Рівень довіри українського суспільства до міліції невпинно зменшується. За останнім соціологічним дослідженням столичного Центру імені Разумкова, 70% українців зовсім не довіряють правоохоронним органам. Адвокати й правозахисники оприлюднюють все нові факти міліцейського свавілля. Між тим незалежні експерти вважають, що ситуацію можна змінити на краще, потрібна лише політична воля.
Справа братів Полуєвих та їхнього друга Миколи Кулєби у Новомосковську набула резонансу. Юнаків обвинувачують у скоєнні особливо жорстоких вбивств та нападів на відпочивальників у місцевому лісі. Між тим правозахисники, адвокати та рідні хлопців стверджують, що справу фальшували, а зізнання у скоєному – вибили.
Мати обвинуваченого Любов Кулєба розповіла, що міліціонери просто викрали її сина з роботи і відвезли до райвідділку. Що відбувалось там, ніхто не знає: три дні до хлопця не допускали адвоката, скаржиться жінка.
«Коли я прибігла до міліції і кричала, що у мене, по суті, викрали сина, називала номер машини, то чергові перенаправляли мене від віконця до віконця. У книзі реєстрації не було прізвища мого сина. Я не знала, що робити, я кричала, що напишу заяву. Черговий мені сказав: ваш син поїхав на пікнік, а ви тут бігаєте. Хоча я знаю, що в цей час мій син уже був у цій будівлі», – каже мати обвинуваченого.
«Методика» вибивання зізнань із затриманих в українській міліції відпрацьована, зазначає адвокат із 7-річною практикою Світлана Бразалук. Їм одягають на голови протигази, перекриваючи кисень, б’ють пластиковими пляшками, наповненими водою, – щоб не лишалось слідів, підвішують вниз головою, підключають струм до статевих органів. Свавілля в міліції, каже адвокат, – явище не нове, просто після подій у Врадіївці про нього більше стали говорити.
«Пакетом можуть користуватись замість протигазу: одягають пакет на голову, коли людина втрачає свідомість, знімають пакет. Скільки випадків, коли просто гумовою палицею ґвалтують людей. По-іншому розучились працювати, така моя думка. Я не знаю, як цьому протистояти. Протистояти можна лише, якщо про це якомога більше говорити», – сказала Радіо Свобода адвокат.
«З нами багато йшло людей, які несли томи справ про свавілля міліції»
Скільки випадків міліцейського свавілля сталось в Україні в останні роки, достеменно не знає ніхто. Один із активістів Врадіївської ходи Віктор Романенко зазначає, що по всьому маршруту руху від Миколаївщини до Києва у кожному населеному пункті до колони приєднувались люди, які вважають себе потерпілими від рук правоохоронців. У кожного – томи справ.
«За не одну сотню кілометрів, яку ми пройшли, ми бачили ставлення до міліції. Ми зрозуміли, що в країні або нема міліції, або вона виконує зовсім інші функції. Когось побили, когось арештували, когось незаконно тримали у відділку… Якщо ми сплачуємо податки на роботу правоохоронних органів, ми мусимо з них спитати. З нами багато йшло людей, які несли томи справ про свавілля міліції, які тягнуться по 5-7 років. Зараз міліція намагається якось нам допомогти. Вони нас благають, не судити про всю міліцію по Врадіївці, є серед них нормальні люди. Але я зробив висновок, що (керівнику МВС) Захарченку не у відставку треба йти, а тікати з цієї країни, бо довели країну до такого. «Україна» – друга назва «Врадіївка», – зауважив Радіо Свобода учасник Врадіївської ходи.
Керівник громадської організації «Донецький Меморіал», правозахисник з 25-річним досвідом Олександр Букалов сумнівається, що найближчим часом громадська думка щодо роботи міліції в Україні зміниться на краще. Яка там довіра, коли навіть діалогу поки не виходить, сказав Радіо Свобода правозахисник.
«Я ось, наприклад, як голова громадської ради при Донецькому обласному управлінні міліції більше двох місяців не можу поговорити з новим керівником міліції. Додзвонитись не можна, на листи він не відповідає. Таке враження, що він ховається, не хоче спілкування, воно йому не потрібне. І так буде, поки у нас на Донеччині не станеться «Врадіївка». А потім керівництво міліції звертається до громадськості. Якщо спілкування немає, то шар непорозумінь тільки збільшується. Одна з причин цього – неувага керівництва держави до нормального розвитку міліції. І вони починають на «автопілоті» виживати. Брати хабарі, змушувати когось щось платити… І це є їхній дохід», – зазначив Олександр Букалов.
Тим часом у правоохоронному відомстві заявляють, що роблять все для того, аби очистити лави міліції від людей, що скомпрометували себе й органи. Так, на Дніпропетровщині наразі розпочалась позачергова переатестація особового складу, обіцяють звільнення.
«Зараз позачергове атестування йде підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків. У разі виявлення будь-яких фактів керівництво принципово вирішує питання щодо працівників, які себе скомпрометували або були виявлені факти їхньої протиправної поведінки», – заявив заступник начальника управління МВС в області Сергій Третьяков.
