Прага – Не таємниця, що Німеччина має сьогодні чи не найтісніші відносини з Росією серед європейських країн. Із Росії німці нині отримують 40 відсотків газу, і цей показник, не виключено, ще зросте через рішення Берліна відмовитися в майбутньому від атомної енергетики. Критики кажуть, що міцні ділові контакти дають змогу Росії експлуатувати свої природні ресурси не лише з комерційною, але й з політичною метою коштом німецьких партнерів.
Тоді як світ ще оговтується від наслідків фінансової кризи, економіка Німеччини цього року, як очікують, зросте на 3 відсотки. Німецькі автомобілі та високотехнологічні товари розкуповують, немов гарячі пиріжки. Але таке пожвавлення експорту залежить від поставок російських енергоносіїв.
Це взаємозалежність, і Росії також потрібні німецькі інвестиції та технології, щоб модернізувати неефективну економіку, наголошують у Соціал-демократичній партії Німеччини.Попри докази того, що Кремль дедалі частіше перекриває кисень незалежним неурядовим організаціям, Росії потрібна німецька допомога у розбудові громадянського суспільства і демократичних установ, додає ветеран німецьких соціал-демократів Ганс-Ульріх Клозе.За його словами, Німеччина не може розв’язати своїх енергетичних проблем без Росії, а критика та ізоляція Москви – це не вихід.
«Із європейської погляду немає великого смислу продовжувати тривалу суперечку з Росією. Чому? Ми знаємо, якою є Росія сьогодні, і ми хочемо це змінити», – зазначає Клозе.
Соціал-демократична партія Німеччини традиційно виступає за добрі відносини з Росією. Але колишній лідер цієї партії і канцлер Німеччини Ґергард Шредер шокував навіть своїх соратників, коли 2005 року прийняв пропозицію російського «Газпрому» очолити раду акціонерів трубопроводу «Північний потік», який має поєднати Росію і Німеччину по дну Балтійського моря. Будівництво планують закінчити цього року.
Депутат Бундестагу з партії Зелених Маріє-Луїзe Бек називає «огидним» таке рішення представника партії, яка офіційно виступає за соціальну справедливість і зменшення впливу великих монополій.
«Це був Ґергард Шредер, який започаткував «Північний потік» і таким чином вперше дав можливість російській стороні розділяти і завойовувати», – каже представниця зелених.
Через сильний зв’язок між бізнесом і політикою Маріє-Луїзе Бек проти того, щоб порівнювати «Газпром» з європейськими компаніями. За її оцінкою, Москва пропонує вигідні контракти лише деяким європейським фірмам, розраховуючи на те, що їхній менеджмент лобіюватиме інтереси Кремля.
«Коли закінчиться шоу Путіна» – залежить і від Німеччини
Після того, як канцлером Німеччини 2005 року стала Анґела Меркель, то очікували, що зміняться і відносини з Росією. Меркель закликала ЄС до єдиної енергетичної політики і диверсифікації поставок енергоносіїв, але незабаром, на думку критиків, від такої позиції залишилася лише згадка.
Коли 2008 року Білий дім США агітував за те, щоб долучити Україну і Грузію до Плану дій щодо членства в НАТО, то Меркель очолила групу країн Північноатлантичного альянсу, що виступила проти таких намірів. Опоненти кажуть, що це був доказ задобрювання Москви. Так само вони оцінюють і спроби офіційного Берліна перешкодити намірам Європейського Союзу обмежити доступ іноземних структур, таким як «Газпром», до покупки європейських енергопостачальних компаній.
Аргумент, що Німеччина має бути хорошим другом Кремля через те, що їй потрібні нафта і газ, помилковий, вважає Маріє-Луїзe Бек. «Шоу Путіна закінчиться, коли він не зможе продавати нафту і газ своїм західним партнерам», – наголошує політик.
Маріє-Луїзе Бек вважає, що енергетична політика зачіпає інші серйозні сфери, такі як просування демократії у колишніх радянських республіках, які Росія вважає сферою свого впливу. Це стосується і України, яка, за оцінкою цього німецького депутата, знову повертається до російської орбіти.
