Київ – Українці почали менше травмуватися на виробництві, переконують у Держгірпромнагляді – відомстві, відповідальному за реалізацію державної політики у сфері охорони праці. Дехто з експертів натомість каже, що державна статистика не враховує прихованих випадків травмування. Фахівці наголошують, що в Україні досі чимало підприємств нехтують основами робітничої безпеки.
В Україні знизився рівень травматизму і смертельних випадків на виробництві, заявив перший заступник голови Держгірпромнагляду Віктор Шайтан. За його словами, за три місяці цього року кількість нещасних випадків на виробництві, порівняно з аналогічним періодом минулого року, знизилася на 19%, а кількість нещасних випадків зі смертельним результатом – майже на чверть.
«Загальний травматизм за перший квартал 2013 року на підприємствах України склав – 2056 випадків, 2012 року – 2526 (мінус 470). В першому кварталі 2013 року було смертельно травмовано 111 людей, в 2012 році – 144 (мінус 33)», – сказав Віктор Шайтан.
«Роботодавець забезпечує весь процес»
Водночас Віктор Шайтан додав, що в порівнянні з іншими країнами світу рівень травматизму в Україні все одно залишається на досить високому рівні. Причини сімдесяти відсотків смертей на виробництві – організаційні: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу тощо.
«Це говорить про те, що системи управління охороною праці, служби охорони праці на підприємстві не працюють. Стаття 13 говорить чітко: роботодавець забезпечує цей весь процес», – зазначив Віктор Шайтан.
Натомість виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко вважає: має бути відповідальність не лише працедавців, а й самих працівників, які в більшості випадків самі провокують травмування.
«Роботодавець може зробити безпечні умови, але він не може прослідкувати за кожним працівником. Вживання алкоголю на робочому місці, наприклад, – це не роботодавець, вибачте, наливає в стакан – це робиться свідомо працівником», – каже Олексій Мірошниченко.
«Роботодавець більше за всіх зацікавлений, щоб не було нещасних випадків, тому що будь-який нещасний випадок – це не тільки штрафи чи відшкодування, а й відповідальність, в тому числі кримінальна», – наголосив він.
Невизнання виробничих травм – випадковість чи прихована статистика?
Проте фахівці визнають, що не всі роботодавці добросовісні, тож якщо статистика покращується, це ще не означає, що покращується загальна ситуація. Підкоригувати статистику могли б, наприклад, приховані випадки травмування на виробництві. А невизнання виробничих травм вже стало звичною практикою в Україні, підсумовують опитані Радіо Свобода експерти.
У Держгірпромнагляді Радіо Свобода сказали, що розслідують усі нещасні випадки і не приховують фактів травмування на виробництві.
Проте такі випадки таки є. Шахта «Покровська», що на Донеччині, тривалий час не хотіла визнавати за виробничу травму 30-річного слюсаря Віктора Гриценка. Це зробили лише після того, як випадок набув розголосу у пресі. Натомість та сама шахта досі не визнає за виробничу смертельну травму вже покійного Олександра Чернятина.
Як зменшити травматизм?
«Тепер взагалі в країні ніхто, можу стверджувати, не займається безпекою працюючих людей. Ніхто! Головне завдання – викачати якомога більше грошей з того об’єкту, яким хтось займається», – сказав в ефірі Радіо Свобода один із організаторів будівництва укриття над четвертим енергоблоком ЧАЕС Юрій Зелінський.
Щоб зменшити травматизм на виробництві, у Держгірпромнагляді рекомендують працівникам виконувати затверджені нормативно-правові акти у сфері охорони праці, а роботодавцям – створити належні умови для роботи на підприємстві. Зокрема, обладнати робочі місця новою, безпечною технікою.
А от у Конфедерації роботодавців України пропонують заохочувати працедавців економічно. В об’єднанні, наприклад, пропонують здешевити навчання, зробити безкоштовною і доступною усю нормативну базу в інтернеті, дати змогу роботодавцю платити менший тариф на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, якщо він більше вкладає коштів в охорону праці, а крім того не сплачувати повністю штраф у державний бюджет, а спрямовувати хоча б половину його на усунення недоліків.
