Мінськ – До Києва з офіційним візитом прибув президент Білорусі Олександр Лукашенко. 18 червня він проведе переговори з президентом України Віктором Януковичем та з головою Верховної Ради Володимиром Рибаком. Це перший офіційний візит Лукашенка за часів президентства Януковича.
2011 року Олександр Лукашенко образився на те, що офіційний Київ не запросив його на саміт з нагоди 25-ї річниці Чорнобилю. «На жаль, вошивості вистачає у теперішнього керівництва України. Напрошуватися я ні до кого не збираюся», – зауважив він тоді.
Третій рік після цього інциденту Олександр Лукашенко утримує грамоту про ратифікацію договору між Україною та Білоруссю про державний кордон. Договір цей підписали ще за часів президентства Леоніда Кучми, 1997 року. 13 років консультацій знадобилося на те, щоб білоруський парламент 2010 року його ратифікував. Але надалі справа застрягла.
Мінський політолог Олександр Класковський називає це зволікання безпрецедентним випадком в історії міжнародної дипломатії.
«Уже, здавалося б, усі крапки над «і» були розставлені, аж раптом білоруська сторона знаходить ще одну можливість підвісити питання. Це робиться в такому колгоспному ключі: а ось не віддамо, а чорта вам, не отримаєте, поки не віддасте нам гроші», – зазначає експерт.
Перемовини бізнес-патронів
Мінськ пов’язує питання договору про кордон із поверненням Україною боргу часів розпаду СРСР у сумі 134 мільйонів доларів. Україна цей борг не визнає. Але тепер є багато інших, актуальніших двосторонніх питань, вирішенню яких заважає взаємна недовіра Мінська та Києва. Перш за все це стосується економіки.
«І Лукашенко, і Янукович – не просто керівники держав у західному розумінні: людина, обрана на відповідальну посаду на певний термін. Вони також є патронами певних бізнес-осередків», – каже Олександр Класковський.
Лукашенкові та Януковичу доведеться домовлятися, тому що взаємний товарообіг Білорусі та України постійно зростає. Торік він склав близько 8 мільярдів доларів, попри взаємні обмеження у торгівлі, антидемпінгові розслідування та квоти на імпорт, які запроваджували з обох сторін. Наразі у Мінську вважають небезпечними плани Києва обмежити імпорт білоруських нафтопродуктів.
Лукашенко – поганий агітатор за Митний союз
Деякі аналітики припускають, що Лукашенко заохочуватиме Януковича приєднатися до Митного союзу. Однак Олександр Класковський вважає це нереальним, перш за все через внутрішню кризу цього союзу.
«Об’єктивно Митний союз наразі у провалі, взаємна торгівля між державами-учасниками впала. Це настільки контрастує з тими деклараціями, яки звучали при його створенні, що і Кремль, і Лукашенко, і Назарбаєв мусять мовчати в ганчірку, бо немає чим хвалитися», – вважає він.
І «проти Кремля» навряд чи домовляться
З іншого боку, ізольований від Заходу президент Лукашенко – зовсім не та фігура, яку Кремль посилав би намовляти Януковича приєднуватися до євразійської інтеграції замість європейської. Інший мінський політолог Андрій Федоров переконаний, що важко чекати і чогось зворотного, наприклад, щоб Янукович і Лукашенко домовилися про співпрацю «проти Кремля», щоб разом стримувати тиск Москви.
«Мені й це видається малоймовірним, бо кожен із них розраховуватиме, що Кремль саме йому дасть певні преференції за рахунок іншого. Я не бачу, завдяки чому Мінськ і Київ можуть зблизитися. Все-таки Україна не дуже прагне приєднуватися до Митного союзу. І Білорусь не була б у цьому зацікавлена, адже тоді саме Україна посяде перше місце серед партнерів Росії, а всі інші відійдуть на другий план. Тому я не думаю, що можна очікувати якихось зрушень на шляху залучення України до Митного союзу», – вважає експерт.
Тим часом перший заступник міністра закордонних справ Білорусі Олександр Міхневич, анонсуючи візит президента Лукашенка до Києва, заявив, що «накопичилося багато поточних позитивних питань», і президенти мають намір обговорити торговельно-економічне співробітництво.
«Ми створюємо спільні підприємства. Ми активно запрошуємо український бізнес до Білорусі –- у фармацевтику, в енергетику і так далі. Ось на ці теми, про перешкоди на цьому шляху, поговорять президенти, щоб їх усунути», – сказав заступник міністра закордонних справ Білорусі в інтерв’ю телеканалові 24tv.ua.
