Київ – Вже 27 років аварійний атомний реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС накриває бетонна оболонка – саркофаг, збудований у рекордно стислі терміни. Люди, які сконструювали, організували цілодобове спорудження й безпосередньо будували саркофаг, продемонстрували найкращі зразки інтелектуальних рішень та узгоджених дій у надзвичайних умовах.
Будівництво об’єкту «Укриття реактора № 4 Чорнобильської АЕС», так його назвали у спеціальній постанові Ради міністрів СРСР, було ініційоване у травні 1986 року з метою «попередження виходу радіонуклідів у довкілля та зменшення впливу проникаючої радіації на проммайданчику ЧАЕС».
Проектанти просили щонайменше півроку на виготовлення проектної документації споруди, аналогів якій в історії людства ще не було. Але вже до листопада, за рекордні 206 днів, захисна оболонка була споруджена. Головним проектувальником об’єкту «Укриття» став Всеросійський проектний та науково-дослідний інститут комплексної енергетичної технології.
У перебігу будівництва було ухвалено й реалізовано багато сміливих рішень. Люди працювали по змінах безперервно. Усього у безпосередньому спорудженні бетонної оболонки пошкодженого атомного енергоблоку взяло участь 15 тисяч чоловіків. Доводилося працювати на відстані 80-15 метрів від реактора. Попри те, що для з’єднання багатьох конструкцій не було можливості робити зварювання, а дистанційний монтаж конструкцій не дозволив щільно підігнати металеві конструкції – саркофаг стоїть досі.
Безпосередні учасники спорудження саркофагу, прораб Ілля Суслов та один із організаторів будівництва, тогочасний заввідділом оборонної промисловості Київського обкому, Юрій Зелінський, стверджують, що «виконати таке надскладне завдання можна було за умови великої організованості та дотримання техніки безпеки».
Юрій Зелінський наголосив, що «якби методи роботи були такими, як зараз, то саркофаг би й досі не побудували». Рівень кваліфікації та відповідальності управлінських кадрів і фахівців усіх рівнів, корупція, й те, що «думають лише про гроші, а не про безпеку людей», на думку ліквідаторів-будівників саркофагу, значно збільшують загрози техногенних катастроф.
Будівництво об’єкту «Укриття реактора № 4 Чорнобильської АЕС», так його назвали у спеціальній постанові Ради міністрів СРСР, було ініційоване у травні 1986 року з метою «попередження виходу радіонуклідів у довкілля та зменшення впливу проникаючої радіації на проммайданчику ЧАЕС».
Проектанти просили щонайменше півроку на виготовлення проектної документації споруди, аналогів якій в історії людства ще не було. Але вже до листопада, за рекордні 206 днів, захисна оболонка була споруджена. Головним проектувальником об’єкту «Укриття» став Всеросійський проектний та науково-дослідний інститут комплексної енергетичної технології.
У перебігу будівництва було ухвалено й реалізовано багато сміливих рішень. Люди працювали по змінах безперервно. Усього у безпосередньому спорудженні бетонної оболонки пошкодженого атомного енергоблоку взяло участь 15 тисяч чоловіків. Доводилося працювати на відстані 80-15 метрів від реактора. Попри те, що для з’єднання багатьох конструкцій не було можливості робити зварювання, а дистанційний монтаж конструкцій не дозволив щільно підігнати металеві конструкції – саркофаг стоїть досі.
Безпосередні учасники спорудження саркофагу, прораб Ілля Суслов та один із організаторів будівництва, тогочасний заввідділом оборонної промисловості Київського обкому, Юрій Зелінський, стверджують, що «виконати таке надскладне завдання можна було за умови великої організованості та дотримання техніки безпеки».
Your browser doesn’t support HTML5
На українських АЕС працюють люди без відповідної освіти? За 27 років після аварії на ЧАЕС жоден міжнародний проект ЄС щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи ще не змогли завершити далі Із ломами і лопатами чорнобильці Львівщини хочуть нагадати про себе Вони заявили, що проігнорують заходи з участю влади з нагоди річниці аварії на Чорнобильській АЕС далі |