Прага – У грудні, в 20 річницю розпаду Радянського Союзу, Росія, за участю кількох своїх партнерів, ймовірно, проголосить створення Євразійського союзу. Такі плани російський прем’єр Володимир Путін пояснював докладніше на зустрічі із закордонними експертами, членами Валдайського клубу, яка відбулася у п’ятницю ввечері у Росії. Про це Радіо Свобода розповів один із учасників цього форуму експертів із російських питань, німецький політолог Александр Рар.
– Ідея «Євразійського союзу» в очах самого Путіна – це щось феноменальне. Він уявляє це як новий зовнішньополітичний план для країни. «Євразійський союз», новий інтеграційний простір на території колишнього Радянського Союзу, без України створити буде дуже важко. Той факт, що Білорусь, Казахстан і Росія, не виключено, підпишуть певний договір про створення «Євразійського союзу» у ті дні, коли розпався Радянський Союз, це для багатьох стало сенсацією. Це було досить несподівано.
– Чи Путін наводив деталі?
– Так, будуть комісари на чолі «Євразійського союзу». Не буде президента, не буде спільного парламенту, але все йде до того, що Євразійський союз замінить недієздатне СНД і це буде щось на кшталт нового об’єднання між Заходом і Китаєм, так Росія на це сьогодні дивиться.
– Один угорський учасник зустрічі прямо запитав Путіна, чи можна взагалі розбудувати «Євразійський союз» без України. Путін на це докладно відповідав, що від України не все залежить, але в майбутньому її треба залучати. Він навів цифри, з погляду російський експертів, що після входження України до Митного союзу і згодом до «Євразійського союзу», вона зможе заробити 10 мільярдів доларів на рік. А якщо не вступить, то їй доведеться 15 мільярдів повертати наступного року Міжнародному валютному фонду, і треба, мовляв, ще подивитися, як це все відбуватиметься.
– Насправді Україна не має повертати гроші МВФ наступного року всі зразу (вона ще й не весь кредит отримала), а щодо можливого виграшу, то Путін, до речі, вже не вперше оприлюднює подібні цифри. Раніше російський лідер казав про 9 мільярдів можливого виграшу для України, але тоді навіть деякі політики з Партії регіонів відповідали, що Росія лукавить, коли намагається заманити Україну у новий союз. Як Ви гадаєте, що в цій ситуації краще робити Україні?
– Хіба ми не бачимо, що все відбувається, немов на базарі. Через одну персону, я маю на увазі Юлію Тимошенко, Україна може не отримати договір про асоціацію з Європейським Союзом. Водночас Україна не хоче йти в «Євразійський союз». Але я думаю, що в українському керівництві є досить впливові сили, які будуть тягнути Україну на схід, бо вони заробляють на дешевому, чи напівдешевому, російському газі. Зрозуміло, що є інша частина еліти, яка хоче все навпаки.
– З огляду на це, чого варто очікувати від грудневого саміту Україна-ЄС?
– Дуже важко передбачити, бо інформація суперечлива. Але я виходжу з того, що Європейський Союз все-таки проковтне оцю пігулку Тимошенко і підпише угоду про асоціацію з Україною, але водночас не ратифікує договір у національних парламентах Євросоюзу.
– У мене, можливо, неординарна думка з цього приводу, але я думаю, що Україна своєю політикою, яку сьогодні критично розглядають з усіх боків, доможеться і одного, й іншого. Вона буде зв’язана з Євросоюзом, щоправда, не знаю, наскільки глибоко, але буде отримувати певні преференції, для неї буде відкриватися європейський ринок і, може, навіть безвізовий режим. Водночас Україна далі буде шукати вихід на євразійський ринок, щоб там заробляти гроші. Однією ногою буде в Західній Європі, іншою – у «Євразійському союзі». Щоправда, сьогодні цю перспективу вважають не реальною з технічної точки зору, може, з моральної, але я думаю, що так все одно буде.
– Ще про неоднозначну репутацію Валдайського клубу, до якого Ви також належите. Дехто прямо називає учасників «підгодованими» Росією чи «агентурою» Кремля. Як змінити таке ставлення, чи Вас такі гострі порівняння не зачіпають?
