Нью-Йорк – У Сполучених Штатах громадський рух «Окупуймо Волл-стріт», що охоплює дедалі більшу кількість міст, докотився до Аляски і знайшов там прихильників у місті Фейрбенкс. На запитання репортерів, чого саме домагаються активісти руху «Окупуймо Волл-стріт», чіткої відповіді немає на Алясці, як, зрештою, і в інших штатах.
Активісти руху на Алясці – це здебільшого студенти місцевого університету і пенсіонери, колишні учасники студентських виступів проти війни у В'єтнамі.
Вони не висунули поки що ані лідерів, ані конкретних вимог, але кажуть, що їм не до душі капіталістична демократія і все, що пов'язане з нею. Мимоволі згадується крилатий жарт знаменитого комедійного кіноактора Граучо Маркса, «Whatever it is I'm against it!» – «Що б то не було, я – проти!».
Одна з активістів, Бетті Х'юз, шістдесятирічна пенсіонерка, даючи інтерв'ю репортерові Національного громадського радіо, сказала зокрема: «Я не мала нагоди брати участь у демонстраціях 60-х років. У порівнянні з усіма тими, хто нині мітингує в інших штатах, у Фейрбенксі на Алясці, нас мало. Одначе, я вважаю, що тепер ми маємо слушну нагоду виступити зі справжньою заявою».
У центрі протесту – намети у центрі міста
Пані Х'юз мала на увазі протест проти вимоги мера міста Фейрбенкс забрати намети й загасити пічки-буржуйки на території міського парку Пам'яті ветеранів війни.
На Алясці нині в розпалі зима. Морози нижче 40 градусів за Цельсієм, до того ж – із пронизливим вітром. Але пані Х'юз запевняє, що вона достатньо тепло одягнена, сидить тут уже місяць і далі сидітиме.
Її колега, студент Ітан Сенсейбо, каже, звертаючись до мера: «Ви позбавляєте нас змоги мирно збиратися, ми вважаємо, що це суперечить Корнституції».
Сенсейбо посилається на свободу слова й зібрань, гарантовану Першою поправкою до американської Конституції.
Але мер міста Люк Гопкінс стверджує, що тут ідеться не про свободу зібрань, а про заборону стояти кемпінгом у центрі міста. Він посилається на судову постанову.
Гопкінс каже, що він не проти демонстрацій і навіть співчуває рухові «Окупуймо Аляску», але закон є закон.
Активісти руху на Алясці – це здебільшого студенти місцевого університету і пенсіонери, колишні учасники студентських виступів проти війни у В'єтнамі.
Вони не висунули поки що ані лідерів, ані конкретних вимог, але кажуть, що їм не до душі капіталістична демократія і все, що пов'язане з нею. Мимоволі згадується крилатий жарт знаменитого комедійного кіноактора Граучо Маркса, «Whatever it is I'm against it!» – «Що б то не було, я – проти!».
Одна з активістів, Бетті Х'юз, шістдесятирічна пенсіонерка, даючи інтерв'ю репортерові Національного громадського радіо, сказала зокрема: «Я не мала нагоди брати участь у демонстраціях 60-х років. У порівнянні з усіма тими, хто нині мітингує в інших штатах, у Фейрбенксі на Алясці, нас мало. Одначе, я вважаю, що тепер ми маємо слушну нагоду виступити зі справжньою заявою».
У центрі протесту – намети у центрі міста
Пані Х'юз мала на увазі протест проти вимоги мера міста Фейрбенкс забрати намети й загасити пічки-буржуйки на території міського парку Пам'яті ветеранів війни.
На Алясці нині в розпалі зима. Морози нижче 40 градусів за Цельсієм, до того ж – із пронизливим вітром. Але пані Х'юз запевняє, що вона достатньо тепло одягнена, сидить тут уже місяць і далі сидітиме.
Її колега, студент Ітан Сенсейбо, каже, звертаючись до мера: «Ви позбавляєте нас змоги мирно збиратися, ми вважаємо, що це суперечить Корнституції».
Сенсейбо посилається на свободу слова й зібрань, гарантовану Першою поправкою до американської Конституції.
Але мер міста Люк Гопкінс стверджує, що тут ідеться не про свободу зібрань, а про заборону стояти кемпінгом у центрі міста. Він посилається на судову постанову.
Гопкінс каже, що він не проти демонстрацій і навіть співчуває рухові «Окупуймо Аляску», але закон є закон.