Дніпропетровськ – Україна і Азербайджан об’єднуються для вивчення історії скіфів. Про це сторони заявили під час круглого столу у Дніпропетровську, де зібрались провідні фахівці обох країн з вивчення історії кочівних цивілізацій. На теренах Дніпропетровщини збереглась найбільша в Україні кількість степових «пірамід» – поховальних комплексів скіфської доби, зокрема, кургани, де поховані скіфські царі. Між тим Азербайджан претендує на звання «батьківщини» скіфів: місцеві дослідники обстоюють теорію походження скіфів з теренів своєї країни.
Скіфи – великий давній народ, чия історія не одне десятиліття цікавить дослідників. За даними науковців, скіфські племена жили у VII–III століттях до н. е. на землях Великого євразійського степу, тобто теперішньої України та Середньої Азії. Історики кажуть: кочівники не називали своєю батьківщиною жодну з територій, але завдяки їм такі держави, як Україна й Азербайджан, мають спільну скіфську спадщину.
Зараз історики з обох країн досліджують матеріальну і духовної культуру скіфів, соціальний устрій їхнього суспільства та світогляду. І українські, і азербайджанські вчені погоджуються: в скіфології накопичилось чимало міфів, які потрібно розвінчати.
Скіфи – не тільки іраномовні племена?
Азербайджанський скіфолог, доктор історичних наук Заур Гасанов у своїх дослідженнях намагається спростувати поширену у науці теорію про іраномовність скіфів. Каже: є дані, що різні скіфські племена говорили різними мовами, зокрема і давньогрецькою. Історики дискутують і навколо релігійних поглядів кочівників, розказує Гасанов.
«За Геродотом, всі скіфи поклонялись 7 богам. Сучасні дослідники проводять аналогії із семибожжям у осетин, таким чином доводячи іраномовність скіфів. Але Геродот додає, що плем’я царських скіфів приносило жертви іще 8-му божеству, аналогові грецького Посейдона. Скіфське суспільство, я вважаю, було полікультурним, полілінгвістичним, полірелігійним, і зосереджуватись тільки на вивченні скіфів іранського походження – методологічна помилка. У подальшому, я думаю, нам, дослідникам України та Азербайджану, треба більше уваги приділяти вивченню скіфів», – зазначає азербайджанський історик.
Красу скіфського золота розглядають під мікроскопом
Українські дослідники у спілкуванні з азербайджанськими колегами звертають увагу саме на матеріальну спадщину скіфських племен. Знахідки зі скіфських поховань, зокрема, відома скіфська пектораль, стали візитівками України. Останні розкопки скіфських курганів півдня України свідчать, що давня цивілізація володіла неперевершеними технологіями, каже історик, завідувач відділу скіфо-сарматської археології Інституту археології Національної академії наук України Сергій Скорий.
«Свого часу у районі Феодосії, під час досліджень некрополя, була знайдена сережка. Там зображена богиня Ніка на колісниці. Ні у 19-му столітті, ні 20-му столітті, ні досі ніхто з ювелірів не зумів зробити таку ж річ. Ще один приклад – зображення на знайдених на півдні Херсонської області золотих скіфських бляшках можна розгледіти тільки під мікроскопом! Тобто ювеліри того часу володіли секретами, які були втрачені, тому ми й кажемо, що це реальні шедеври», – розказав український історик.
На обліку – 14 тисяч курганів
У Дніпропетровській області, особливо на її півдні, зосереджена основна частина захоронень скіфської аристократії – вождів та царів, кажуть дослідники. Чимало з них наразі ще не досліджені, зокрема, 18-метрова Нечаєва могила неподалік Нікополя, яку історики вважають дуже перспективною для розкопок.
Водночас українські фахівці-пам’яткоохоронці зазначають: щоб було що вивчати, треба подбати про збереження курганів від розорювання. В останні роки на Дніпропетровщині через безгосподарність місцевої влади були знищені кілька курганів, десятки давніх поховань виявились не взятими на облік.
«Усі кургани на полях, усі поля розорані. Отже, необхідно захистити ці об’єкти. Програма визначення меж пам’яток дуже важлива. Чому? Бо маючи об’єкт на державному обліку, ми маємо тільки його адресу. Але де ця пам’ятка, які її координати, ми до недавнього часу не знали. Тільки 2012 року ми нарешті вписали всі пам’ятки в сітку координат. Завдяки цій роботі у нас на обліку тепер 14 тисяч пам’яток археології – курганів, які чекають на своє облаштування», – зазначає директор обласного центру охорони історико-культурної спадщини Лідія Голубчик.
Українські й азербайджанські скіфологи домовились про співпрацю. Наступний науковий форум планують провести у Баку.
«Не треба шукати в дрібницях відмінності між нами, треба шукати спільне. Для нас цей проект є елементом великої програми, взаємодія з Азербайджаном – один з ключових напрямків», – сказав голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод.
