Будапешт – Попри скептицизм угорців щодо вивчення іноземних мов, українську мову і культуру в південноугорському регіоні Чонґрад люблять і шанують. І це можна спостерігати не тільки в одній окремо взятій області чи місті Угорщини. Зокрема, 20 років триває співпраця між Інститутом української філології педагогічного університету імені Драгоманова в Києві та україністами Сеґедського університету з Угорщини.
Фахові зв’язки між двома вишами налагоджувала викладачка відділення української мови й літератури на кафедрі славістики Сеґедського університету др. Наталя Шайтош-Запоточна.
«По змозі наші студенти щороку їздять до Києва на мовну практику і поглиблене вивчення української мови й літератури та історії», – повідомила пані Наталя. Вона від 1999 року очолює місцеве самоврядування громади українців Сеґеда.
Згідно з переписом населення, там мешкає близько 200 вихідців з України. Всього ж по Угорщині українцями записали себе майже 7 тисяч осіб.
Крім Сеґеда, українську мову й літературу викладають у будапештському університеті Лоранда Етвеша. Щоправда, кілька років тому за браком студентів закрили відділення україністики в Ніредьгазькому університеті.
Перші кроки
1993 року Юдіт Софілканич першою в Угорщині почала викладати українську мову як іноземну угорським учням у гімназії східноугорського міста Бакталорантгаза. Це був досить ризикований експеримент. Але упродовж 14 років викладання пані Юдіт успішно випустила понад півсотні вихованців, які після восьмирічки 4 роки вчили в гімназії українську мову.
Педагог добре пам’ятає своїх перших випускників. «У нас був випускний іспит. Після нього із чотирнадцяти учнів семеро поступили на український факультет Ніредьгазького педінституту. У них виникла велика зацікавленість і любов до української мови. Ми дуже багато їздили по Україні, були в Києві, у багатьох місцях Закарпаття. Так що діти свідомо обрали цей фах в інституті», – поділилася своїми спостереженнями Юдіт Софілканич.
Втрати і здобутки
Наразі, як повідомила голова Центрального органу самоврядування українців в Угорщині Ярослава Хортяні-Гук, в українських недільних школах Будапешта, Сеґеда, Ніредьгази, Варпалоти та Мішкольця навчається до 60 дітей зі змішаних українсько-угорських родин. Крім закриття українського факультету в Ніредьгазькому університеті (колишній педінститут, - Р.С.) пані Ярославу непокоїть ще одна освітня проблема.
«Для нас було дивно, коли в Угорщині скасували складання іспитів з української мови в рамках курсів мовних шкіл, коли дитина чи студент мали можливість отримати сертифікат-посвідчення про володіння українською мовою на початковому, середньому та вищому рівні. В Угорщині це дуже практикується стосовно інших іноземних мов, адже такий екзамен зараховують як вступний іспит до вищих навчальних закладів», – каже Ярослава Хортяні-Гук.
Тим не менше з досвіду викладацької роботи Наталі Шайтош-Запоточної із Сеґеда, Юдіт Софілканич із Ніредьгази, а також за твердженням пані Ярослави Хортяні з Будапешта, угорці, які вивчали українську мову з дитинства та в університеті, всі працевлаштовані. Саме вони часто є ініциаторами активного розвитку стосунків між громадянами Угорщини та України.
На це звертає увагу і професор Анатолій Висоцький, директор Інституту української філології Національного університету ім. Михайла Драгоманова: «Українсько-угорські зв’язки на рівні людей є найкращими. Які б проекти не створювали держави, політики, дипломати, якщо працюють конкретні люди, й особливо люди молоді, перспективні, то ця співпраця постійно буде тривати».
Фахові зв’язки між двома вишами налагоджувала викладачка відділення української мови й літератури на кафедрі славістики Сеґедського університету др. Наталя Шайтош-Запоточна.
«По змозі наші студенти щороку їздять до Києва на мовну практику і поглиблене вивчення української мови й літератури та історії», – повідомила пані Наталя. Вона від 1999 року очолює місцеве самоврядування громади українців Сеґеда.
Згідно з переписом населення, там мешкає близько 200 вихідців з України. Всього ж по Угорщині українцями записали себе майже 7 тисяч осіб.
Крім Сеґеда, українську мову й літературу викладають у будапештському університеті Лоранда Етвеша. Щоправда, кілька років тому за браком студентів закрили відділення україністики в Ніредьгазькому університеті.
Перші кроки
1993 року Юдіт Софілканич першою в Угорщині почала викладати українську мову як іноземну угорським учням у гімназії східноугорського міста Бакталорантгаза. Це був досить ризикований експеримент. Але упродовж 14 років викладання пані Юдіт успішно випустила понад півсотні вихованців, які після восьмирічки 4 роки вчили в гімназії українську мову.
Педагог добре пам’ятає своїх перших випускників. «У нас був випускний іспит. Після нього із чотирнадцяти учнів семеро поступили на український факультет Ніредьгазького педінституту. У них виникла велика зацікавленість і любов до української мови. Ми дуже багато їздили по Україні, були в Києві, у багатьох місцях Закарпаття. Так що діти свідомо обрали цей фах в інституті», – поділилася своїми спостереженнями Юдіт Софілканич.
Втрати і здобутки
Наразі, як повідомила голова Центрального органу самоврядування українців в Угорщині Ярослава Хортяні-Гук, в українських недільних школах Будапешта, Сеґеда, Ніредьгази, Варпалоти та Мішкольця навчається до 60 дітей зі змішаних українсько-угорських родин. Крім закриття українського факультету в Ніредьгазькому університеті (колишній педінститут, - Р.С.) пані Ярославу непокоїть ще одна освітня проблема.
«Для нас було дивно, коли в Угорщині скасували складання іспитів з української мови в рамках курсів мовних шкіл, коли дитина чи студент мали можливість отримати сертифікат-посвідчення про володіння українською мовою на початковому, середньому та вищому рівні. В Угорщині це дуже практикується стосовно інших іноземних мов, адже такий екзамен зараховують як вступний іспит до вищих навчальних закладів», – каже Ярослава Хортяні-Гук.
Тим не менше з досвіду викладацької роботи Наталі Шайтош-Запоточної із Сеґеда, Юдіт Софілканич із Ніредьгази, а також за твердженням пані Ярослави Хортяні з Будапешта, угорці, які вивчали українську мову з дитинства та в університеті, всі працевлаштовані. Саме вони часто є ініциаторами активного розвитку стосунків між громадянами Угорщини та України.
На це звертає увагу і професор Анатолій Висоцький, директор Інституту української філології Національного університету ім. Михайла Драгоманова: «Українсько-угорські зв’язки на рівні людей є найкращими. Які б проекти не створювали держави, політики, дипломати, якщо працюють конкретні люди, й особливо люди молоді, перспективні, то ця співпраця постійно буде тривати».