Київ – Незабаром половина українців підключиться до інтернету. І це не межа, заявляє відомий естонський експерт з інтернет-технологій Ліннар Віік. Інтернет-гуру поділився з Радіо Свобода своїм баченням перспектив розвитку мережі в Україні.
– Чи може інтернет бути основою для збереження демократичної системи?
– Свобода доступу до інтернету та вільне самовираження у глобальній мережі – неодмінна частина будь-якої сучасної демократичної системи. Я переконаний, що те, як уряди деяких країна намагаються цензурувати і блокувати он-лайн активність, показує дві речі. По-перше, вони усвідомлюють важливість того, що відбувається в інтернеті. А по-друге, вони не розуміють, що відбувається у суспільстві.
Влада не повинна блокувати інтернет-активність, а навпаки, прислухатись до «голосу мережі» і діяти разом з людьми.
– Часто кажуть, що користувачі мережі всю власну агресію висловлюють в інтернеті. І на цьому їхня активність закінчується. Коли он-лайн протест виходить на вулиці?
– Для інтернет-генерації, людей молодшого віку, життя в «реальному світі» і в он-лайн середовищі – це одне і те саме. Тому вони часто дивуються, що уряд не читає їхніх слів у мережі.
Молодим людям дуже складно пояснити, навіщо виходити на вулицю, щоб вимагати чогось. Вони відповідають: «Але ж я вже все сказав в інтернеті!»
Якщо влада справді хоче служити людям, їй варто прислухатись до того, що відбувається в мережі. Там між собою спілкуються не комп’ютери, а люди, громадяни.
Відбуваються смішні речі. Якісь заклики збирають мільйон підписів в інтернеті, а влада взагалі не реагує. І лише коли 10 тисяч людей виходить на вулицю, лише тоді вони починають рухатись. Насправді не має бути різниці. 10 тисяч он-лайн підписів – це те ж саме, що і 10 тисяч людей на вулиці.
– Яким є зв’язок між використанням інтернету і суспільною активністю? Як часто люди в Естонії використовують інтернет-комунцікації для вирішення громадських проблем?
– Соціальна активність користувачів мережі значною мірою залежить від їхньої належності до вікових груп. Старші люди – це більше «користувачі сервісу». Вони, зазвичай, не є активними діячами «он-лайн демократії».
Молодші ж люди надзвичайно активні. Вони дуже обізнані і у громадських подіях, і у діяльності влади, і також у глобальних процесах. Молодь цікавиться не лише місцевою політикою, а також європейською та глобальною політикою. Вони активно підписуються під он-лайн петиціями, реєструються у соціальних ініціативах, присвячених вирішенню проблем громадськості. І, що найважливіше, це часто виходить за межі інтернету в реальне життя.
– Інтернет-технології розвиваються в Україні з досить високою інтенсивністю, хоча до рівня Естонії все ще далеко (Естонія відома як країна з одним з найвищих у світі рівнів інтернетизації населення – ред.). Якими є Ваші прогнози щодо розвитку і розширення української інтернет-аудиторії?
– Я вважаю, для України, яка вже має 32% населення у мережі, досягнення показника у 50% займе зовсім мало часу. Варто просто розвивати ті технології, які сприятимуть досягненню цього показника й стежити за тим, які саме сервіси використовує аудиторія.
Інформаційна система у будь-якій країні розвивається, включаючи чотири фактори.
По-перше, це доступ, тобто розвиток інфраструктури, операторів, що надають інтернет-послуги. Я думаю, що для України у досягненні максимального покриття оптимальним є розвиток широкосмугового мобільного інтернету. У великих містах допустимим є розвиток дротових мереж, але загалом саме безпровідні технології можуть забезпечити достатній рівень доступу.
Друга частина – це технологічна база, що використовується. Зараз це значно меншою мірою персональні комп’ютери. Значно більшого поширення набувають ноутбуки, планшети та смартфони. Саме за мобільними пристроями, на мою думку, і буде майбутнє. Перш за все це телефони та планшетні пристрої.
Третьою складовою є сервіси, які надають інформаційні послуги. Ринок інформаційних сервісів є дуже багатим. Тому молоді люди та люди старшого покоління, маючи абсолютно різні уявлення про використання інтернету, іноді фактично навіть не «зустрічатимуться» у мережі. Але це не так важливо – важливо, що вони під'єднані до мережі.
Мас-медіа можуть залучати все більше людей до глобального спілкування і вчити їх, як правильно використовувати ці технології.
Дуже важливо для стратегічного розвитку, щоб кожна школа була в мережі. Це забезпечить наступним поколінням 100% інтернет-знань.
Таким є сценарій, який вводить країну за країною в «он-лайн».