В Україні знизився рівень травматизму і смертельних випадків на виробництві, заявив перший заступник голови Держгірпромнагляду Віктор Шайтан. За його словами, за три місяці цього року кількість нещасних випадків на виробництві, порівняно з аналогічним періодом минулого року, знизилася на 19%, а кількість нещасних випадків зі смертельним результатом – майже на чверть.
«Загальний травматизм за перший квартал 2013 року на підприємствах України склав – 2056 випадків, 2012 року – 2526 (мінус 470). В першому кварталі 2013 року було смертельно травмовано 111 людей, в 2012 році – 144 (мінус 33)», – сказав Віктор Шайтан.
«Роботодавець забезпечує весь процес»
Водночас Віктор Шайтан додав, що в порівнянні з іншими країнами світу рівень травматизму в Україні все одно залишається на досить високому рівні. Причини сімдесяти відсотків смертей на виробництві – організаційні: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу тощо.
«Це говорить про те, що системи управління охороною праці, служби охорони праці на підприємстві не працюють. Стаття 13 говорить чітко: роботодавець забезпечує цей весь процес», – зазначив Віктор Шайтан.
Натомість виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко вважає: має бути відповідальність не лише працедавців, а й самих працівників, які в більшості випадків самі провокують травмування.
«Роботодавець може зробити безпечні умови, але він не може прослідкувати за кожним працівником. Вживання алкоголю на робочому місці, наприклад, – це не роботодавець, вибачте, наливає в стакан – це робиться свідомо працівником», – каже Олексій Мірошниченко.
«Роботодавець більше за всіх зацікавлений, щоб не було нещасних випадків, тому що будь-який нещасний випадок – це не тільки штрафи чи відшкодування, а й відповідальність, в тому числі кримінальна», – наголосив він.
Невизнання виробничих травм – випадковість чи прихована статистика?
Проте фахівці визнають, що не всі роботодавці добросовісні, тож якщо статистика покращується, це ще не означає, що покращується загальна ситуація. Підкоригувати статистику могли б, наприклад, приховані випадки травмування на виробництві. А невизнання виробничих травм вже стало звичною практикою в Україні, підсумовують опитані Радіо Свобода експерти.
У Держгірпромнагляді Радіо Свобода сказали, що розслідують усі нещасні випадки і не приховують фактів травмування на виробництві.
Проте такі випадки таки є. Шахта «Покровська», що на Донеччині, тривалий час не хотіла визнавати за виробничу травму 30-річного слюсаря Віктора Гриценка. Це зробили лише після того, як випадок набув розголосу у пресі. Натомість та сама шахта досі не визнає за виробничу смертельну травму вже покійного Олександра Чернятина.
Як зменшити травматизм?
«Тепер взагалі в країні ніхто, можу стверджувати, не займається безпекою працюючих людей. Ніхто! Головне завдання – викачати якомога більше грошей з того об’єкту, яким хтось займається», – сказав в ефірі Радіо Свобода один із організаторів будівництва укриття над четвертим енергоблоком ЧАЕС Юрій Зелінський.
Щоб зменшити травматизм на виробництві, у Держгірпромнагляді рекомендують працівникам виконувати затверджені нормативно-правові акти у сфері охорони праці, а роботодавцям – створити належні умови для роботи на підприємстві. Зокрема, обладнати робочі місця новою, безпечною технікою.
А от у Конфедерації роботодавців України пропонують заохочувати працедавців економічно. В об’єднанні, наприклад, пропонують здешевити навчання, зробити безкоштовною і доступною усю нормативну базу в інтернеті, дати змогу роботодавцю платити менший тариф на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, якщо він більше вкладає коштів в охорону праці, а крім того не сплачувати повністю штраф у державний бюджет, а спрямовувати хоча б половину його на усунення недоліків.