На її думку, голос Німеччини у справі просування демократії є вирішальним для майбутнього Європи, але стосовно Росії, то «особливої дружби вже стало забагато». Я не закликаю до політики конфлікту, але позиція Берліна має бути твердішою, говорить цей німецький політик.
Це взаємозалежність, і Росії також потрібні німецькі інвестиції та технології, щоб модернізувати неефективну економіку, наголошують у Соціал-демократичній партії Німеччини.Попри докази того, що Кремль дедалі частіше перекриває кисень незалежним неурядовим організаціям, Росії потрібна німецька допомога у розбудові громадянського суспільства і демократичних установ, додає ветеран німецьких соціал-демократів Ганс-Ульріх Клозе.За його словами, Німеччина не може розв’язати своїх енергетичних проблем без Росії, а критика та ізоляція Москви – це не вихід.
«Із європейської погляду немає великого смислу продовжувати тривалу суперечку з Росією. Чому? Ми знаємо, якою є Росія сьогодні, і ми хочемо це змінити», – зазначає Клозе.
Соціал-демократична партія Німеччини традиційно виступає за добрі відносини з Росією. Але колишній лідер цієї партії і канцлер Німеччини Ґергард Шредер шокував навіть своїх соратників, коли 2005 року прийняв пропозицію російського «Газпрому» очолити раду акціонерів трубопроводу «Північний потік», який має поєднати Росію і Німеччину по дну Балтійського моря. Будівництво планують закінчити цього року.
Депутат Бундестагу з партії Зелених Маріє-Луїзe Бек називає «огидним» таке рішення представника партії, яка офіційно виступає за соціальну справедливість і зменшення впливу великих монополій.
«Це був Ґергард Шредер, який започаткував «Північний потік» і таким чином вперше дав можливість російській стороні розділяти і завойовувати», – каже представниця зелених.
Через сильний зв’язок між бізнесом і політикою Маріє-Луїзе Бек проти того, щоб порівнювати «Газпром» з європейськими компаніями. За її оцінкою, Москва пропонує вигідні контракти лише деяким європейським фірмам, розраховуючи на те, що їхній менеджмент лобіюватиме інтереси Кремля.
«Коли закінчиться шоу Путіна» – залежить і від Німеччини
Після того, як канцлером Німеччини 2005 року стала Анґела Меркель, то очікували, що зміняться і відносини з Росією. Меркель закликала ЄС до єдиної енергетичної політики і диверсифікації поставок енергоносіїв, але незабаром, на думку критиків, від такої позиції залишилася лише згадка.
Коли 2008 року Білий дім США агітував за те, щоб долучити Україну і Грузію до Плану дій щодо членства в НАТО, то Меркель очолила групу країн Північноатлантичного альянсу, що виступила проти таких намірів. Опоненти кажуть, що це був доказ задобрювання Москви. Так само вони оцінюють і спроби офіційного Берліна перешкодити намірам Європейського Союзу обмежити доступ іноземних структур, таким як «Газпром», до покупки європейських енергопостачальних компаній.
Аргумент, що Німеччина має бути хорошим другом Кремля через те, що їй потрібні нафта і газ, помилковий, вважає Маріє-Луїзe Бек. «Шоу Путіна закінчиться, коли він не зможе продавати нафту і газ своїм західним партнерам», – наголошує політик.
Маріє-Луїзе Бек вважає, що енергетична політика зачіпає інші серйозні сфери, такі як просування демократії у колишніх радянських республіках, які Росія вважає сферою свого впливу. Це стосується і України, яка, за оцінкою цього німецького депутата, знову повертається до російської орбіти.
На її думку, голос Німеччини у справі просування демократії є вирішальним для майбутнього Європи, але стосовно Росії, то «особливої дружби вже стало забагато». Я не закликаю до політики конфлікту, але позиція Берліна має бути твердішою, говорить цей німецький політик.