«Рецепт» впливу на міліцію – масові організовані виступи
А втім, незалежні експерти сходяться на тому, що одними кадровими чистками міліцейську систему не зміниш. За останнім соціологічним дослідженням столичного Центру імені Разумкова, лише 3,2% українців повністю довіряють міліції, ще близько 20% – переважно довіряють, а 70% – не довіряють зовсім. Причому лише 22% опитаних соціологами людей заявили, що отримували своєчасну і повну допомогу від міліції. Це дуже низькі показники, коментує директор соціологічної служби Центру Андрій Биченко. Його «рецепт» впливу на міліцію – масові організовані виступи.
«Ситуація може змінитись, але для цього треба дуже сильна воля керівництва країни. Це показує досвід Грузії, де за дуже короткий термін міліція з людей, які фактично заважають жити іншим, як у нас, перетворилась на друзів, на помічників. Або потрібна політична воля, або така ситуація може зберігатись невизначено довго, як у слаборозвинутих країнах Центральної Африки чи Латинської Америки. Хоча, не виключено, якщо ситуація значно погіршуватиметься, то міліція змушена буде змінюватись, побоюючись фізичного тиску громадян. Організованих виступів людей міліція боїться. Це не найкращий, але спосіб», – сказав Радіо Свобода експерт.
Справа братів Полуєвих та їхнього друга Миколи Кулєби у Новомосковську набула резонансу. Юнаків обвинувачують у скоєнні особливо жорстоких вбивств та нападів на відпочивальників у місцевому лісі. Між тим правозахисники, адвокати та рідні хлопців стверджують, що справу фальшували, а зізнання у скоєному – вибили.
Мати обвинуваченого Любов Кулєба розповіла, що міліціонери просто викрали її сина з роботи і відвезли до райвідділку. Що відбувалось там, ніхто не знає: три дні до хлопця не допускали адвоката, скаржиться жінка.
«Коли я прибігла до міліції і кричала, що у мене, по суті, викрали сина, називала номер машини, то чергові перенаправляли мене від віконця до віконця. У книзі реєстрації не було прізвища мого сина. Я не знала, що робити, я кричала, що напишу заяву. Черговий мені сказав: ваш син поїхав на пікнік, а ви тут бігаєте. Хоча я знаю, що в цей час мій син уже був у цій будівлі», – каже мати обвинуваченого.
Одягають пакет на голову, гумовою палицею ґвалтують людейСвітлана Бразалук
«Пакетом можуть користуватись замість протигазу: одягають пакет на голову, коли людина втрачає свідомість, знімають пакет. Скільки випадків, коли просто гумовою палицею ґвалтують людей. По-іншому розучились працювати, така моя думка. Я не знаю, як цьому протистояти. Протистояти можна лише, якщо про це якомога більше говорити», – сказала Радіо Свобода адвокат.
«З нами багато йшло людей, які несли томи справ про свавілля міліції»
Скільки випадків міліцейського свавілля сталось в Україні в останні роки, достеменно не знає ніхто. Один із активістів Врадіївської ходи Віктор Романенко зазначає, що по всьому маршруту руху від Миколаївщини до Києва у кожному населеному пункті до колони приєднувались люди, які вважають себе потерпілими від рук правоохоронців. У кожного – томи справ.
Захарченку не у відставку треба йти, а тікати з цієї країниВіктор Романенко
Керівник громадської організації «Донецький Меморіал», правозахисник з 25-річним досвідом Олександр Букалов сумнівається, що найближчим часом громадська думка щодо роботи міліції в Україні зміниться на краще. Яка там довіра, коли навіть діалогу поки не виходить, сказав Радіо Свобода правозахисник.
«Я ось, наприклад, як голова громадської ради при Донецькому обласному управлінні міліції більше двох місяців не можу поговорити з новим керівником міліції. Додзвонитись не можна, на листи він не відповідає. Таке враження, що він ховається, не хоче спілкування, воно йому не потрібне. І так буде, поки у нас на Донеччині не станеться «Врадіївка». А потім керівництво міліції звертається до громадськості. Якщо спілкування немає, то шар непорозумінь тільки збільшується. Одна з причин цього – неувага керівництва держави до нормального розвитку міліції. І вони починають на «автопілоті» виживати. Брати хабарі, змушувати когось щось платити… І це є їхній дохід», – зазначив Олександр Букалов.
Тим часом у правоохоронному відомстві заявляють, що роблять все для того, аби очистити лави міліції від людей, що скомпрометували себе й органи. Так, на Дніпропетровщині наразі розпочалась позачергова переатестація особового складу, обіцяють звільнення.
«Зараз позачергове атестування йде підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків. У разі виявлення будь-яких фактів керівництво принципово вирішує питання щодо працівників, які себе скомпрометували або були виявлені факти їхньої протиправної поведінки», – заявив заступник начальника управління МВС в області Сергій Третьяков.
«Рецепт» впливу на міліцію – масові організовані виступи
А втім, незалежні експерти сходяться на тому, що одними кадровими чистками міліцейську систему не зміниш. За останнім соціологічним дослідженням столичного Центру імені Разумкова, лише 3,2% українців повністю довіряють міліції, ще близько 20% – переважно довіряють, а 70% – не довіряють зовсім. Причому лише 22% опитаних соціологами людей заявили, що отримували своєчасну і повну допомогу від міліції. Це дуже низькі показники, коментує директор соціологічної служби Центру Андрій Биченко. Його «рецепт» впливу на міліцію – масові організовані виступи.
Організованих виступів людей міліція боїться. Це не найкращий, але спосібАндрій Биченко