Лондон – Британська поліція перебуває під пильним поглядом громадськості й контролем низки спеціальних органів, але скарги на недоліки й порушення у роботі британських охоронців законності й порядку зовсім не рідкісні.
Ще донедавна британці називали своїх поліцейських «Боббі» на честь міністра внутрішніх справ 19-го століття Боббі (Роберта) Піла, за часів якого британська поліція набрала вигляду, впізнаваного й досі. Навіть зараз на вулицях Лондона можна натрапити на патрульних службовців поліції в традиційних темних шоломах, підкреслено без зброї.
Найбільш загрозливо причепленими до ременя може виглядати кийок та наручники. Зброю мають при собі, як правило, лише спеціальні підрозділи поліції.
Кожен британець знає, що проблеми і недоліки в роботі поліції є.
Преса активно висвітлює часом трагічні наслідки тих проблем, таких як випадки смерті людей в результаті дій поліції, чи приклади зловживань службовців.
Лондонські заворушення 2011 року стали одним із найбільших випробувань для британської поліції останнього часу.
З одного боку, поліцію критикували за бездіяльність – нездатність захистити людей, особливо майно і крамниці від юрб грабіжників та вандалів. У ті дні могло скластися враження, що натовпи зловмисників часом діяли абсолютно безкарно.
Але, можливо, ще серйознішим стали звинувачення, які спричинили перші протести, а потім вилилися у заворушення у Лондоні. Полягали вони у тому, що поліція невиправдано застосувала зброю і застрелила підозрюваного молодого чоловіка під час арешту.
Від поліції лунали твердження, що загиблий мав пістолет і тому у нього стріляли, а критики спростовували цю обставину і називали дії службовців перевищенням сили.
Одними з найсерйозніших звинувачень на адресу британської поліції є твердження про расизм. Провали під час розслідування справи про убивство чорношкірого підлітка Стівена Лоренса у Лондоні 1993 року спричинили кілька масштабних скандалів і розслідувань діяльності лондонської поліції.
Контрольні органи
Розслідувати подібні звинувачення проти поліції у Британії зобов’язаний спеціальний орган – Незалежна комісія з розгляду скарг на поліцію (Independent Police Complaint Comіssion).
«Зараз 10 службовців поліції перебувають у в’язниці в результаті наших розслідувань, тому я вважаю, що там, де ми робимо свою роботу, ми робимо її добре. Але нам треба робити більше і нам треба більше ресурсів, щоб робити це», – розповідає голова цієї комісії Анн Оверс.
Майже непомітне визнання, що її комісія має працювати краще, лунає значно м’якше, ніж заяви критиків цього органу.
Розслідування парламентського комітету дійшло минулого року висновку, що Незалежна комісія з розгляду скарг на поліцію у багатьох випадках була не здатна виконувати свої обов’язки належним чином.
Представник парламентського комітету депутат Кіт Ваз назвав одну з можливих причин.
«Надто багато колишніх службовців поліції працюють у комісії. Тому громадськість вважає, що повної довіри до системи нема. Нам треба зробити комісію більш незалежною, більш дієвою. Але й сама поліція повинна домогтися розглядати скарги на свою адресу першочергово», – сказав депутат, визнаючи проблеми британської поліції, за діяльністю якої, окрім згаданої комісії, також наглядають і проводять розслідування тимчасово створювані парламентські й судові, а також постійні органи на зразок Королівської інспекційної служби (HM Inspectorate of Constabulary).
Пошуки ефективнішого контролю над британською поліцією та службами безпеки майже безперервні.
Одна з нових ініціатив у Британії – запровадження виборних регіональних комісарів у справах поліції та злочинності (Police and Crime Commissionerі).
Головна відповідальність таких комісарів – домагатися ефективності роботи поліції.
Рівень довіри до поліції
Згідно з результатами опитувань, зібраних незалежною установою Legatum institute, понад 71% британців вважають, що їм безпечно вночі ходити вулицями.
Понад 64% вірять в ефективність і справедливість системи судочинства країни. Тут варто зауважити, що в Україні показник такої довіри нижчий майже утричі.
Питання про те, наскільки почуття безпеки і захищеності людей залежить від діяльності поліції та інших правоохоронних органів не має однозначної відповіді.
У Британії офіційний показник рівня злочинності упродовж останніх кількох десятків знижується і минулого року досяг рекордно низького рівня відтоді, як почали вести статистику 1981 року.
І це на тлі постійного скорочення видатків на поліцію та скорочення чисельності службовців.
Ця обставина може бути підтвердженням думок тих фахівців і активістів, які наголошують, що безпеку і порядок у суспільстві гарантує не лише поліція, а система чинників: рівень добробуту людей, рівень довіри суспільства до інститутів влади. І звичайно ж, краще запобігати злочинності, а не боротися з її наслідками.
