Белград – Чимало резервістів у Сербії отримують цими днями виклик Міністерства оборони постати перед його органами у зв’язку з наданням інформації про їхні обов’язки в разі мобілізації. Такі виклики збіглися з напруженою ситуацією на сербсько-косовському кордоні.
Виклики до мобілізаційних органів занепокоїли тих, хто їх отримав. Адже люди пам’ятають дев’яності роки, коли мобілізованих резервістів відразу відправляли в траншеї. Багато з них не повернулися з війни. Нині ж у Сербії з 1 січня цього року військовий обов’язок скасований. В армії служать лише професіонали та обмежена кількість добровольців.
Речник Міністерства оборони Петар Бошкович пояснив, ще немає причин для страху, оскільки не йдеться про мобілізацію. «Резервістів викликають лише для того, щоб оновити дані та поінформувати їх про зміни мобілізаційних планів», – каже Бошкович.
Соня Бісерко, голова Гельсінкської спілки в Сербії, заявила, що до цієї організації звернулися десятки чоловіків, які не хочуть ані чути про військову службу. Вона зазначає: «Ми оприлюднили інформацію про виклики для того, щоб розвіяти страх тих людей, які зверталися до нас. Через ситуацію на півночі Косова створюється атмосфера, яка нагадує воєнну пропаганду. На півночі Косова з’явилися численні напіввійськові групи разом із генералом Божидаром Деличем, який знову став членом Радикальної партії та який відіграв дуже активну роль у 90-і роки».
Слід пояснити, що Радикальна партія збирає крайніх ультранаціоналістів, а згаданий генерал у відставці, нині віце-спікер парламенту Божидар Делич (не плутати з віце-прем’єром Сербії Божидаром Дєличем!) у 1999 році був одним із сербських командувачів у Косові.
Одні проти мобілізації, інші – за
На інтернет-форумах ведуться завзяті дебати у зв’язку з цим питанням. Один учасник, наприклад, пише: «Нехай лише спробують закликати мене… Посилайте на війну своїх партійних друзів та своїх дітей».
Інший відповідає: «Обов’язок – це обов’язок. Адже і в демократичних країнах є військовий резерв і повинність брати участь у ньому. В чому тут проблема? Найбільша честь – служити своїй країні».
Із ним не погоджується третій: «Мій брат мав таку честь і не повернувся. Мільйони повторювали гасла про честь, але більшість із них служила на сторожі в своїх селищах та своїх подвір’ях».
Батьки не радять синам служити в армії
Професор Белградського університету Любиша Раїч пояснює: «Дуже змінилося ставлення серед сільського населення, яке в минулому охоче відправляло своїх синів до армії. Настрій іще більше змінився в містах, оскільки батьки не радять своїм синам служити в армії. Щоправда, я при цьому не можу послатися на жодне емпіричне дослідження. Інший момент у тому, що батьки або старші брати багатьох юнаків воювали в 90-ті роки й повернулися з війни вкрай обурені тим, що відбувалося. Вони впевнені, що ними зловживали. Юнаки в містах не вважають, що армія є важливою для них. На мою думку, такі настрої є лише в клерикально-фашистських та неонацистських колах».
На сайті Міністерства оборони зазначається, що резервістів у Белграді, Новому Саді та містах центральної й східної Сербії викликають із метою надати їм інформацію про мобілізаційні плани та плани навчань.
Та не всі вірять офіційним повідомленням. У сербів є таке прислів’я: «Кого вкусила гадюка, той і ящірки боїться».
Матеріал підготували: Михайло Рамач, Ljudmila Cvetković
Речник Міністерства оборони Петар Бошкович пояснив, ще немає причин для страху, оскільки не йдеться про мобілізацію. «Резервістів викликають лише для того, щоб оновити дані та поінформувати їх про зміни мобілізаційних планів», – каже Бошкович.
Соня Бісерко, голова Гельсінкської спілки в Сербії, заявила, що до цієї організації звернулися десятки чоловіків, які не хочуть ані чути про військову службу. Вона зазначає: «Ми оприлюднили інформацію про виклики для того, щоб розвіяти страх тих людей, які зверталися до нас. Через ситуацію на півночі Косова створюється атмосфера, яка нагадує воєнну пропаганду. На півночі Косова з’явилися численні напіввійськові групи разом із генералом Божидаром Деличем, який знову став членом Радикальної партії та який відіграв дуже активну роль у 90-і роки».
Слід пояснити, що Радикальна партія збирає крайніх ультранаціоналістів, а згаданий генерал у відставці, нині віце-спікер парламенту Божидар Делич (не плутати з віце-прем’єром Сербії Божидаром Дєличем!) у 1999 році був одним із сербських командувачів у Косові.
Одні проти мобілізації, інші – за
На інтернет-форумах ведуться завзяті дебати у зв’язку з цим питанням. Один учасник, наприклад, пише: «Нехай лише спробують закликати мене… Посилайте на війну своїх партійних друзів та своїх дітей».
Інший відповідає: «Обов’язок – це обов’язок. Адже і в демократичних країнах є військовий резерв і повинність брати участь у ньому. В чому тут проблема? Найбільша честь – служити своїй країні».
Із ним не погоджується третій: «Мій брат мав таку честь і не повернувся. Мільйони повторювали гасла про честь, але більшість із них служила на сторожі в своїх селищах та своїх подвір’ях».
Батьки не радять синам служити в армії
Професор Белградського університету Любиша Раїч пояснює: «Дуже змінилося ставлення серед сільського населення, яке в минулому охоче відправляло своїх синів до армії. Настрій іще більше змінився в містах, оскільки батьки не радять своїм синам служити в армії. Щоправда, я при цьому не можу послатися на жодне емпіричне дослідження. Інший момент у тому, що батьки або старші брати багатьох юнаків воювали в 90-ті роки й повернулися з війни вкрай обурені тим, що відбувалося. Вони впевнені, що ними зловживали. Юнаки в містах не вважають, що армія є важливою для них. На мою думку, такі настрої є лише в клерикально-фашистських та неонацистських колах».
На сайті Міністерства оборони зазначається, що резервістів у Белграді, Новому Саді та містах центральної й східної Сербії викликають із метою надати їм інформацію про мобілізаційні плани та плани навчань.
Та не всі вірять офіційним повідомленням. У сербів є таке прислів’я: «Кого вкусила гадюка, той і ящірки боїться».
Матеріал підготували: Михайло Рамач, Ljudmila Cvetković