– Чи може інтернет бути основою для збереження демократичної системи?
Влада повинна прислухатись до «голосу мережі»
– Свобода доступу до інтернету та вільне самовираження у глобальній мережі – неодмінна частина будь-якої сучасної демократичної системи. Я переконаний, що те, як уряди деяких країна намагаються цензурувати і блокувати он-лайн активність, показує дві речі. По-перше, вони усвідомлюють важливість того, що відбувається в інтернеті. А по-друге, вони не розуміють, що відбувається у суспільстві.
Влада не повинна блокувати інтернет-активність, а навпаки, прислухатись до «голосу мережі» і діяти разом з людьми.
– Часто кажуть, що користувачі мережі всю власну агресію висловлюють в інтернеті. І на цьому їхня активність закінчується. Коли он-лайн протест виходить на вулиці?
10 тисяч он-лайн підписів – це те ж саме, що і 10 тисяч людей на вулиці
– Для інтернет-генерації, людей молодшого віку, життя в «реальному світі» і в он-лайн середовищі – це одне і те саме. Тому вони часто дивуються, що уряд не читає їхніх слів у мережі.
Молодим людям дуже складно пояснити, навіщо виходити на вулицю, щоб вимагати чогось. Вони відповідають: «Але ж я вже все сказав в інтернеті!»
Якщо влада справді хоче служити людям, їй варто прислухатись до того, що відбувається в мережі. Там між собою спілкуються не комп’ютери, а люди, громадяни.
Відбуваються смішні речі. Якісь заклики збирають мільйон підписів в інтернеті, а влада взагалі не реагує. І лише коли 10 тисяч людей виходить на вулицю, лише тоді вони починають рухатись. Насправді не має бути різниці. 10 тисяч он-лайн підписів – це те ж саме, що і 10 тисяч людей на вулиці.
– Яким є зв’язок між використанням інтернету і суспільною активністю? Як часто люди в Естонії використовують інтернет-комунцікації для вирішення громадських проблем?
– Соціальна активність користувачів мережі значною мірою залежить від їхньої належності до вікових груп. Старші люди – це більше «користувачі сервісу». Вони, зазвичай, не є активними діячами «он-лайн демократії».
Молодші ж люди надзвичайно активні. Вони дуже обізнані і у громадських подіях, і у діяльності влади, і також у глобальних процесах. Молодь цікавиться не лише місцевою політикою, а також європейською та глобальною політикою. Вони активно підписуються під он-лайн петиціями, реєструються у соціальних ініціативах, присвячених вирішенню проблем громадськості. І, що найважливіше, це часто виходить за межі інтернету в реальне життя.
– Інтернет-технології розвиваються в Україні з досить високою інтенсивністю, хоча до рівня Естонії все ще далеко (Естонія відома як країна з одним з найвищих у світі рівнів інтернетизації населення – ред.). Якими є Ваші прогнози щодо розвитку і розширення української інтернет-аудиторії?
Молоді люди та люди старшого покоління іноді фактично навіть не «зустрічатимуться» у мережі
– Я вважаю, для України, яка вже має 32% населення у мережі, досягнення показника у 50% займе зовсім мало часу. Варто просто розвивати ті технології, які сприятимуть досягненню цього показника й стежити за тим, які саме сервіси використовує аудиторія.
Інформаційна система у будь-якій країні розвивається, включаючи чотири фактори.
По-перше, це доступ, тобто розвиток інфраструктури, операторів, що надають інтернет-послуги. Я думаю, що для України у досягненні максимального покриття оптимальним є розвиток широкосмугового мобільного інтернету. У великих містах допустимим є розвиток дротових мереж, але загалом саме безпровідні технології можуть забезпечити достатній рівень доступу.
Друга частина – це технологічна база, що використовується. Зараз це значно меншою мірою персональні комп’ютери. Значно більшого поширення набувають ноутбуки, планшети та смартфони. Саме за мобільними пристроями, на мою думку, і буде майбутнє. Перш за все це телефони та планшетні пристрої.
Третьою складовою є сервіси, які надають інформаційні послуги. Ринок інформаційних сервісів є дуже багатим. Тому молоді люди та люди старшого покоління, маючи абсолютно різні уявлення про використання інтернету, іноді фактично навіть не «зустрічатимуться» у мережі. Але це не так важливо – важливо, що вони під'єднані до мережі.
Мас-медіа можуть залучати все більше людей до глобального спілкування і вчити їх, як правильно використовувати ці технології.
Дуже важливо для стратегічного розвитку, щоб кожна школа була в мережі. Це забезпечить наступним поколінням 100% інтернет-знань.
Таким є сценарій, який вводить країну за країною в «он-лайн».