Ще донедавна британці називали своїх поліцейських «Боббі» на честь міністра внутрішніх справ 19-го століття Боббі (Роберта) Піла, за часів якого британська поліція набрала вигляду, впізнаваного й досі. Навіть зараз на вулицях Лондона можна натрапити на патрульних службовців поліції в традиційних темних шоломах, підкреслено без зброї.
Найбільш загрозливо причепленими до ременя може виглядати кийок та наручники. Зброю мають при собі, як правило, лише спеціальні підрозділи поліції.
Кожен британець знає, що проблеми і недоліки в роботі поліції є.
Преса активно висвітлює часом трагічні наслідки тих проблем, таких як випадки смерті людей в результаті дій поліції, чи приклади зловживань службовців.
Лондонські заворушення 2011 року стали одним із найбільших випробувань для британської поліції останнього часу.
З одного боку, поліцію критикували за бездіяльність – нездатність захистити людей, особливо майно і крамниці від юрб грабіжників та вандалів. У ті дні могло скластися враження, що натовпи зловмисників часом діяли абсолютно безкарно.
Але, можливо, ще серйознішим стали звинувачення, які спричинили перші протести, а потім вилилися у заворушення у Лондоні. Полягали вони у тому, що поліція невиправдано застосувала зброю і застрелила підозрюваного молодого чоловіка під час арешту.
Від поліції лунали твердження, що загиблий мав пістолет і тому у нього стріляли, а критики спростовували цю обставину і називали дії службовців перевищенням сили.
Одними з найсерйозніших звинувачень на адресу британської поліції є твердження про расизм. Провали під час розслідування справи про убивство чорношкірого підлітка Стівена Лоренса у Лондоні 1993 року спричинили кілька масштабних скандалів і розслідувань діяльності лондонської поліції.
Контрольні органи
Розслідувати подібні звинувачення проти поліції у Британії зобов’язаний спеціальний орган – Незалежна комісія з розгляду скарг на поліцію (Independent Police Complaint Comіssion).
«Зараз 10 службовців поліції перебувають у в’язниці в результаті наших розслідувань, тому я вважаю, що там, де ми робимо свою роботу, ми робимо її добре. Але нам треба робити більше і нам треба більше ресурсів, щоб робити це», – розповідає голова цієї комісії Анн Оверс.
Майже непомітне визнання, що її комісія має працювати краще, лунає значно м’якше, ніж заяви критиків цього органу.
Розслідування парламентського комітету дійшло минулого року висновку, що Незалежна комісія з розгляду скарг на поліцію у багатьох випадках була не здатна виконувати свої обов’язки належним чином.
Представник парламентського комітету депутат Кіт Ваз назвав одну з можливих причин.
«Надто багато колишніх службовців поліції працюють у комісії. Тому громадськість вважає, що повної довіри до системи нема. Нам треба зробити комісію більш незалежною, більш дієвою. Але й сама поліція повинна домогтися розглядати скарги на свою адресу першочергово», – сказав депутат, визнаючи проблеми британської поліції, за діяльністю якої, окрім згаданої комісії, також наглядають і проводять розслідування тимчасово створювані парламентські й судові, а також постійні органи на зразок Королівської інспекційної служби (HM Inspectorate of Constabulary).
Пошуки ефективнішого контролю над британською поліцією та службами безпеки майже безперервні.
Одна з нових ініціатив у Британії – запровадження виборних регіональних комісарів у справах поліції та злочинності (Police and Crime Commissionerі).
Головна відповідальність таких комісарів – домагатися ефективності роботи поліції.
Рівень довіри до поліції
Згідно з результатами опитувань, зібраних незалежною установою Legatum institute, понад 71% британців вважають, що їм безпечно вночі ходити вулицями.
Понад 64% вірять в ефективність і справедливість системи судочинства країни. Тут варто зауважити, що в Україні показник такої довіри нижчий майже утричі.
Питання про те, наскільки почуття безпеки і захищеності людей залежить від діяльності поліції та інших правоохоронних органів не має однозначної відповіді.
У Британії офіційний показник рівня злочинності упродовж останніх кількох десятків знижується і минулого року досяг рекордно низького рівня відтоді, як почали вести статистику 1981 року.
І це на тлі постійного скорочення видатків на поліцію та скорочення чисельності службовців.
Ця обставина може бути підтвердженням думок тих фахівців і активістів, які наголошують, що безпеку і порядок у суспільстві гарантує не лише поліція, а система чинників: рівень добробуту людей, рівень довіри суспільства до інститутів влади. І звичайно ж, краще запобігати злочинності, а не боротися з її наслідками.