для нового суду (MICT). Наше установа існує лише для утримання до рішення суду та під час процесу апеляції, а після завершення роботи трибуналу всі засуджені будуть відбувати покарання в інших країнах. Для цього трибунал має угоди з багатьма країнами Європи.
