Київ – «Південний потік» Росії не потрібен. На відміну від «Північного потоку», «Південний» не уникне держав, які можуть поводитися, як Україна, використовуючи свій транзитний статус. Про це заявив голова комітету Держдуми з енергетики, член фракції «Справедлива Росія» Іван Грачов. Українські експерти не виключають, що такі заяви пов’язані з намірами Росії почати новий етап «газової» гри з Києвом.
Голова комітету Держдуми з енергетики, член фракції «Справедлива Росія» Іван Грачов переконує, що для його держави будівництво «Південного потоку» невигідне. Одна справа «Північний потік», що з’єднує Росію з Німеччиною – ключовим покупцем російського блакитного палива. Інша – «Південний». Як каже член фракції партії, що є «системною» опозицією у Держдумі, ця труба зрештою проходитиме через Болгарію або Румунію. А вони є біднішими, ніж Україна і тому, мовляв, намагатимуться одержати завдяки транзиту додаткові гроші.
Натомість керівник «Газпрому» Олексій Міллер запевняв на цьогорічному зібранні учасників Європейського ділового конгресу, що обидва потоки позбавлять Європу «небезпечної залежності від політики транзиту російського газу через Україну, яка вже двічі блокувала поставки».
Як вважає більшість аналітиків (як у Росії, так і в Україні) – спорудження обох потоків в обхід України – радше політичний проект, ніж економічний. І Президент Володимир Путін ні за що не відступить тут від своїх намірів. І головне не стільки у намаганні уникнути транзитної залежності від України, скільки у намірі отримати додатковий політичний важіль впливу на офіційний Київ.
«Українське керівництво торгується з Росією»
Зрештою, дослухатися до думки східного сусіда ніколи не пізно, запевнив в ексклюзивному коментарі Радіо Свобода політолог, колишній депутат Держдуми від партії «Єдина Росія» Сергій Марков. Одна річ – вступити до Митного союзу і створити газотранспортний консорціум із наданням «Газпрому» контрольного пакету акцій, інша річ – нинішній безперспективний торг із Росією.
«Українське керівництво торгується з Росією тоді, коли те, що Росія навіть пропонує, стає невигідним самій Росії. І Росія змушена робити свої умови суворішими», – констатує Сергій Марков.
Тим часом український експерт з енергетичних питань Михайло Гончар зауважує, що проект «Південного потоку» є дуже витратним для Росії – і з точки зору надмірної інвестиційної складової, і з точки зору його завантаження у майбутньому (Європа скорочує споживання російського газу).
Водночас ані «Північний», ані «Південний» потоки не мають підземних сховищ блакитного палива. Тому заява голови комітету Держдуми з енергетики Івана Грачова не є випадковістю, вважає Михайло Гончар. Можливо, це певний елемент гри з боку Росії. Не виключено, що офіційному Києві невдовзі запропонують такий варіант: «Ми відмовляємося від «Південного потоку», а ви погоджуєтеся на злиття активів «Нафтогазу» і «Газпрому» або даєте добро на створення консорціуму з управління українською ГТС».
«Для них байдуже – куди, звідки, вздовж чи поперек Чорного моря будувати»
З іншого боку, зазначає Михайло Гончар, не варто забувати, що у втіленні таких проектів, як «Південний потік», зацікавлено чимало бізнес-кіл, які наживаються на «освоєнні коштів».
«Не стільки сам «Газпром» є промоутером «Південного потоку», скільки низка і російських, і зарубіжних компаній, що традиційно сприяють «Газпрому» в реалізації його мега-проектів. Вони зацікавлені в тому, щоб елементарно з’їсти бюджет проекту. Для них байдуже – куди, звідки, вздовж чи поперек Чорного моря будуватиме Росія цей проект», – зазначає Михайло Гончар.
Справа із «Північним потоком» просувається активніше – минулого місяця завершили будівництво другої його нитки. Запустити її обіцяють у жовтні цього року. Ця труба з’єднує Росію і Німеччину через Балтійське море. Після запуску обох ниток потужність «Північного» складе 55 мільярдів кубометрів газу на рік.
«Південний потік» поки що існує лише як проект – споруджувати його планують з наступного року і збираються ввести в експлуатацію за три роки.