2011 року Олександр Лукашенко образився на те, що офіційний Київ не запросив його на саміт з нагоди 25-ї річниці Чорнобилю. «На жаль, вошивості вистачає у теперішнього керівництва України. Напрошуватися я ні до кого не збираюся», – зауважив він тоді.
Третій рік після цього інциденту Олександр Лукашенко утримує грамоту про ратифікацію договору між Україною та Білоруссю про державний кордон. Договір цей підписали ще за часів президентства Леоніда Кучми, 1997 року. 13 років консультацій знадобилося на те, щоб білоруський парламент 2010 року його ратифікував. Але надалі справа застрягла.
Мінський політолог Олександр Класковський називає це зволікання безпрецедентним випадком в історії міжнародної дипломатії.
«Уже, здавалося б, усі крапки над «і» були розставлені, аж раптом білоруська сторона знаходить ще одну можливість підвісити питання. Це робиться в такому колгоспному ключі: а ось не віддамо, а чорта вам, не отримаєте, поки не віддасте нам гроші», – зазначає експерт.
Це робиться в такому колгоспному ключі: а ось не віддамо, а чорта вам, не отримаєте, поки не віддасте нам грошіОлександр Класковський
Мінськ пов’язує питання договору про кордон із поверненням Україною боргу часів розпаду СРСР у сумі 134 мільйонів доларів. Україна цей борг не визнає. Але тепер є багато інших, актуальніших двосторонніх питань, вирішенню яких заважає взаємна недовіра Мінська та Києва. Перш за все це стосується економіки.
«І Лукашенко, і Янукович – не просто керівники держав у західному розумінні: людина, обрана на відповідальну посаду на певний термін. Вони також є патронами певних бізнес-осередків», – каже Олександр Класковський.
Лукашенкові та Януковичу доведеться домовлятися, тому що взаємний товарообіг Білорусі та України постійно зростає. Торік він склав близько 8 мільярдів доларів, попри взаємні обмеження у торгівлі, антидемпінгові розслідування та квоти на імпорт, які запроваджували з обох сторін. Наразі у Мінську вважають небезпечними плани Києва обмежити імпорт білоруських нафтопродуктів.
Лукашенко – поганий агітатор за Митний союз
Деякі аналітики припускають, що Лукашенко заохочуватиме Януковича приєднатися до Митного союзу. Однак Олександр Класковський вважає це нереальним, перш за все через внутрішню кризу цього союзу.
«Об’єктивно Митний союз наразі у провалі, взаємна торгівля між державами-учасниками впала. Це настільки контрастує з тими деклараціями, яки звучали при його створенні, що і Кремль, і Лукашенко, і Назарбаєв мусять мовчати в ганчірку, бо немає чим хвалитися», – вважає він.
І Кремль, і Лукашенко, і Назарбаєв мусять мовчати в ганчірку, бо немає чим хвалитисяОлександр Класковський
З іншого боку, ізольований від Заходу президент Лукашенко – зовсім не та фігура, яку Кремль посилав би намовляти Януковича приєднуватися до євразійської інтеграції замість європейської. Інший мінський політолог Андрій Федоров переконаний, що важко чекати і чогось зворотного, наприклад, щоб Янукович і Лукашенко домовилися про співпрацю «проти Кремля», щоб разом стримувати тиск Москви.
«Мені й це видається малоймовірним, бо кожен із них розраховуватиме, що Кремль саме йому дасть певні преференції за рахунок іншого. Я не бачу, завдяки чому Мінськ і Київ можуть зблизитися. Все-таки Україна не дуже прагне приєднуватися до Митного союзу. І Білорусь не була б у цьому зацікавлена, адже тоді саме Україна посяде перше місце серед партнерів Росії, а всі інші відійдуть на другий план. Тому я не думаю, що можна очікувати якихось зрушень на шляху залучення України до Митного союзу», – вважає експерт.
Україна не дуже прагне приєднуватися до Митного союзу. І Білорусь не була б у цьому зацікавлена, адже тоді саме Україна посяде перше місце серед партнерів Росії, а всі інші відійдуть на другий планАндрій Федоров
«Ми створюємо спільні підприємства. Ми активно запрошуємо український бізнес до Білорусі –- у фармацевтику, в енергетику і так далі. Ось на ці теми, про перешкоди на цьому шляху, поговорять президенти, щоб їх усунути», – сказав заступник міністра закордонних справ Білорусі в інтерв’ю телеканалові 24tv.ua.