Угорщина – Офіційний Будапешт закликає Сербію скасувати чинний ще з комуністичних часів закон про колективну відповідальність осіб угорської національності, репресованих наприкінці та після Другої світової війни. Лише у Воєводині на реабілітацію чесного імені та матеріальну компенсацію влади чекають тисячі родин сербських угорців. Подібні нормативні акти також діють по сьогоднішній день у Словаччині та Румунії.
Офіційний Будапешт вітає євроінтеграційні прагнення Сербії і перегляд політики щодо національних меншин. Водночас угорська сторона попереджає сербську владу, що домагатиметься скасування дискримінаційного закону колишньої Югославії повоєнних років, який виправдовує репресивні акції партизан на чолі з Йосипом Броз Тіто проти воєводинських угорців у 1945 році. Тоді жителів угорської національності за найменшою підозрою у співпраці з окупаційним режимом масово кидали до в’язниці, а їхнє майно конфісковувала держава.
«Ми не можемо змиритися з реанімацією того, що слід вважати закритим минулим, особливо, якщо йдеться про зобов’язання Сербії щодо євроінтеграції. Відновлення історичної справедливості стосовно невинних жертв відповідає нашим національним інтересам та цінностям Європи», – зазначив чільний представник МЗС Угорщини Жолт Неймет під час відвідин сербського краю Воєводина, де мешкає майже 300 тисяч етнічних угорців.
Офіційний Будапешт останнім часом активно лобіює інтереси Сербії у Євросоюзі. Це дає підстави угорським політикам сподіватися, що у Белграді врахують позицію Угорщини.
На відміну від Сербії, Румунія вже кілька років є членом Євросоюзу. Тим не менше румунський парламент ще й досі не ухвалив бажаного для Угорщини законодавчого рішення, яке б дозволило реабілітувати понад тисячу політичних в’язнів угорської національності, репресованих комуністичним режимом Ніколае Чаушеску тільки за те, що вони були солідарні з угорською революцією 1956 року. Більшість із них зараз проживає у північній Трансільванії.
«Мене засудили на 25 років таборів»
Батька літньої мешканки адміністративного центру Меркуря-Чук (повіт Гарґіта) Етелки Орбан розстріляли в тюрмі. Сама вона відбула 5-річне ув’язнення як член родини співчуваючого «угорській контрреволюції».
Її старшому братові дали набагато більше. «Мене засудили на 25 років таборів. Я півтора року сидів в одиночній камері підземного льоху. Він був настільки вологим, що на його стінах і стелі виступали краплі води», – розповів Пейтер Орбан, якого протримали у тюрмі 7 років.
А голова повітової спілки нереабілітованих в’язнів Арпад Сіладі зазначає: «Нас засудили незаконно і несправедливо за сфабрикованим звинуваченням. І зараз прокуратура виходить з ініціативою про реабілітацію? Та мені не потрібна така реабілітація».
Якщо у цих людей і зберігаються шанси повернути собі чесне ім’я, то у Словаччині етнічні угорці, котрі постраждали від декрету президента Чехословаччини Едуарда Бенеша, навіть не мають теоретичних. Офіційна Братислава і Прага відмовляються переглядати справу переселених етнічних угорців та судетських німців, не дивлячись на міжнародну критику. І так само вже багато років чекають на офіційне вибачення Польщі та матеріальну компенсацію етнічні українці, силоміць перевезені з рідних домівок у північні райони під час горезвісної операції «Вісла».
«Ми не можемо змиритися з реанімацією того, що слід вважати закритим минулим, особливо, якщо йдеться про зобов’язання Сербії щодо євроінтеграції. Відновлення історичної справедливості стосовно невинних жертв відповідає нашим національним інтересам та цінностям Європи», – зазначив чільний представник МЗС Угорщини Жолт Неймет під час відвідин сербського краю Воєводина, де мешкає майже 300 тисяч етнічних угорців.
Офіційний Будапешт останнім часом активно лобіює інтереси Сербії у Євросоюзі. Це дає підстави угорським політикам сподіватися, що у Белграді врахують позицію Угорщини.
На відміну від Сербії, Румунія вже кілька років є членом Євросоюзу. Тим не менше румунський парламент ще й досі не ухвалив бажаного для Угорщини законодавчого рішення, яке б дозволило реабілітувати понад тисячу політичних в’язнів угорської національності, репресованих комуністичним режимом Ніколае Чаушеску тільки за те, що вони були солідарні з угорською революцією 1956 року. Більшість із них зараз проживає у північній Трансільванії.
«Мене засудили на 25 років таборів»
Батька літньої мешканки адміністративного центру Меркуря-Чук (повіт Гарґіта) Етелки Орбан розстріляли в тюрмі. Сама вона відбула 5-річне ув’язнення як член родини співчуваючого «угорській контрреволюції».
Її старшому братові дали набагато більше. «Мене засудили на 25 років таборів. Я півтора року сидів в одиночній камері підземного льоху. Він був настільки вологим, що на його стінах і стелі виступали краплі води», – розповів Пейтер Орбан, якого протримали у тюрмі 7 років.
А голова повітової спілки нереабілітованих в’язнів Арпад Сіладі зазначає: «Нас засудили незаконно і несправедливо за сфабрикованим звинуваченням. І зараз прокуратура виходить з ініціативою про реабілітацію? Та мені не потрібна така реабілітація».
Якщо у цих людей і зберігаються шанси повернути собі чесне ім’я, то у Словаччині етнічні угорці, котрі постраждали від декрету президента Чехословаччини Едуарда Бенеша, навіть не мають теоретичних. Офіційна Братислава і Прага відмовляються переглядати справу переселених етнічних угорців та судетських німців, не дивлячись на міжнародну критику. І так само вже багато років чекають на офіційне вибачення Польщі та матеріальну компенсацію етнічні українці, силоміць перевезені з рідних домівок у північні райони під час горезвісної операції «Вісла».