– Ви торкнулись болючого питання. Мені здається, що це не справедливо. Спочатку, звичайно, його задумували, як пропагандистський інструмент російського уряду, але мені здається, що іноземні гості зараз самі стоять біля керма. Він дедалі більше перетворюється на аналітичний центр. Фінансування Заходу буде приходити, бо люди хочуть зустрічатися з російськими керівниками. Я думаю, що критика, в першу чергу, йде від тих, хто хоче потрапити до Валдайського клубу, але їх не запрошують.
– Чи Путін наводив деталі?
– Так, будуть комісари на чолі «Євразійського союзу». Не буде президента, не буде спільного парламенту, але все йде до того, що Євразійський союз замінить недієздатне СНД і це буде щось на кшталт нового об’єднання між Заходом і Китаєм, так Росія на це сьогодні дивиться.
Учасник Валдайського клубу, німецький політолог Александр Рар
– Чи Путін конкретизував роль України у Євразійському союзі?– Один угорський учасник зустрічі прямо запитав Путіна, чи можна взагалі розбудувати «Євразійський союз» без України. Путін на це докладно відповідав, що від України не все залежить, але в майбутньому її треба залучати. Він навів цифри, з погляду російський експертів, що після входження України до Митного союзу і згодом до «Євразійського союзу», вона зможе заробити 10 мільярдів доларів на рік. А якщо не вступить, то їй доведеться 15 мільярдів повертати наступного року Міжнародному валютному фонду, і треба, мовляв, ще подивитися, як це все відбуватиметься.
– Насправді Україна не має повертати гроші МВФ наступного року всі зразу (вона ще й не весь кредит отримала), а щодо можливого виграшу, то Путін, до речі, вже не вперше оприлюднює подібні цифри. Раніше російський лідер казав про 9 мільярдів можливого виграшу для України, але тоді навіть деякі політики з Партії регіонів відповідали, що Росія лукавить, коли намагається заманити Україну у новий союз. Як Ви гадаєте, що в цій ситуації краще робити Україні?
– Хіба ми не бачимо, що все відбувається, немов на базарі. Через одну персону, я маю на увазі Юлію Тимошенко, Україна може не отримати договір про асоціацію з Європейським Союзом. Водночас Україна не хоче йти в «Євразійський союз». Але я думаю, що в українському керівництві є досить впливові сили, які будуть тягнути Україну на схід, бо вони заробляють на дешевому, чи напівдешевому, російському газі. Зрозуміло, що є інша частина еліти, яка хоче все навпаки.
– З огляду на це, чого варто очікувати від грудневого саміту Україна-ЄС?
– Дуже важко передбачити, бо інформація суперечлива. Але я виходжу з того, що Європейський Союз все-таки проковтне оцю пігулку Тимошенко і підпише угоду про асоціацію з Україною, але водночас не ратифікує договір у національних парламентах Євросоюзу.
Володимир Путін на Валдайському форумі
– Затиснутий між двома Союзами, в один із яких Україну наполегливо кличуть, чи зможе Київ довго бути на роздоріжжі?– У мене, можливо, неординарна думка з цього приводу, але я думаю, що Україна своєю політикою, яку сьогодні критично розглядають з усіх боків, доможеться і одного, й іншого. Вона буде зв’язана з Євросоюзом, щоправда, не знаю, наскільки глибоко, але буде отримувати певні преференції, для неї буде відкриватися європейський ринок і, може, навіть безвізовий режим. Водночас Україна далі буде шукати вихід на євразійський ринок, щоб там заробляти гроші. Однією ногою буде в Західній Європі, іншою – у «Євразійському союзі». Щоправда, сьогодні цю перспективу вважають не реальною з технічної точки зору, може, з моральної, але я думаю, що так все одно буде.
– Ще про неоднозначну репутацію Валдайського клубу, до якого Ви також належите. Дехто прямо називає учасників «підгодованими» Росією чи «агентурою» Кремля. Як змінити таке ставлення, чи Вас такі гострі порівняння не зачіпають?
– Ви торкнулись болючого питання. Мені здається, що це не справедливо. Спочатку, звичайно, його задумували, як пропагандистський інструмент російського уряду, але мені здається, що іноземні гості зараз самі стоять біля керма. Він дедалі більше перетворюється на аналітичний центр. Фінансування Заходу буде приходити, бо люди хочуть зустрічатися з російськими керівниками. Я думаю, що критика, в першу чергу, йде від тих, хто хоче потрапити до Валдайського клубу, але їх не запрошують.