А у Дніпропетровську гості мали можливість оглянути виставку золотих скіфських речей, яку цими днями вперше показують загалові.
Скіфи – великий давній народ, чия історія не одне десятиліття цікавить дослідників. За даними науковців, скіфські племена жили у VII–III століттях до н. е. на землях Великого євразійського степу, тобто теперішньої України та Середньої Азії. Історики кажуть: кочівники не називали своєю батьківщиною жодну з територій, але завдяки їм такі держави, як Україна й Азербайджан, мають спільну скіфську спадщину.
Українські історики-скіфологи і наукові видання про скіфські кургани Дніпропетровщини, які вийшли друком останнім часом, Дніпропетровськ, 19 березня 2013 року
Зараз історики з обох країн досліджують матеріальну і духовної культуру скіфів, соціальний устрій їхнього суспільства та світогляду. І українські, і азербайджанські вчені погоджуються: в скіфології накопичилось чимало міфів, які потрібно розвінчати.
Скіфи – не тільки іраномовні племена?
Азербайджанський скіфолог, доктор історичних наук Заур Гасанов у своїх дослідженнях намагається спростувати поширену у науці теорію про іраномовність скіфів. Каже: є дані, що різні скіфські племена говорили різними мовами, зокрема і давньогрецькою. Історики дискутують і навколо релігійних поглядів кочівників, розказує Гасанов.
«За Геродотом, всі скіфи поклонялись 7 богам. Сучасні дослідники проводять аналогії із семибожжям у осетин, таким чином доводячи іраномовність скіфів. Але Геродот додає, що плем’я царських скіфів приносило жертви іще 8-му божеству, аналогові грецького Посейдона. Скіфське суспільство, я вважаю, було полікультурним, полілінгвістичним, полірелігійним, і зосереджуватись тільки на вивченні скіфів іранського походження – методологічна помилка. У подальшому, я думаю, нам, дослідникам України та Азербайджану, треба більше уваги приділяти вивченню скіфів», – зазначає азербайджанський історик.
Красу скіфського золота розглядають під мікроскопом
Українські дослідники у спілкуванні з азербайджанськими колегами звертають увагу саме на матеріальну спадщину скіфських племен. Знахідки зі скіфських поховань, зокрема, відома скіфська пектораль, стали візитівками України. Останні розкопки скіфських курганів півдня України свідчать, що давня цивілізація володіла неперевершеними технологіями, каже історик, завідувач відділу скіфо-сарматської археології Інституту археології Національної академії наук України Сергій Скорий.
«Свого часу у районі Феодосії, під час досліджень некрополя, була знайдена сережка. Там зображена богиня Ніка на колісниці. Ні у 19-му столітті, ні 20-му столітті, ні досі ніхто з ювелірів не зумів зробити таку ж річ. Ще один приклад – зображення на знайдених на півдні Херсонської області золотих скіфських бляшках можна розгледіти тільки під мікроскопом! Тобто ювеліри того часу володіли секретами, які були втрачені, тому ми й кажемо, що це реальні шедеври», – розказав український історик.
На обліку – 14 тисяч курганів
У Дніпропетровській області, особливо на її півдні, зосереджена основна частина захоронень скіфської аристократії – вождів та царів, кажуть дослідники. Чимало з них наразі ще не досліджені, зокрема, 18-метрова Нечаєва могила неподалік Нікополя, яку історики вважають дуже перспективною для розкопок.
Водночас українські фахівці-пам’яткоохоронці зазначають: щоб було що вивчати, треба подбати про збереження курганів від розорювання. В останні роки на Дніпропетровщині через безгосподарність місцевої влади були знищені кілька курганів, десятки давніх поховань виявились не взятими на облік.
«Усі кургани на полях, усі поля розорані. Отже, необхідно захистити ці об’єкти. Програма визначення меж пам’яток дуже важлива. Чому? Бо маючи об’єкт на державному обліку, ми маємо тільки його адресу. Але де ця пам’ятка, які її координати, ми до недавнього часу не знали. Тільки 2012 року ми нарешті вписали всі пам’ятки в сітку координат. Завдяки цій роботі у нас на обліку тепер 14 тисяч пам’яток археології – курганів, які чекають на своє облаштування», – зазначає директор обласного центру охорони історико-культурної спадщини Лідія Голубчик.
Українські й азербайджанські скіфологи домовились про співпрацю. Наступний науковий форум планують провести у Баку.
«Не треба шукати в дрібницях відмінності між нами, треба шукати спільне. Для нас цей проект є елементом великої програми, взаємодія з Азербайджаном – один з ключових напрямків», – сказав голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод.
А у Дніпропетровську гості мали можливість оглянути виставку золотих скіфських речей, яку цими днями вперше показують загалові.