Прага – Після обрання на майбутнього президента Алмазбека Атамбаєва Киргизстан став першою країною Центральної Азії, де відбувся мирний перехід влади. Чи стане цей приклад привабливим, чи загрозливим для решти країн регіону, більшість із яких входять до списку найбільш репресивних режимів світу?
У регіоні, де правлять автократи ще з радянських часів, Киргизстан виглядає єдиним і поки що не дуже переконливим винятком. Після виборів, що відбулися в неділю, до влади приходить колишній прем’єр-міністр тимчасового уряду Алмазбек Атамбаєв, єдиний із 16 кандидатів, який обіцяв не намагатися відновити сильне президентське правління.
Але коли, на думку одних, Киргизстан – надія на демократизацію Центральної Азії, то інші вказують на те, що це – маленька, із п’ятьма мільйонами населення, країна, з сильним поділом між північчю і півднем, де слабка центральна влада може призвести тільки до дестабілізації держави.
У сусідньому Узбекистані про вибори у сусідів повідомлялося дуже мало. І навіть критики режиму президента Іслама Карімова не вбачають у Киргизстані позитивного прикладу.
Соціолог Бахадір Мусаєв говорить, що після міжетнічних сутичок, в яких загинуло близько 500 осіб, переважно киргизьких узбеків, в Узбекистані мало хто повірить у переваги киргизької демократії.
«Якщо взяти до уваги, що там трапилося і скільки життів було втрачено, що це за демократія? Ми бачимо нестримний націоналізм, найбільш примітивний, а нам говорять про паростки демократії. А хто ці лідери, яких називають «будівничими демократії»? Та ніхто, порожнє місце. Ними маніпулюють ті, хто хоче мати цей шматок землі в геополітичних цілях», – зауважує соціолог.
Також і в сусідньому Казахстані місцевий фактично довічний правитель Нурсултан Назарбаєв говорить своїм критикам, що якщо їм не подобаються справи в Казахстані, то вони мають відвідати Киргизстан і порівняти.
Можуть самі обирати своє майбутнє, на відміну від сусідів
Проте Аміржан Косанов, заступник голови Соціально-демократичної партії, говорить, що Киргизстан може стати добрим прикладом для регіону, якщо продемонструє переваги парламентської демократії.
«У будь-якому випадку, молода киргизька демократія склала іспит, – каже він. – Їй ще потрібен час, щоб переоцінити спадок попередніх режимів Акаєва і Бакієва. Будуть ще спроби різних кланів вплинути на політику Киргизстану. Але все це – частини живого процесу. Якщо ситуація в Киргизстані залишиться в межах нинішніх законів, він, звичайно, може стати прикладом для сусідніх країн».
Та, судячи з коментарів, що надходять на інтернет-сторінки центральноазійських редакцій Радіо Свобода, звичайні мешканці регіону захоплюються хоча б тим, що киргизи можуть самі обирати своє майбутнє.
Над матеріалом працювали Марія Щур, Daisy Sindelar, Balzhan Kalakova та Nurmuhammad Kholov
Але коли, на думку одних, Киргизстан – надія на демократизацію Центральної Азії, то інші вказують на те, що це – маленька, із п’ятьма мільйонами населення, країна, з сильним поділом між північчю і півднем, де слабка центральна влада може призвести тільки до дестабілізації держави.
У сусідньому Узбекистані про вибори у сусідів повідомлялося дуже мало. І навіть критики режиму президента Іслама Карімова не вбачають у Киргизстані позитивного прикладу.
Соціолог Бахадір Мусаєв говорить, що після міжетнічних сутичок, в яких загинуло близько 500 осіб, переважно киргизьких узбеків, в Узбекистані мало хто повірить у переваги киргизької демократії.
«Якщо взяти до уваги, що там трапилося і скільки життів було втрачено, що це за демократія? Ми бачимо нестримний націоналізм, найбільш примітивний, а нам говорять про паростки демократії. А хто ці лідери, яких називають «будівничими демократії»? Та ніхто, порожнє місце. Ними маніпулюють ті, хто хоче мати цей шматок землі в геополітичних цілях», – зауважує соціолог.
Також і в сусідньому Казахстані місцевий фактично довічний правитель Нурсултан Назарбаєв говорить своїм критикам, що якщо їм не подобаються справи в Казахстані, то вони мають відвідати Киргизстан і порівняти.
Можуть самі обирати своє майбутнє, на відміну від сусідів
Проте Аміржан Косанов, заступник голови Соціально-демократичної партії, говорить, що Киргизстан може стати добрим прикладом для регіону, якщо продемонструє переваги парламентської демократії.
«У будь-якому випадку, молода киргизька демократія склала іспит, – каже він. – Їй ще потрібен час, щоб переоцінити спадок попередніх режимів Акаєва і Бакієва. Будуть ще спроби різних кланів вплинути на політику Киргизстану. Але все це – частини живого процесу. Якщо ситуація в Киргизстані залишиться в межах нинішніх законів, він, звичайно, може стати прикладом для сусідніх країн».
Та, судячи з коментарів, що надходять на інтернет-сторінки центральноазійських редакцій Радіо Свобода, звичайні мешканці регіону захоплюються хоча б тим, що киргизи можуть самі обирати своє майбутнє.
Над матеріалом працювали Марія Щур, Daisy Sindelar, Balzhan Kalakova та Nurmuhammad Kholov