Морська ділянка цієї труби має пройти по дну Чорного моря від російського узбережжя до узбережжя Болгарії. Як основний зараз розглядають маршрут
до європейських споживачів газу через Росію, Туреччину та Болгарію.
Потужність «Південного потоку» має бути більшою, ніж «Північного» –
63 мільярди кубометрів газу на рік. Оціночна вартість проекту – понад вісім мільярдів євро.
Голова комітету Держдуми з енергетики, член фракції «Справедлива Росія» Іван Грачов переконує, що для його держави будівництво «Південного потоку» невигідне. Одна справа «Північний потік», що з’єднує Росію з Німеччиною – ключовим покупцем російського блакитного палива. Інша – «Південний». Як каже член фракції партії, що є «системною» опозицією у Держдумі, ця труба зрештою проходитиме через Болгарію або Румунію. А вони є біднішими, ніж Україна і тому, мовляв, намагатимуться одержати завдяки транзиту додаткові гроші.
Натомість керівник «Газпрому» Олексій Міллер запевняв на цьогорічному зібранні учасників Європейського ділового конгресу, що обидва потоки позбавлять Європу «небезпечної залежності від політики транзиту російського газу через Україну, яка вже двічі блокувала поставки».
Як вважає більшість аналітиків (як у Росії, так і в Україні) – спорудження обох потоків в обхід України – радше політичний проект, ніж економічний. І Президент Володимир Путін ні за що не відступить тут від своїх намірів. І головне не стільки у намаганні уникнути транзитної залежності від України, скільки у намірі отримати додатковий політичний важіль впливу на офіційний Київ.
«Українське керівництво торгується з Росією»
Зрештою, дослухатися до думки східного сусіда ніколи не пізно, запевнив в ексклюзивному коментарі Радіо Свобода політолог, колишній депутат Держдуми від партії «Єдина Росія» Сергій Марков. Одна річ – вступити до Митного союзу і створити газотранспортний консорціум із наданням «Газпрому» контрольного пакету акцій, інша річ – нинішній безперспективний торг із Росією.
Українське керівництво торгується з Росією тоді, коли те, що Росія навіть пропонує, стає невигідним самій Росії. І Росія змушена робити свої умови суворішимиСергій Марков
Тим часом український експерт з енергетичних питань Михайло Гончар зауважує, що проект «Південного потоку» є дуже витратним для Росії – і з точки зору надмірної інвестиційної складової, і з точки зору його завантаження у майбутньому (Європа скорочує споживання російського газу).
Водночас ані «Північний», ані «Південний» потоки не мають підземних сховищ блакитного палива. Тому заява голови комітету Держдуми з енергетики Івана Грачова не є випадковістю, вважає Михайло Гончар. Можливо, це певний елемент гри з боку Росії. Не виключено, що офіційному Києві невдовзі запропонують такий варіант: «Ми відмовляємося від «Південного потоку», а ви погоджуєтеся на злиття активів «Нафтогазу» і «Газпрому» або даєте добро на створення консорціуму з управління українською ГТС».
«Для них байдуже – куди, звідки, вздовж чи поперек Чорного моря будувати»
З іншого боку, зазначає Михайло Гончар, не варто забувати, що у втіленні таких проектів, як «Південний потік», зацікавлено чимало бізнес-кіл, які наживаються на «освоєнні коштів».
Не стільки сам «Газпром» є промоутером «Південного потоку», скільки низка і російських, і зарубіжних компаній, що традиційно сприяють «Газпрому» в реалізації його мега-проектівМихайло Гончар
Справа із «Північним потоком» просувається активніше – минулого місяця завершили будівництво другої його нитки. Запустити її обіцяють у жовтні цього року. Ця труба з’єднує Росію і Німеччину через Балтійське море. Після запуску обох ниток потужність «Північного» складе 55 мільярдів кубометрів газу на рік.
«Південний потік» поки що існує лише як проект – споруджувати його планують з наступного року і збираються ввести в експлуатацію за три роки.
Морська ділянка цієї труби має пройти по дну Чорного моря від російського узбережжя до узбережжя Болгарії. Як основний зараз розглядають маршрут
до європейських споживачів газу через Росію, Туреччину та Болгарію.
Потужність «Південного потоку» має бути більшою, ніж «Північного» –
63 мільярди кубометрів газу на рік. Оціночна вартість проекту – понад вісім мільярдів євро.