Київ – Близько чверті населення України перебувають за межею бідності. І найбідніші не пенсіонери, а сім’ї з дітьми. Такими є дані Інституту демографії та соціальних досліджень Національної Академії Наук України. Підрахунки ж ООН песимістичніші. Адже, якщо оцінювати українців за загальноєвропейськими критеріями, то бідних в країні нараховується майже 80%.
Існують різні види бідності: абсолютна і відносна. Критерієм визначення абсолютної бідності є прожитковий мінімум, пояснює директор Інституту соціальних досліджень НАН Олена Макарова. І в Україні людей, які виживають на суму менше прожиткового мінімуму, близько 17%, говорить вона. За відносним критерієм, бідним є чверть населення країни.
«Найбіднішими є багатодітні родини та сім’ї з дітьми до 3 років. Найбільша частка бідних саме серед багатодітних сімей. І з народженням кожної наступної дитини ризик бідності зростає дуже помітно. А там, де більше 4 дітей, там майже 90% бідних», – констатувала науковець.
В Організації Об’єднаних Націй методика визначення бідності інша. Розрахунки ООН базуються на рівні видатків на добу. І в розвинутих країнах бідними вважаються люди, які мають менше ніж 14 доларів у день. В Україні таких людей – майже 80%, пояснює Катерина Рибальченко, менеджер програми розвитку ООН. Якщо ж рахувати кількість бідних за специфічною для східної Європи та центральної Азії цифрою – 5 доларів витрат на день, то відсоток нужденних, звичайно, менший, зауважує вона.
«4 з половиною відсотки українців витрачають менше 5 доларів на день. Якщо ми говоримо про бідність в Україні, то це більше нерівність доступу до певних благ, ресурсів. Одним із проявів відторгнення від економічного життя є недостатній рівень доходів для забезпечення основних потреб. За результатами 2010 року, 26,4% населення країни можна вважати відторгнутими».
Сімейна бідність
За даними Інституту соціологічних досліджень, найбіднішими в Україні є сім’ї з дітьми. Вони становлять 35% бідного населення країни. У киянина Юрія нещодавно народився син. Сім’ї доводиться нелегко, адже витрати зросли, і майже вся зарплата іде на харчі, скаржиться молодий батько.
«Мій оклад за місяць становить 2400 гривень. А дружина не працює, бо в декретній відпустці. Звичайно, нам не вистачає. Адже 1,5 тисячі гривень у місяць іде лише на продукти. На дитину також ідуть великі затрати, гривень 300 щотижня. Якщо порахувати всі витрати, то нам необхідно близько 4000 гривень у місяць. Про відпочинок ми зараз навіть не думаємо. А держава вважає, що моя зарплата в 2400 гривень – це достатньо, щоб не надавати нам допомоги чи субсидії».
У Міністерстві соціальної політики і праці говорять, що держава за нинішніх умов допомагає незабезпеченому населенню максимально. З держбюджету здійснюються виплати сиротам, безробітним, непрацездатним та іншим верствам населення, розповідає спеціаліст департаменту соціального захисту Міністерства праці Галина Шарапова. Важливим аспектом державної політики є допомога сім’ям, зауважує вона.
«Це допомога при народженні, при усиновленні, по вагітності і пологах, до 3 років, на дітей під опікою, допомога одиноким матерям, тимчасова допомога, якщо хтось із батьків не сплачує аліменти, малозабезпеченим сім’ям. Також держава сплачує допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам. Видатки бюджету на виплати цих допомог у 2011 складають 26.3 мільярда гривень. Минулого року ця цифра складала 23,7мільярда».
2010 року в Україні закінчилася програма з подолання бідності, і аналогічного документу на наступні 10 років поки немає.
Розрив між бідними і багатими. А де ж середній клас?
Як свідчать результати опитування, проведеного Центром Разумкова у травні, майже половина українців зараховують себе до нижчого класу.
В Україні все ж є середній клас, хоча, звичайно, менший, ніж у країнах Європи, говорить економіст Олександр Пасхавер. І саме він повинен вивести Україну з економічної кризи. Проблема в тому, що більшість цих людей ховають свої прибутки. Тож, щоб подолати бідність, треба подолати корупцію, вважає експерт.
«Ми всі повинні стати чесними, бо корупція з’їдає нас. Корупція тримає нас на світі, і вона ж робить нас бідними. Вона робить наші ціни високими, вона робить наші статки низькими. Щоб не було бідної країни, треба не брехати, а робити те, що обіцяють. Тобто, робити ліберальні реформи, щоб іноземний капітал до нас ішов і щоб наш місцевий капітал не мав проблем із державою».
Тоді як середня зарплата в Україні складає дві з половиною тисячі гривень, українські мільйонери та мільярдери постійно займають перші місця у світових рейтингах багатіїв. Таке розшарування суспільства, зауважують експерти, сприяє нестабільності, погіршенню економічної ситуації, зростанню протестних настроїв і знищує середній клас, який у провідних демократіях світу є основою економіки.
«Найбіднішими є багатодітні родини та сім’ї з дітьми до 3 років. Найбільша частка бідних саме серед багатодітних сімей. І з народженням кожної наступної дитини ризик бідності зростає дуже помітно. А там, де більше 4 дітей, там майже 90% бідних», – констатувала науковець.
В Організації Об’єднаних Націй методика визначення бідності інша. Розрахунки ООН базуються на рівні видатків на добу. І в розвинутих країнах бідними вважаються люди, які мають менше ніж 14 доларів у день. В Україні таких людей – майже 80%, пояснює Катерина Рибальченко, менеджер програми розвитку ООН. Якщо ж рахувати кількість бідних за специфічною для східної Європи та центральної Азії цифрою – 5 доларів витрат на день, то відсоток нужденних, звичайно, менший, зауважує вона.
«4 з половиною відсотки українців витрачають менше 5 доларів на день. Якщо ми говоримо про бідність в Україні, то це більше нерівність доступу до певних благ, ресурсів. Одним із проявів відторгнення від економічного життя є недостатній рівень доходів для забезпечення основних потреб. За результатами 2010 року, 26,4% населення країни можна вважати відторгнутими».
Сімейна бідність
За даними Інституту соціологічних досліджень, найбіднішими в Україні є сім’ї з дітьми. Вони становлять 35% бідного населення країни. У киянина Юрія нещодавно народився син. Сім’ї доводиться нелегко, адже витрати зросли, і майже вся зарплата іде на харчі, скаржиться молодий батько.
«Мій оклад за місяць становить 2400 гривень. А дружина не працює, бо в декретній відпустці. Звичайно, нам не вистачає. Адже 1,5 тисячі гривень у місяць іде лише на продукти. На дитину також ідуть великі затрати, гривень 300 щотижня. Якщо порахувати всі витрати, то нам необхідно близько 4000 гривень у місяць. Про відпочинок ми зараз навіть не думаємо. А держава вважає, що моя зарплата в 2400 гривень – це достатньо, щоб не надавати нам допомоги чи субсидії».
У Міністерстві соціальної політики і праці говорять, що держава за нинішніх умов допомагає незабезпеченому населенню максимально. З держбюджету здійснюються виплати сиротам, безробітним, непрацездатним та іншим верствам населення, розповідає спеціаліст департаменту соціального захисту Міністерства праці Галина Шарапова. Важливим аспектом державної політики є допомога сім’ям, зауважує вона.
«Це допомога при народженні, при усиновленні, по вагітності і пологах, до 3 років, на дітей під опікою, допомога одиноким матерям, тимчасова допомога, якщо хтось із батьків не сплачує аліменти, малозабезпеченим сім’ям. Також держава сплачує допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам. Видатки бюджету на виплати цих допомог у 2011 складають 26.3 мільярда гривень. Минулого року ця цифра складала 23,7мільярда».
2010 року в Україні закінчилася програма з подолання бідності, і аналогічного документу на наступні 10 років поки немає.
Розрив між бідними і багатими. А де ж середній клас?
Як свідчать результати опитування, проведеного Центром Разумкова у травні, майже половина українців зараховують себе до нижчого класу.
В Україні все ж є середній клас, хоча, звичайно, менший, ніж у країнах Європи, говорить економіст Олександр Пасхавер. І саме він повинен вивести Україну з економічної кризи. Проблема в тому, що більшість цих людей ховають свої прибутки. Тож, щоб подолати бідність, треба подолати корупцію, вважає експерт.
«Ми всі повинні стати чесними, бо корупція з’їдає нас. Корупція тримає нас на світі, і вона ж робить нас бідними. Вона робить наші ціни високими, вона робить наші статки низькими. Щоб не було бідної країни, треба не брехати, а робити те, що обіцяють. Тобто, робити ліберальні реформи, щоб іноземний капітал до нас ішов і щоб наш місцевий капітал не мав проблем із державою».
Тоді як середня зарплата в Україні складає дві з половиною тисячі гривень, українські мільйонери та мільярдери постійно займають перші місця у світових рейтингах багатіїв. Таке розшарування суспільства, зауважують експерти, сприяє нестабільності, погіршенню економічної ситуації, зростанню протестних настроїв і знищує середній клас, який у провідних демократіях світу є основою економіки.